Нафтові санкції проти Росії (майже) не працюють. Вона їх ефективно обходить. Що робити

Продаж енергоресурсів є головним джерелом фінансування російської армії та двигуном невиправданої й злочинної агресії проти України. У середині червня експерти Центру досліджень енергетики та чистого повітря (Centre for Research on Energy and Clean Air, CREA) зрештою пролили світло на тих, хто закуповує російські енергоносії. Вони зібрали дані про обсяги та вартість постачань з початку вторгнення РФ в Україну і з'ясували, що за перші 100 днів війни Росія отримала 93 млрд євро доходу від експорту викопного палива. 

Головними імпортерами за цей період стали Китай (12,6 млрд євро) і Німеччина (12,1 млрд євро). Одним із найбільших покупців нафти раптово стала Індія (але про це пізніше). Дохід Росії від продажу сирої нафти становив приблизно 46 млрд євро, ще 13 млрд євро Кремль отримав від експорту нафтопродуктів. 

Висновок невтішний: нафтові санкції (майже) не працюють. 

Але хто допомагає президенту РФ Володимиру Путіну обходити нафтове ембарго?

Надприбутки від нафти завдяки світовим цінам  

Наразі повністю припинили імпорт російської нафти США та Польща. Литва, Фінляндія й Естонія досягли різкого скорочення більш ніж на 50%. 

З початку війни, 22 лютого 2022 року, помірно скоротила свій імпорт Німеччина. Велика Британія оголосила, що припинить імпорт російської нафти до кінця 2022 року. 

Країни ЄС погодилися на зупинку імпорту сирої нафти (окрім трубопровідної) до кінця 2022 року, але дали послаблення Угорщині та Словаччині.

Оскільки все ж таки чимало країн і компаній уникали постачань із Росії, фізичні обсяги імпорту енергоносіїв дещо звузилися. Однак, завдяки збільшенню світових цін на викопну сировину РФ повністю компенсувала зниження відвантажень. Її доходи від експорту енергоресурсів у порівнянні з 2021 роком зросли на 60%.

Але справа не тільки в ціновій кон'юнктурі, яка зараз грає на боці РФ. Після введення санкцій із боку США трейдери досить вдало "приховують" російську нафту у змішаних продуктах нафтопереробки — бензині або дизельному пальному.

Нафтотрейдери вдаються до нечесної гри

Вище я вже згадував, що Індія стала значним імпортером російської сирої нафти. Індійці купують майже п'яту частину російського нафтового експорту. Якщо до війни країна щодня купувала у росіян 30 000 барелів, то тепер ці обсяги різко зросли до 800 000 барелів. 

Простий приклад: нафтопереробний завод, що належить індійському енергетичному гіганту Reliance Industries Ltd., закупив у травні в сім разів більше російської нафти у порівнянні з довоєнним рівнем. Потім компанія зафрахтовує нафтовий танкер для перевезення одного з компонентів бензину, що розвантажується вже в Нью-Йорку. Ймовірно, сталося те, що Reliance взяла партію російської нафти зі знижкою, переробила її та продала у США. І це не поодинокий випадок. Адже з початку війни різко стрибнув й індійський експорт нафтопродуктів. Наприклад, відвантаження до Європи зросли на третину, а у США — на 43% у квартальному обчисленні. 

Не важко припустити, що значна частина російської сирої нафти реекспортується Індією у вигляді нафтопродуктів, зокрема до країн ЄС (це поки що не суперечить санкціям) і Америки (де бан на енергоносій уже існує). Це важлива лазівка, яку потрібно прикрити.

Не нехтують російською нафтою і європейські перевізники

Окрім Індії, імпорт російської нафти збільшили Китай, Об'єднані Арабські Емірати, Саудівська Аравія, Франція й Бельгія. Як бачимо, санкційні обмеження, а також поява потужної "індійської нафтопереробки" призвели до того, що російська нафта все частіше постачається на ринки, що територіально віддалені від РФ. 

Отже, в Путіна виникла потреба в танкерах більшої місткості, яку швидко задовольнили… європейські перевізники. 

За даними CREA, у квітні — травні 2022 року майже 70% постачання російської сирої нафти здійснювали судна, що належать компаніям з ЄС, Великої Британії та Норвегії. Найбільшу активність проявили греки, забезпечивши понад половину таких перевезень. 

Якщо окремо взяти заходи танкерів із російською нафтою в порти Індії та країн Близького Сходу, тут частка європейських перевізників взагалі буде 80%. Саме тому санкції на перевезення російської нафти танкерами ЄС і Великої Британії завдадуть чуттєвого удару по путінському режиму. Нагадаю, вони почнуть діяти 5 грудня 2022 року.

Страхувальники 

Ще один важливий бан, який перекриє морські лазівки для російського енергоносія, стосується страхової галузі. Майже 100% усіх танкерів, що наразі доставляють російську нафту, було застраховано у Великій Британії, Норвегії та Швеції. Заборона страхувати танкери, що перевозять путінську нафту, є одним із найсерйозніших санкційних інструментів, який уже застосовано Європою завдяки зусиллям української дипломатії. 

Він теж почне діяти зимою 2022 року. Метод вже показав ефективність для стримування експорту іранської нафти, адже перевозити "чорне золото" незастрахованими танкерами судновласники не готові. 

На підході — нові санкції

Як бачимо, з одного боку, різкий стрибок нафтових цін є вагомим фактором підтримки військової агресії кремля. З іншого — азійські й навіть європейські ділки не проти допомогти Путіну у продажу його кривавих енергоносіїв. 

Наші західні партнери крок за кроком закриватимуть усі можливості нафтової співпраці з Москвою. Нещодавно міністерка фінансів США Джанет Єллен повідомила, що США ведуть надзвичайно активні переговори з європейськими країнами про створення пулу покупців російської нафти. Це так званий "антиОПЕК" — об'єднання споживачів енергоресурсів, які мають на меті обмежити ціну російської нафти для всіх покупців.

Обмеження ціни вигідне всім покупцям, про нього набагато простіше домовитися, ніж про заборону купівлі російської нафти. Але європейські лідери розуміють, що все це певною мірою половинчасті рішення. Світ мусить не просто позбутися залежності від російського викопного палива. Він має припинити використання викопних енергоресурсів як таких. 

Який вихід? Повна відмова від викопного палива

Війна в Україні стала вагомим аргументом для пришвидшеного переходу ЄС на чисту енергію. У нещодавно оприлюдненому плані REPowerEU надважлива роль відводиться й розвитку водневої інфраструктури, що буде підґрунтям декарбонізованого європейського майбутнього. Майже кожна з країн ЄС уже затвердила власні водневі плани дій.  

Окрім того, поширюється загальноєвропейська ініціатива Clean Hydrogen Alliance, що має на меті створення водневих долин на теренах Європи. Зараз це 35 долин у 20-ти країнах ЄС із запланованим обсягом 32 млрд євро, що поступово зростатиме. 

Але майбутнє азійської енергетики, на яку робить ставку Путін, здатне дуже налякати бункерного диктатора. Визнаю, везти нафту до Індії було вдалою стратегією, але дуже короткостроковою. Наприклад, індійський нафтовий гігант TotalEnergies і мільярдер Гаутам Адані націлилися на створення найбільшої екосистеми "зеленого" водню у світі. Вони планують витратити понад $50 млрд протягом 10 років і наростити потужності для виробництва 1 млн тонн "зеленого" водню до 2030 року. 

Масштабні зміни намічаються і в Китаї, і в інших азійських країнах, які за рішеннями своїх урядів розробляють і глобальні водневі програми, і плани з розширення використання відновлюваних джерел енергії. 

Інвестори активно змінюють курс від кремлівських вуглеводнів до "зелених" енергоресурсів. 

Іншими словами, світ поступово відмовляється від путінських енергоносіїв не тільки санкційним, але й еволюційним шляхом. Чисті, відновлювані джерела енергії здобудуть перемогу над кривавими російськими вуглеводнями. А значить, все буде Україна!