Спирт в бензин – не для дикого ринку

Влітку парламент в першому читанні ухвалив законопроєкт №3356-д про обов'язкове використання рідкого біопалива (біокомпонентів) в транспортній галузі з 1 травня 2022 року. Додавання біокомпонентів пропонується зробити поступовим – з 3% в першому році (2022 рік), 4% – в наступному, 5% – в подальшому.

Йдеться про паливний біоетанол або зневоднений спирт. Нічого революційного в цій технології немає: найбільш поширена дана практика в Південній і Північній Америці, обов'язковим є вміст щонайменше 7% біоетанолу в Європі. Чому би не запровадити цей досвід і в Україні.

Є лише одна проблема, яку чиновники і депутати забувають або недостатньо добре розуміють: паливний ринок України – не європейський і не американський. Тут панує бардак і хаос, який додатково посилиться після примусу до додавання спирту.

Доводів проти дуже багато: технологічних, економічних, логістичних тощо. Розглянемо лише деякі з них.

Біоетанол – вкрай агресивна і примхлива речовина. Основна проблематика роботи з ним виникає на малих частках. Так зване альтернативне паливо зі вмістом понад 30% біокомпонентів є більш стійким і стабільним, ніж бензин зі вмістом 1-5%.

За словами головного технолога Кременчуцького НПЗ Юрія Голіча, додавати біоетанол або інші спиртовмісні компоненти в товарні бензини заводського виробництва немає жодної необхідності. Такі маніпуляції призводять до зміни фізико-хімічного складу палива і погіршують його якість за окремими показниками. З ним згодні й у держкомпанії Укргазвидобування, яка керує Шебелинським ГПЗ: додавання будь-яких інших компонентів в бензини за межами заводу може спричинити погіршення якісних характеристик та невідповідності палива з діючими державними стандартами України.

Але знову виникає питання: якщо в США і Європі роблять спиртовмісний бензин, то чому його не можна зробити в Україні?

Відмінність України в тому, що половина бензину імпортується. Як туди додати спирт?

Є два варіанти.

Перший: спирт в цей бензин додаватимуть закордонні виробники. Пардон, але про які тоді енергонезалежність і підйом української спиртової галузі йдеться? Підніматимемо спиртовиків Литви і Білорусі?

Другий: закуповувати шляхом імпорту якийсь базовий нестандартний бензин і в умовах нафтобаз додавати до нього біоетанол.

По суті, так і роблять в Європі. Бензин зі спиртом має малий термін зберігання, тому у віддалених від НПЗ регіонах діють саме так, зберігають на базі компоненти і змішують їх перед завантаженням у бензовоз. Але для випуску товарної продукції необхідний контроль якості, а паспорт повинна видати акредитована лабораторія. Для довідки, комплектація такої лабораторії коштує від $ 1 млн. У паливних компаній таких сьогодні менше, ніж пальців на руці досвідченого столяра.

Далі більше. Близько 500 000 т або 20% споживання бензину в Україні йде з нелегальних міні-НПЗ. Його якість взагалі ніхто не контролює. На початку свого шляху це паливо навіть не називається бензином, міні-НПЗ випускають цілу гаму різних розчинників і сольвентів, які в процесі перепродажу через фіктивні фірми стають підакцизними нафтопродуктами (без акцизів, звісно ж). І поки ніхто не зміг поставити їм заслін.

Виходить так: законослухняні учасники ринку будуть змушені шукати спирт (попит на який обіцяє підвищити ціну), інвестувати у виробничі потужності та лабораторії на нафтобазах, ризикувати розшаруванням продукту за умов зберігання і транспортування, а інші торгуватимуть бодягою або паливом зі спиртом (на папері), нічого не витрачаючи? Маємо перспективу дати стимул не спиртовій, а так званій галузі малої переробки, яка і так обіцяє вирости в поточному році на 30%.

Не всі "працює" і зі, здавалося би, найбільш благополучною частиною постачань – виробництвом бензину на українських НПЗ. Такий досвід у заводів є, нехай і не завжди позитивний.

Наприклад, в Укрнафті зазначають, що виготовлення і відвантаження бензину на одних виробничих потужностях неминуче призведе до потрапляння біоетанолу у всю систему. Фізичною властивістю біоетанолу є абсорбція вологи з атмосфери, як наслідок – розшарування бензину і неможливість його тривалого зберігання для потреб держави.

Висновок очевидний: щоб впроваджувати "біоетанольні" програми, спочатку необхідно навести елементарний порядок на ринку з метою створення рівних умов для всіх його учасників. В іншому випадку постраждає не тільки держбюджет, але і звичайний споживач, який стане мимовільним учасником цього експерименту, який просувається під несвіжими гаслами лобістів-спиртовиків, власників древніх і неефективних спиртзаводів. Для них накинути ярмо "зобов'язалівки" на паливний ринок і споживачів є єдиним шансом зірвати банк.