Власть предлагает снизить НДС для аграриев. Звучит неплохо. Но и здесь что-то пошло не так

Зниження ставки ПДВ. Звучить непогано — еге ж? Але це тільки на перший погляд. Саме так сталося законопроектом №3656 про внесення змін до Податкового кодексу України щодо ставки податку на додану вартість з операцій з постачання окремих видів сільськогосподарської продукції, який 17 вересня був прийнятий за основу парламентом.

Здавалося б, це ж просто здійснення багатолітньої мрії аграріїв. Хто ж проти платити менше податків.

Але треба враховувати реальну ситуацію, яка може бути абсолютно нелінійною.

Присоединяйтесь к Instagram LIGA.net – здесь только то, о чем вы не можете не знать

Ставка податку на додану вартість знижується цим законопроектом до 14% з діючих 20% по операціях з  постачання на митній території України та ввезення на митну територію України сільськогосподарської продукції. Під дію ініціативи потрапляють свійські тварини —  велика рогата худоба та свині. Другим пунктом йдуть пшениця, жито, ячмінь, овес, кукурудза, соєві боби, цукрові буряки та незбиране молоко. Третім — насіння льону, свиріпи, ріпак, соняшнику та інших олійних рослин. 

Непогано, так?

На перший погляд, ця законодавча ініціатива виглядає, як можливість значно зменшити шахрайство з ПДВ в агросекторі, яке пов’язане з відшкодуванням цього податку. Причому, зменшити без особливих втрат як для державного бюджету, так і для виробників, переробників та експортерів. 

Ну хіба це не мрія? Але включаємо критичне мислення і досліджуємо документ далі.

Один з основних позитивних наслідків зниження ставки ПДВ вбачається саме у зниженні ефективності схем шахрайства з ПДВ, так званих "скруток". Все точно – їхня ефективність знизиться. Проте зниження ставки до 14% не ліквідує такі схеми повністю. Попит на готівкові розрахунки за зерно або ж за насіння олійних залишиться, а відтак і маніпуляції з тіньовим зерном.

Подписывайтесь на LIGA.Бизнес в Facebook: главные бизнес новости

Крім того,  в Україні по деякій агропродукції й досі розповсюджена переробка на давальницьких умовах.  Тобто, близько 60% цукрових буряків не продаються цукровим заводам, а відразу передаються виробниками на переробку. А вже готовий продукт – цукор – просто не підпадає під перелік продукції зі зниженою ставкою 14%. 

Точно така ж ситуація і з насінням соняшника. Значний обсяг врожаю передається на переробку по давальницькій схемі. А ось вже на продукти переробки – соняшникову олію та шрот — ставка ПДВ буде загальна —  20%. Де тут вигода? 

Швидше за все, знижена ставка ПДВ у цих випадках лише збільшить відсоток використання давальницьких схем переробки. А це ніяк не вирішить проблеми зі скрутками. Від слова зовсім. 

Окрім того, зниження ставки ПДВ не знизить податкове навантаження, проте точно зменшить обсяг обігових коштів у агровиробників. Де тут диявол? Як завжди – у деталях. 

Подписывайтесь на LIGA.Бизнес в Telegram: только важное

Звичайна арифметика. Оскільки перелік агропродукції, яка підпадає під дію закону про зниження ПДВ, не є готовим продуктом, а лише сировиною для переробки, то разом зі зниженням ставки ПДВ, пропорційно знизяться і ціни на неї. Але це з урахуванням ПДВ. Без врахування ж ПДВ, ціни на вказану продукцію не зміняться.  Отже, зниження ставки ПДВ зменшить обсяг виручки від реалізації продукції.

Отже, виробник менше отримає виручки. Звісно ж потім він менше перерахує і в бюджет. Але є одне "але". Йому доведеться чекати 30-60 днів до моменту сплати ПДВ різниці згідно місячних декларацій. Тобто, на цей час у нього буде менше обігових коштів, ніж раніше. І саме тому деякі з виробників будуть змушені компенсувати брак обігових коштів додатковими кредитами. Кому це сподобається?

Йдемо далі. 

У разі суттєвої збитковості у аграріїв, сформований ПДВ кредит по закупленим ресурсам, буде перевищувати отримане ПДВ від продажів продукції. Таким чином, виникне від’ємне значення по сплаті ПДВ до бюджету. Так — теоретично підприємство може подати заявку на бюджетне відшкодування цієї від’ємної суми. Проте на практиці це роблять зрідка. Чому? Бо це призводить до перевірок з боку податкової служби. Податкова досить часто урізає всі ці суми. Тому такі від’ємні суми, частіше за все, аграрії переносять на майбутні періоди. В результаті, виробник фактично кредитує держбюджет.

Разом з тим, зниження ставки ПДВ на окремі види продукції ще більше ускладнить ведення бухгалтерського обліку. Кожна помилка стане приводом для візиту податківців, які перевірятимуть  правомірність обліку продукції із різними ставками ПДВ.

Подписывайтесь на рассылки LIGA.net – только главное в вашей почте

Ну, і нарешті про інвестиції. 

У довгостроковій перспективі зниження ставки ПДВ вплине на інвестиційну привабливість галузі. Механізм той самий. 

Наприклад, при значних капітальних вкладеннях  (в оновлення техніки чи будівництво), у вас сформується значний ПДВ кредит. Він, зазвичай, перевищує ПДВ від реалізації продукції. Звідси виникає ситуація, коли від’ємна різниця по ПДВ  постійно переноситься на майбутнє. А це вже замороження коштів і зниження привабливості інвестицій в агросектор. 

Навіть поверхневі підрахунки показують, що сума зниження ПДВ у реалізації агропродукції складе понад 22 млрд грн. Це власне і є та сума, на яку буде зменшено інвестиції в українську аграрну галузь. 

Чому так сталося, що така, наче благородна ініціатива, загрожує тим, заради кого її вносили? 

Перше — це відбулося без широкого публічного обговорення з бізнесом. Лише ті, хто працює у реальній економіці, можуть оцінити наслідки таких ініціатив. Не на папері, а насправді. І тільки після широкої дискусії можна приймати рішення, які впливатимуть на цілу галузь.

У ініціаторів законопроекту, звичайно, є свої аргументи. Суть найпопулярнішого з них у тому, що знижена ставка ПДВ — це практика розвинутих країн. Мовляв, в Євросоюзі більшість країн мають знижену ставку ПДВ: від 5 до 15%.  

Все так, але тут є важлива подробиця — у європейців ставка ПДВ знижена на всю харчову продукцію, а не лише на сировину, як це пропонується у нас. Вони  фактично дотують своїх виробників і переробників харчової продукції, а також самих споживачів. Тобто, держава відмовляється збирати з кінцевого споживача додаткову плату за продукти харчування. 

У нас же запропонували схему, якої я не зустрічав в жодній країні. Ми знижуємо ставку на проміжну сировину для виробництва продуктів харчування, але це не допомагає нікому — ні споживачам, ні виробникам.

Якщо ж ми хочемо йти в ногу з Європою, варто впроваджувати їхні підходи — знижувати ставку на всю харчову продукцію. Але тут потрібно розуміти, що від цього точно виграють споживачі і виробники, а ось державний бюджет піде в "мінус".

Чи готові ми за це платити?ндс