Півні, цвіркуни і жаби: добірка 10 (не дуже етичних) екзотичних азартних атракціонів

Хрестики-нулики з курчам

Популярна в казино гра в хрестики-нулики проводиться проти незвичайного суперника. В Атлантік-Сіті можна зіграти в хрестики-нулики зі справжньою куркою. Якщо ви виграєте у неї ― то станете чинним чемпіоном і отримаєте грошовий приз у розмірі $10 000. Як не дивно, курку Джинджер ще ніхто не міг перемогти. У кількох казино Атлантік-Сіті гра також відома під назвою "Chicken Challenge".

Атлантік-Сіті ― не єдине місце, де ви можете наштовхнутися на поєдинок у хрестики-нулики з куркою. У китайському кварталі Нью-Йорка багато років працювала курка, яка вигравала у людей. Але господаря курки спіймали на шахрайстві ― він непомітно підсвічував дошку, а курка клювала світлу пляму.  

Ставки на співи птахів 

Birdsong ― гра, від якої бельгійці втрачають розум. Мета гри ― зробити ставку на того птаха, який співатиме найгучніше. Іноді гравці роблять ставки на найтриваліший спів. Птахів поміщають у різні клітки, і вони по черзі співають для гравців. Гравцям надається можливість вивчити птахів, перш ніж вкладати в них гроші. Виходячи з цього вони роблять свій вибір. Після цього гравці терпляче чекають, коли птах почне співати. 

Цей тип гри не тільки корисний, а й захопливий. Як і рулетка з гризунами, гра зустріла критику з боку активістів із захисту тварин. Тому ви навряд чи знайдете цю гру десь, крім Бельгії.

Півнячі бої

Зазвичай, півень б'ється раз у житті, тому що, навіть якщо він здобуде перемогу, він гине через тиждень від ран. Тому цей вид азартних ставок має багато противників. Швидше за все, півнячі бої отримали величезну популярність в іспаномовних країнах завдяки тому, що для їх організації потрібно набагато менше місця і грошей, ніж для кориди.

Зазвичай для півнячих боїв використовують майданчик округлої форми діаметром приблизно 6 м. Бар'єр по краях майданчика не дає півням вийти за територію рингу.

Ставки на півнячі бої приймаються як до початку змагань, так і безпосередньо в ході битви. Півнів зазвичай виводять на арену у віці одного-двох років. У віці півроку курчатам відрізають гребінь, так як його пошкодження в ході бою призводить до великої втрати крові. Для тренувань півня використовують спеціальні бігові тренажери.

Перед початком змагань на натуральні півнячі шпори надягають штучні з металу або кістки довжиною близько 4 см. Проте, існують і більш довгі шпори, що досягають 6,5 см. Відомі випадки, коли півень вбивав власного господаря, розрізавши горло шпорами.

Сучасні правила дозволяють відкликати з арени півня, який отримав серйозні травми. Також іноді застосовуються раунди, обмежені за часом. Якщо півень відмовляється битися зі своїм супротивником, то в цьому випадку йому зараховують поразку. 

Перегони на верблюдах

Перегони на верблюдах — вид спорту, поширений на території Пакистану, Саудівської Аравії, Єгипту, Бахрейну, Йорданії, Катару, Об'єднаних Арабських Еміратів, Оману, Австралії і Монголії.

Для перегонів використовуються дромедари (одногорбі верблюди). В деяких арабських країнах виводяться спеціальні породи й існують особливі центри для підготовки верблюдів для перегонів. До середини XX століття перегони на верблюдах мали поширення фактично тільки на Аравійському півострові, але згодом набули популярні і в інших близькосхідних країнах і навіть за межами регіону. 

Самці і самки верблюдів через різницю у вазі, як правило, не беруть участь в одних і тих же перегонах.  Професійні перегони на верблюдах є одночасно азартними перегонами, на яких роблять великі ставки, та атракціоном для  туристів.

Як жокеї на перегонах часто виступають неповнолітні, багато з яких роблять це з примусу і часто отримують травми під час змагань. У деяких арабських країнах (наприклад, в ОАЕ і Катарі) прийняті спеціальні закони, що забороняють використання дітей як наїзників верблюдів. 

Овечі перегони

Азартна розвага найпокірніших тварин у світі нині доступна не тільки в Австралії та гірських країнах Європи, а й в Україні. Перші такі перегони організували у закарпатті на фестивалі "Бринза Хустщини” у травні 2019  року. 

З цікавого, у Великобританії на спеціально побудованому 250-метровому іподромі з перешкодами і поворотами, овечі перегони проходять щодня з травня до кінця жовтня кожного року.

Найшвидшою вівцею, яка коли-небудь виходила на іподром, був Ламборгіні, самець породи фрисландська/дорсет-даун, який виграв 165 з 179 забігів у 2011 році, встановивши рекорд за кількістю перемог, здобутих вівцею

Щуряча рулетка

Найперша згадка про гру, де пацюка чи мишу змушують бігти синхронно до обертів рулетки, а потім бігти в один із секторів, що стає переможним, стверджує, що вона існувала, хоч і недовго, в клубі Harolds у Ріно в 1930-х роках. Можливо, в неї грали на ярмарках і раніше.

У своїх мемуарах 1961 року "Я хочу піти переможцем" засновник Harolds Club Гарольд С. Сміт-старший згадує, що повернувшись до Ріно з ділової поїздки приблизно в 1936 році, він побачив щурячу рулетку у своєму казино.

За його відсутності батько, Реймонд "Паппі" Сміт, генеральний менеджер і публічне обличчя казино, найняв "мандрівника", який познайомив його з грою. Паппі та його новий працівник використовували мишей, яких вони зловили на горищі казино.

Але гра зрештою виявилася збитковою для Harolds Club. Гравці вирішили, що миша швидше побіжить до певного сектору, якщо плескати в долоні або голосно шуміти. Крім того, миші, як правило, йдуть за запахом попередньої миші в нору, що додає грі елемент передбачуваності.

Тим не менш, у довгостроковій перспективі це виявилося опосередковано вигідним. Harolds Club несподівано отримав міжнародну репутацію казино, яке "почалося з гри в мишачу рулетку". Двадцять п'ять років по тому люди все ще просять показати гру і не вірять, що вона була тут лише тиждень", ― писав Сміт.

Згадка про гру є в газетах 1940-х років. Серед них ― історія одного власника щурячої рулетки, якого притягнули до відповідальності в Каліфорнії в 1946 році після того, як з'ясувалося, що він маніпулював грою, кладучи маленькі шматочки сиру в лунки. Зрештою, суддя закрив справу, коли миша - важливий доказ ― померла від старості.

Перегони очеретяних жаб

В Австралійських пабах час від часу відвідувачі спостерігають змагання між ядовитими очеретяними жабами. Ці тварини зазвичай вважаються інвазивним видом, відомим тим, що вони вбивають місцеву дику природу своїми токсинами. Інколи розслаблені відвідувачі навіть роблять ставки на фаворитів.

Бої цвіркунів

Восени в Китаї розпочинається сезон боїв цвіркунів ― виду "спорту", який, як вважають, налічує понад тисячоліття. В останні роки він набув популярності серед нових поколінь.

Деякі ігри відбуваються таємно в маленьких підсобних приміщеннях. Інші, як-от щорічні поєдинки, що проводяться у південному мегаполісі Ханчжоу чи портовому місті Тяньцзінь, є гучними, телевізійними заходами.

У них задіяні великі гроші. Найменші тваринки зазвичай коштують дешево ― від $5 до $10, але найелітніші бійці можуть коштувати цілий статок. У країні на цвіркунів та догляд за ними щороку витрачаються мільйони доларів. І хоча ставки заборонені, на деяких іграх все одно відбувається прихований, але надійний обмін грошима на стороні.

Двох цвіркунів ― завжди самців ― зважують з точністю до сотих часток грама, а потім розбивають на пари за ваговими категоріями, як боксерів.

Їх поміщають у прозоре пластикове кільце розміром з тарілку, з перегородкою, що розділяє двох комах. Рефері подає сигнал до початку бою, а потім розсуває перегородку, щоб комахи могли зіткнутися. Спеціальною очеретиною їх підбурюють до бою.

Цвіркуни кидаються один на одного і наносять удари своїми клешнеподібними мандибулами. Суддя уважно спостерігає за крихітними бійцями, відзначаючи кількість атак і відступів. Один із цвіркунів не втримує іншого і відступає.

Рефері оголошує його таким, що програв. Обох цвіркунів швидко кладуть назад у глиняні глечики. Вони настільки цінні, що їхні господарі ніколи не дозволяють їм битися на смерть.

Тарганячі перегони

Ця сімейна розвага започаткована в одному з пабів Квінсленду у вісімдесятих роках минулого століття. З тих пір цей вид спорту не втрачає популярності і поширився аж до Сполучених Штатів. У День Австралії уся вулиця, де проходять змагання, перекрита для учасників змагань і гравців. Щоправда, інколи таргани тікають і кошмарять мешканців ще довго після змагань. 

Перегони крабів

В Австралії популярна розвага ― забіги крабів. У різних закладах відпочинку вистановлюють великі столи, на яких і влаштовують перегони. 

Старт ракоподібних ― на центрі столу.  А переможцем стає той, хот найшвидше дістанеться краю. Прийти до фінішу крабам допомагають гості закладів. які, стукаючи по столу, є дороговказами для крабів. 

Глядачі збираються навколо столу, роблять ставки на ймовірного переможця перегонів. Виграш в такій розвазі залежить від умов організатора ― він може бути як грошовим, так і символічним.