Історія британця, який вкрав на роботі 1,3 мільйона фунтів стерлінгів, щоб програти їх на ставках
Енді Мей (Фото — BBC)
Зміст:
  1. Програв усі гроші, які мав
  2. Манія з новою силою
  3. Все вийшло з-під контролю
  4. Найгірший день у житті
  5. Тюремні будні
  6. Погашення боргів
  7. Допомога іншим

Фінансовий менеджер Енді Мей спокійно жив зі своєю партнеркою та двома дітьми у селі в британському Норфолку, коли до нього постукали у двері правоохоронці. Єдиним випадком зіткнення з законом для фінансового менеджера до цього був лише один штраф за перевищення швидкості. Але поліцейські прийшли, щоб допитати 47-річного фінансиста, який викрав у свого роботодавця 1,3 млн фунтів стерлінгів ($1,7 млн), щоб програти їх в азартні ігри. Енді Мея засудили до чотирьох років тюрми.

Читайте нас в Telegram: головні новини коротко

LIGA.net переповідає історію британського лудомана, яку оприлюднило видання BBC, та нагадує через історію Енді, чому важливо звернутися за допомогою, якщо ви маєте проблеми з азартними іграми, раніше, ніж вони вийдуть з-під контролю.

Програв усі гроші, які мав

Енді мріяв розбагатіти на ставках. У вихідні Мей ставив 5 або 10 фунтів на футбол і ніколи не вважав це небезпечним. Але у міру того як чоловік просувався вгору кар'єрними сходами, у нього з'явилася можливість позичати гроші.

"Я сам того не помітив, як підкрався до азартних ігор. Я почав ставити 15 фунтів на тиждень, потім 50. Згодом 50 фунтів перетворилися на 100 фунтів, які незабаром стали 500 фунтами на місяць", ― розповідає ігрозалежний менеджер.

Мей хотів відбити програші й тепер нагадує іншим: робити цього не варто, попри азарт.

"Десь у 2007 році моя сім'я дізналася про проблему. Ми з дружиною купували наш перший будинок, але я програв весь депозит. Батьки допомогли мені, і я пообіцяв ніколи більше не грати в азартні ігри. Відтоді я прожив сім років, не зробивши жодної ставки, навіть не купивши лотерейного білета", ― ділиться Енді досвідом.

Але ці сім років, зізнається чоловік, він протримався лише завдяки силі волі. І він не намагався отримати допомогу, а жив нормальним, на його думку, щасливим життям, навіть поступово забувши про свої минулі неприємності.

Манія з новою силою

Влітку 2014 року фінансист сидів удома і дивився чемпіонат світу з футболу в Бразилії. По телевізору показували рекламу, яка пропонувала безкоштовну ставку в 50 фунтів стерлінгів. "Я сидів і думав, що ж тут поганого? Протягом двох тижнів я повернувся до ставок на тих рівнях, на яких закінчив раніше", ― зізнається Енді.

Через пів року він програв 50 000 фунтів стерлінгів і почав брати кредити, залазити в нові борги. До лютого 2015 року у чоловіка повністю закінчилися гроші.

На той час він був фінансовим менеджером компанії, в якій пропрацював 20 років, і мав корпоративну кредитну картку. В обідню перерву Мей почав ходити до банкомата і програвати вже гроші компанії.

На той час, зізнається чоловік, він ставив на все, що міг: від кількості кутових у грі до жовтих карток, зазвичай онлайн на телефоні або ноутбуці в офісі.

"Жодних грошей не вистачало. Я приходив додому в обід, щоб взяти рахунки, і робив те саме на роботі. Я почав погашати свою особисту кредитну картку з банківського рахунку компанії. За чотири з половиною роки я вкрав у свого роботодавця понад 1,3 млн фунтів стерлінгів", — зізнається ігрозалежний фінансист.

Все вийшло з-під контролю

У той час єдине, про що думав Енді, були азартні ігри. Він продовжував красти гроші у роботодавця, і влітку 2019 року, коли керівництво все зрозуміло, чоловіка звільнили.

"Я відчув майже полегшення. Але я збрехав родині, що посварився з начальником, і за два тижні знайшов нову роботу", — розповідає Мей.

Минув рік, перш ніж приїхала поліція, і суботнього вечора в червні 2020 року у двері постукали. Відчинила партнерка лудомана. "Я одразу зрозумів, чого вони хотіли", — каже Мей.

Вже за пів року чоловіка засудили до чотирьох років ув’язнення.

Найгірший день у житті

"Дивитися, як мої діти йдуть до школи в день, коли я потрапив до в’язниці, було найгіршим днем у житті. Я пояснював їм це якнайкраще, але вони не зрозуміли мене. Після цього ми не бачилися шість місяців. Вплив моєї залежності та злочину на найближчих мені людей був набагато гіршим, ніж в’язниця", — зізнається Мей.

Перед тим як він потрапив до тюрми, чоловіка зв’язали з благодійною організацією під назвою Epic Restart Foundation, яка допомогла гравцеві почати відбудовувати своє життя. Завдяки цьому знайомству Мей спілкувався з людьми, які подолали свою залежність, і саме вони дали чоловікові надію, що все налагодиться.

Тюремні будні

Енді потрапив до в'язниці з наміром поводитися якомога тихіше. Він провів два роки у камері разом із сусідом-незнайомцем.

Засуджений фінансист зізнається: єдине, до чого він не був готовий у тюрмі, ― це суцільна нудьга. Засуджені були замкнені 23 години на добу і виходили з камери для того, аби прийняти душ, пройтися  прогулянковим двором та отримати їжу.

З часом Енді дозволили раз на тиждень відвідувати бібліотеку.

Останні 18 місяців свого ув’язнення Мей провів у тюрмі відкритого типу в Норвічі, де в'язнів випускають на роботу в громаду. Він почав працювати в будівельній фірмі Kier Group, яка керує програмою працевлаштування колишніх злочинців.

"Я запитав свого начальника: чи можу я почати ходити на місцеві зустрічі "Анонімних гравців", і досі ходжу туди щотижня", ― зізнається колишній гравець. Загалом він відсидів два роки у в'язниці й влітку вийшов на волю з достроковим звільненням.

Енді Мей каже, що був у жахливому психологічному стані, коли був в активній фазі лудоманії (Фото – BBC)
Енді Мей каже, що був у жахливому психологічному стані, коли був в активній фазі лудоманії (Фото – BBC)

Погашення боргів

Енді зізнається: він думав, що його більше ніхто не візьме на роботу, але він і нині працює в Kier. Саме можливість працювати, каже колишній ігрозалежний, допомогла йому повернути життя в нормальне русло.

Мею довелося віддати колишньому роботодавцю все, що він мав у своєму розпорядженні. Записи букмекерських компаній показали, що він витратив 1,6 млн фунтів стерлінгів і вкрав у компанії трохи більш як 1,3 млн фунтів стерлінгів, більшу частину з яких букмекерські компанії повернули колишньому босу лудомана.

"Озираючись назад, найгіршим моментом було не те, що я потрапив до в'язниці, а те, що я застряг посеред азартних ігор. Саме тоді я був у найгіршому психічному стані", ― зізнається Енді.

Він розповідає: важливою частиною одужання для нього стало усвідомлення відповідальності за те, що сталося. "Я не пишаюся нічим з того, що зробив, але я вчуся не соромитися. Я можу лише уявити, як мій проступок вплинув на моїх колишніх колег, деяких з яких я знав десятиліттями", ― каже він.

Вибачення, на його думку, — це досить слабка заява, з огляду на все, що сталося, але це найкраще, що він міг зробити. "Є так багато речей, які я хотів би змінити", ― з жалем зазначає фінансист.

Допомога іншим

Нині Енді працює волонтером у благодійній організації GambleAware, де ділиться з іншими ігрозалежними своєю історією. "Коли я потрапив до в'язниці, то пообіцяв собі, що не відступлюся. Єдине, що я можу зробити, — це говорити про це з надією переконати інших діяти по-іншому", — зізнається він.

Водночас чоловік зізнається: він і досі допускає думку про те, що зможе знову грати в азартні ігри. "Але я зосереджуюсь на тому, щоб не робити цього сьогодні. Я не можу виграти нічого, що зробило б моє життя кращим, і мені є що втрачати. Я б поставив на кін стільки всього, що не є грошима: наприклад, моє одужання, всі стосунки, які мені вдалося зберегти, і довіру, яку люди відновили до мене. Це просто не має сенсу", — пояснює свій вибір Енді.

Він зазначає, що його життя значно змінилося через ігрову залежність, але зараз все набагато краще, ніж він міг би собі уявити, коли вперше потрапив у камеру. Чоловік невимовно вдячний рідним за те, що досі має близькі стосунки з дітьми.

"Я розумію, що для багатьох людей азартні ігри — це абсолютно безпечний, приємний і нешкідливий спосіб проведення дозвілля. Для мене все почалося саме так, але перетворилося на щось зовсім інше", — резюмує Енді. Він сподівається, що його історія може наштовхнути когось на думку почати розмову, перш ніж справа зайде надто далеко.