Рынку государственной и коммунальной сельхозземли пока не быть. Это плохо?

Прийнятий наприкінці березня та вже підписаний президентом Закон про відкриття ринку сільськогосподарської землі, встановлює заборону на продаж земель державної та комунальної власності.

Фактично, цим Законом продовжений мораторій на відчуження сільськогосподарської землі для товарного виробництва публічних форм власності. Це означає, що ні держава, ні територіальні громади не зможуть відчужувати державну та комунальну землю за гроші до бюджетів на конкурентних умовах – земельних торгах (аукціонах).

Такий політичний компроміс по встановленню заборони був досягнутий майже перед фінальним голосуванням за Закон про ринок, адже весь час в тексті законопроекту була норма, яка дозволяла державі і територіальним громадам брати участь на ринку в статусі продавця землі.

Читайте нас в Telegram: проверенные факты, только важное

Аналізуючи причини появи такої заборони в Законі, прийшов до висновку, що питання розпорядження землями було весь законодавчий процес по ринку землі досить політизованим в парламенті і негативно сприймалося суспільством.

Серед іншого, це було спричинено відсутністю в проекті Закону прозорої політики публічної влади в державі відносно такого процесу відчуження земель публічних форм власності, а також історична пам'ять ганебної практики приватизації за безцінь промислових та інших державних підприємств, яка відбувалася в 90-х роках минулого століття.

Важко не погодитись з таким аргументом як відсутність в Законі прозорої політики публічної влади в державі відносно процесу відчуження земель публічної форми власності, адже законопроект до другого читання встановлював право розпорядження держави та територіальних громад без особливих умов, вимог та запобіжників.

Прийняття в такому вигляді Закону могло призвести до серйозних зловживань з боку органів-розпорядників землями публічної форми власності на стадії формування лотів-ділянок на земельні торги та під час організації та проведення земельних торгів.

Тим самим, довільно і в ручному режимі регулювати кон’юнктуру такого ринку через самостійне визначення розміру лоту-ділянки, стартової ціни та відбору учасників через незрозумілого виконавця таких торгів тощо.

Читайте также - Открытие рынка сельскохозяйственных земель в Украине: реформа с оговорками

На мою думку, ринок державної та комунальної сільськогосподарської землі має працювати в рамках чіткої та зрозумілої процедури, яку зможе забезпечити прийняття ґрунтовного спеціального Закону про ринок земель сільськогосподарського призначення публічних форм власності з нормативною деталізацією умов, вимог, запобіжників та процедур.

Ключові питання відносно подальшої долі публічної сільськогосподарської землі сьогодні звучать приблизно так:

- мораторій на публічну землю назавжди чи на певний строк?

- буде колись публічний власник повноправним гравцем на ринку?

- як це може відбутись і коли?

Звісно, скасування заборони може бути прийнято парламентом не в далекому майбутньому, шляхом прийняття окремого (спеціального) Закону або внесення змін у вже прийнятий, але на сьогодні, той ринок, який пропонується відкрити на базі прийнятого Закону, не дає відповіді на вищевказані питання.

Ні по строку, ні по механізму (процедурі). Відносно права іноземців, Закон виписав підставу – результат всеукраїнського референдуму, а відносно державної та комунальної землі – механізму дозволу не передбачено.

Таким чином, заборона встановлена безстроково, а механізм її послаблення чи скасування залежить від політичної волі і спроможності парламентської більшості прийняти такі зміни до Закону.

Я не виключаю, що це може відбутись і під час каденції парламенту поточного скликання ще до вступу Закону в силу, тобто, до 01 липня 2021 року.

Читайте также - Из-за карантина работу могли потерять около 2,5 млн украинцев. И это не конец

У той же час, в чинному земельному законодавстві залишилися безоплатні способи (підстави) розпорядження правом державної та комунальної власності на сільськогосподарську землю через приватизацію (безоплатну передачу) в межах визначених норм.

Відносно земель сільськогосподарського призначення, то громадяни України сьогодні мають право на безоплатну передачу їм у власність земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах:

- для ведення фермерського господарства – в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Середній розмір паю складає приблизно 2,5 га на громадянина.

- для ведення особистого селянського господарства – не більше 2,0 гектара;

- для ведення садівництва – не більше 0,12 гектара.

Таким чином, уже давно існують законні способи розпорядження сільськогосподарськими землями публічних форм власності без ринку. Ні для кого не є секретом той факт, що рішення про розпорядження органів державної влади та місцевого самоврядування такими землями є вибірковими і часто супроводжуються корупційними діяннями. Отримати безкоштовну землю можуть лише ті, які змогли достукатися, виходити, випросити або їм просто поталанило.

Читайте также: Рынок земли в одной картинке. Семь главных новшеств

Користуючись такими нормами, кожному громадянину з земель публічної форми власності може бути надано безоплатно приблизно 5 га сільськогосподарських земель.

На сьогодні, цими нормами скористалися багато громадян, однак, далеко не всі і навіть не більшість, тому серед причин продовження мораторію на розпорядження такими землями ми часто чуємо голоси людей, які не встигли отримати безкоштовну землю по нормі і вважають несправедливим процес продажу, поки всі громадяни не отримають лімітовану безкоштовну землю.

Втім, це практично неможливо реалізувати, хоча цілком реально залишити паралельно існування ринку та безкоштовну приватизацію в межах норм. Питання полягає тільки в реалізації державної політики відносно такої землі. Продавати чи передавати безкоштовно – ось в чому питання!

Переконаний, що цивілізований спосіб приватизації таких земель учасниками ринку за гроші на конкурентних умовах був би значно кращим рішенням для нашої держави, але для цього потрібно напрацювати проект спеціального Закону з детальним нормативним регулюванням процедур та рішень органів державної влади та місцевого самоврядування.