Француженка Естер Дюфло, дочка професора математики і лікарки, з дитинства дуже любила історію. В 1993 році вона поїхала в Росію писати диплом про пропаганду та великі будівельні проекти в Радянському Союзі, такі як Сталінградський тракторний завод. У Москві вона викладала французьку мову та працювала науковим помічником у Джеффрі Сакса, відомого американського економіста з Гарварда, який консультував міністра фінансів Росії. З досвіду цієї дослідницької роботи Естер дійшла висновку, що "економіка має потенціал змінити світ", і вона, Естер, може задовольнити свої академічні амбіції, займаючись "справами, які мають значення". В 1999 році Естер Дюфло захистила докторську з економіки в Массачусетському технологічному інституті і залишилася працювати там назавжди.

Серед своїх колег Дюфло відзначалася прихильністю до статистики, достовірних даних та намаганням виміряти все підряд. Дюфло та її колеги запозичили в медицини те, що Естер називає "дуже надійним і дуже простим інструментом": вони перевіряють ідеї соціальної політики методом рендомізованих (випадкових) контрольних досліджень, точнісінько таких, які використовують при тестуванні ліків. Цей підхід дозволяє відфільтрувати статистичний шум і виокремити причину і наслідки.

Читайте также - Нобелевка по экономике: на самом деле - ничего нового

Яку соціальну політику тестували Дюфло та її колеги: чи працює мікро фінансування? Або як стимулювати вчителів не прогулювати класи (уявіть собі таке!)?

Намагаючись знизити зараження малярією серед дуже бідних людей в Кенії, дослідники задалися питанням, чи ефективніше давати протимоскітні сітки для ліжок безкоштовно, чи за якусь невеличку плату, оскільки є гіпотеза, що люди швидше використовуватимуть те, за що вони заплатили, а не отримали задарма? Таке припущення не позбавлене логіки. Дуже часто навіть мінімальна ціна на товар чи послугу відсікає тих, для кого вони не мають цінності (ефект скринінгу), і хто не хоче докладати зусиль, щоб їх отримати. Крім того, багато неурядових організацій та агентств відзначають, що сам факт оплати має певний психологічний ефект зобов’язання для споживачів.

Як і в медицині, подібні дослідження в економіці передбачають розподіл населення на дві групи випадковим чином. Через цю випадковість, обидві групи, якщо вони досить великі, матимуть однакові показники: однакову частку старих і молодих, одиноких і сімейних, хворих та здорових (та будь-які інші характеристики).

Дослідники проводять "лікування" – роздають сніданки чи підручники, надають доступ до мікропозики – лише в одній з двох груп. Якщо наприкінці дослідження щось змінилося лише в одній групі – скажімо, вона стала багатшою, – тоді ви можете бути впевнені, що зміна є результатом "лікування".

Дослідникові потрібно правильно поставити запитання, і це непросто. Існують і інші статистичні способи зв’язати причини та наслідків, але жоден з них, на думку Дюфло, не такий прозорий або не настільки наочно відокремлює "інтуїцію", упередження, очікування, залишаючи лише те, що справді  має значення.

Отрывок из книги Абхиджит Банерджи и Эстер Дюфло, читайте здесь - Экономика бедности, или За что дали Нобеля по экономике в 2019-м

Банерджі писав, що спостерігаючи за роботою Дюфло, він відчував, що є свідком "народження нової економіки".

В чому цінність досліджень Банерджі, Дюфло і Кремера?

Вони переконливо продемонстрували, що важливий не обсяг коштів, які виділяють на ту чи іншу програму, а їх ефективність.

Експериментальні підходи до оцінки державних програм надають можливість заощадити дуже великі гроші, і тому окупаються сторицею. Щоправда, для цього слід ще вміти вчиться на власних помилках.

Цьогорічні Нобелівські лауреати показали, що просте збільшення ресурсів, що виділяються на освіту або медицину, далеко не завжди хоч скільки-небудь значуще впливає на їх якість. А менш очевидні програми, наприклад надання правильних стимулів вчителям або пацієнтам, можуть бути набагато важливіше і ефективніше. 

До речі, Дюфло - друга в історії жінка, яка отримала премію з економіки, і наймолодшим лауреатом.