14.04.2019, 12:40

Фото и закон: как в США спасали детей от промышленного рабства

Маленькая прядильщица, Северная Каролина (фото - loc.gov)

Детский труд на рубеже веков: как американскому фотографу Льюису Хайну удалось своими снимками малолетних рабочих изменить законодательство США (укр.)

Після Громадянської війни доступність природних ресурсів, розвиток технологій та сприятливі ринкові умови спричинили індустріальний бум у США. Цей час отримав назву "Ери прогресивізму" (1897–1920). Однією з головних рис індустріального буму була дитяча праця, бо вона широко використовувалась та дешево коштувала.

Саме в цей час американський фотограф Льюїс Гайн за допомогою фотографії боровся проти негативного ставлення до мігрантів, привертав увагу до проблем міської бідності та дитячої праці. Йому вдалося своїми знімками малолітніх робітників змінити законодавство – у 1916 році був виданий закон Кітінг-Оуенса про заборону дитячої праці.

У кінці XIX - на початку XX століття багато дітей були задіяні у виробництві та сільському господарстві, бо попит на робочу силу стрімко збільшувався. Діти працювали, щоб допомогти своїм сім’ям, хоча їм платили ще менше, ніж дорослим. Підприємці із задоволенням наймали дітей також через те, що завдяки маленьким рукам вони були більш вправними в обробці дрібних деталей.

До 1870 року 764 000 дітей віком від 10 до 15 років були задіяні у праці - це 13% усіх дітей цього віку в Америці. До 1900 року їхня кількість зросла до 1 млн 750 тис. - це 18% усіх дітей віком від 10 до 15 років.

У 1904 році група прогресивних реформаторів, яких непокоїла ситуація з дитячою працею, заснувала Національний комітет дитячої праці (National Child Labor Committee) - організацію, що мала на меті скасування дитячої праці.

Організація отримала дозвіл на діяльність від Конгресу в 1907 році. Було сформовано групи дослідників, які мали зібрати докази того, що діти працюють у тяжких умовах, та організувати виставки з фотографіями та статистикою про драматичне положення дітей.

У 1908 році головним фотографом NCLC стає Льюїс Гайн.

Хто такий Льюїс Гайн?

Льюїс Гайн ніколи не залишався осторонь суспільних явищ та визначних подій у США та світі. Соціолог за освітою, він брав участь у першому соціологічному дослідженні житлових умов індустріальних центрів, що проводилося Полем та Артуром Келлогом у 1909 році, після Першої світової війни працював у Червоному Хресті в Європі, фотографував мігрантів на острові Еліс.

Гайн бачив Америку як націю мігрантів, яка від вливання нової сили буде лише міцніти, тож заперечував зневажливе ставлення до них як до нікчемних біженців. У своїх фотографіях він прагнув висвітлювати передусім людську особистість, незважаючи на обставини та оточення. На жаль, сьогодні політика щодо мігрантів у США стає менш сприятливою.

Фото и закон: как в США спасали детей от промышленного рабства

Фото - The Guardian

Після плідної роботи над фотографіями малолітніх робітників, у 30-ті роки XX століття Гайн фотографував дорослих робітників, і його колекція фотографій була опублікована у 1932 році під назвою Men at Work. На думку історика фотографії Б’юмонта Ньювелла, найкращими фотографіями в цій книзі були фотографії спорудження будівлі Empire State Building  у Нью-Йорку, яка після завершення у 1931 році стала найвищою у світі.

Фото и закон: как в США спасали детей от промышленного рабства

Фото - The Guardian

Фотографії Гайна цікаві тим, що вони для його часу були новою соціальною оптикою, яка дала можливість побачити дитячу працю та вжити заходів, переосмислити проблему мігрантів, по-новому поглянути на робочі будні робітників, яких Гайн називає "справжніми героями суспільства". Саме завдяки цьому Гайна називають "батьком соціальної документальної фотографії" (social documentary). Без впливу його робіт неможливо уявити творчість таких відомих фотографів як Волкер Еванс, Роберт Франк.    

Малі робітники

Льюїс Гайн їздив Америкою та фотографував умови праці дітей у різних галузях виробництва: у вугільних шахтах, на м’ясокомбінатах, на текстильних фабриках та консервних заводах. Він робив знімки дітей, які працюють на вулицях як чистильники взуття, рознощики газет та лоточники. У багатьох випадках Гайн потрапляв на заводи хитрістю, щоб зробити знімки того, що управлінці не бажали оприлюднювати. Також Гайн приділяв увагу тому, щоб усі фотографії були з точними фактами та даними. Наприклад, щоб отримати підписи для фотографій, він опитував дітей під якимось приводом, а потім нашвидкуруч строчив нотатки рукою в кишені.

Робітники заводів та фабрик

Приміщення мануфактур не опалювалися, в них стояв постійний шум, повітря було насичене пилом та частинками бавовни. Хлопчики зазвичай підмітали підлогу, змінювали бобіни з бавовною, чистили станки. У перервах мали змогу відпочити. Дівчатка займалися прядінням бавовни та її завантаженням на бобіни – їхня робота була монотонною та рідко переривалася на відпочинок.     

Коли Гайн фотографував у цехах, він намагався вибудовувати композицію так, щоб було зрозуміло, наскільки діти малі порівняно з розмірами агрегатів. Але частіше він фотографував дітей на вулиці - щоб хоч на якийсь час звільнити їх із полону машин.

Загальний вигляд прядильного цеху із дітьми-працівниками. Массачусетс (джерело)

Деякі хлопчики настільки малого зросту, що вимушені ставати на елементи машини, щоб замінити обірвані нитки та пусті бобини (джерело)

Хвилинка, щоб визирнути у вікно. Мала прядильниця каже, що їй 10 років. Працює вже більше року. Північна Кароліна (джерело)


Через шкідливі умови праці у дітей-робітників розвивалися проблеми зі здоров’ям: недостатня вага, затримка росту, викривлення хребта. Діти, які працювали у вугільних шахтах та на текстильних фабриках, страждали від туберкульозу та бронхіту.

Наприклад, на цій фотографії зображена група дівчаток-підлітків, що працюють на мануфактурі. Вони вийшли надвір в обідню перерву. Одяг дівчат покритий частинками бавовни, вони заморені, зі статури можна побачити, що в усіх проблеми з хребтом. Обличчя дівчинки, яка стоїть по центру, має порожній, беззмістовний вираз - обличчя дорослої-дитини, що бачила в своєму житті тільки тяжку працю.

Молодь на фабриці. 1909, Джорджія (джерело)

А ось хлопці - "знімачі" на текстильній фабриці міста Мейкон, Джорджия. Їх завданням було вчасно замінювати порожні бобіни з бавовною. Від пилу та сухого повітря на обличчях дітей зморшки. Одежа брудна та недбала, сорочка у хлопця в центрі знімка застібнута через один ґудзик.

До речі, на багатьох фотографіях Гайна діти одягнені недбало – чи то не вистачає ґудзика чи він не застібнутий. Отже, матері не лише дозволяють дітям тяжко працювати, але й не слідкують за їхнім одягом. У хлопців в очах справжня дитяча цікавість, але разом з тим вони, мабуть, усвідомлюють, що ця дивна людина з великим приладом скоро поїде собі, а вони повернуться у свої цехи.


Хлопці-знімачі. Джорджія (джерело)


Діти працювали також на заводах з виробництва сигар (де змалечку привчалися палити), на консервних заводах та на заводах з виробництва скла. Усталеною практикою було відправляти дітей у нічні зміни. Через це рівень дитячого травматизму через фізичну та моральну втому, викликану важкою роботою та довгими годинами праці, був дуже високим.


Хлопці виглядають молодшими за 14 років. Зараз роботи небагато, тому дітей зайнято мало. Однак, коли фабрика завантажена, на ній працює багато дітей. Усі палять. Флорида (джерело)     
         
          



9 година вечора на фабриці з виробництва скла. 1908, Індіана (джерело) 


Франк Вігель. Травмувався, пропрацювавши 18 годин за один день. Отримав травму о 01:55 ночі 18 січня 1914. Хлопцю 15 років. Працює на the Henry Bosch Paper Co., виробників шпалер та пробних примірників книжок. У суботу, точніше, у суботу вночі о 01:55, Франк, вочевидь, заснув та якимось чином натиснув на педаль контролю. Наступне, що він побачив, було те, як його рука потрапила до механізму. Він подав на компанію в суд за виробничу травму та після 2 років тяжби домігся компенсації розміром 10 тис. – 5 тис. доларів за кожний з 2 ампутованих пальців. Бруклін, Нью-Йорк (джерело

Фото и закон: как в США спасали детей от промышленного рабства

Френк, якому у віці 14 років і 10 місяців автомобіль переїхав ноги у вугільній шахті. Західна Вірджинія, 1910 (джерело)


Часто відправляли своїх дітей на роботу або працювали разом із ними емігранти та сільські приїжджі. Діти розглядалися як частина сімейного бюджету, тому вони повинні були пожертвувати своїм дитинством заради того, щоб в родині була їжа. У дописі до цієї фотографії Гайн акцентує увагу на тому, що маленька дівчинка в центрі теж працює. Мати не вбачає в цьому нічого дивного, натомість каже, що "вона дуже допомагає мені".


Група працівників консервного заводу Dunbar, Lopez, Dukate Co., зайнятих очищенням устриць. Працюють усі, крім найменших діток. Роботу розпочинають о 03:30 ранку, а закінчити мають не раніше 5-ої вечора. Маленьке дівча посередині теж зайняте роботою. Її матір каже, що мала їй дуже допомагає. Всього працює близько 300 людей. Луїзіана (джерело)

Міські робітники

У містах діти здебільшого працювали кур’єрами, роздавали газети, чистили перехожим взуття - на роботу потрібно було виходити за будь-яких обставин та погоди.

Тоні Кесейл, 11 років, продає газети 4 роки з 10 ранку до, часом, 10 години вечора. Його бос розказав, що хлопець показував йому синці на руках – батько його б’є, якщо він продає замало газет. Хлопець казав – "П’яні чоловіки кажуть нам багато поганих слів". Коннектикут (джерело)

Майкл МакНейлз, 8 років, рознощик газет. Хлопчик тільки видужав від другого нападу пневмонії, а вже продає газети під сильним дощем. Пенсильванія (джерело

Рознощик газет. На зріст менше метра, 6 років. Працює рік. 9 травня, 1910. Міссурі (джерело


Через міські розваги та вседозволеність хлопчики обертались у не завжди гарному для себе колі й набували шкідливих звичок. Наприклад, відвідувати повій для міських дітей-робітників було звичною справою.

Хлопець на цій фотографії виглядає дитиною, але очі в нього – як у дорослого чоловіка, що вже бував у бувальцях.

Річард Пірс, кур’єр. 14 років, працює 9 місяців з 7 ранку до 18 вечора. Палить та відвідує повій. 1910, Делавер (джерело)   
       

11 година ранку, понеділок, 9 травня, 1910. Рознощики газет, усі палять. Міссурі (джерело)


Гайн фотографував обставини та умови життя родин з різних регіонів країни. Ця жінка у Джорджії з 11-ма дітьми має такі самі проблеми, як її товаришка з Нью-Йорка, у якої чоловік став інвалідом.

Родина у Джорджії. Місіс Янг працює на фабриці та вдома. Нелл, найстарша дівчинка, підмінює матір на фабриці. Меммі (друга дівчинка) працює у дві зміни. Мері (наступна) працює у 1,5 зміни. Ерік (найстарший хлопець) регулярно працює. Едді (наступна дівчинка) допомагає на фабриці, замінює бобіни. Четверо наймолодших поки що не працюють. Мати та кожен з дітей заробляють 4,5 дол. на тиждень. Чоловік помер та залишив матір з 11 дітьми. Двоє з них вийшли заміж та поїхали. Родина виїхала з ферми 2 роки тому, щоб працювати на фабриці. 1909 (джерело)

Місіс Батаглія, Тессі (12 років), Тоні (7 років), Нью Йорк. Чоловік залишився калікою після падіння, тому практично не заробляє. Мати працює в крамниці, окрім субот, коли шиє вдома разом з дітьми. Вони отримують 2-3 центи за пару штанів. За суботу заробляють $1-1,5 (джерело)

Малі шахтарі

З огляду на специфіку роботи шахтаря на початку XX століття (шахтарі використовували власне обладнання, розподіляли час так, щоб видобути найбільшу кількість вугілля за мінімальний термін, бо платили тільки за фіксовану тону), дітей залучали для прискорення процесу, бо маленькі пальці дозволяли їм вправно та швидко сортувати вугілля від шлаку на конвеєрі. Коли вони дорослішали, їх відправляли на інші роботи або ними замінювали тих, хто гинув від хвороб легень та аварій.

Щоб показати, що шахта  - неприродне місце для дітей, Гайн фотографував їх на поверхні, заморених й у вугільному пилу.

 

  
Малий водій на шахті. Працює водієм 1 рік (з 7 години ранку до 17:30 вечора). Західна Вірджинія (джерело

На інших знімках, наприклад, в забої, він так вибудовував композицію, щоб також досягти цієї мети. Наприклад, на цій фотографії поряд із дітьми-сортувальниками стоять "погоничі" зі стусанами напоготові – щоб не барилися. Це моторошна алюзія на галеру з рабами.


Пил такий щільний, що часом затьмарює вид. Він просочується у найвіддаленіші частини хлопчикових легень. Хтось на кшталт погонича над рабами стоїть над хлопцями, слідкуючи за порядком. Пенсильванія (джерело)


Подібна до цієї фотографія малих шахтарів також у Пенсильванії. Гайн написав, що зробив її в обідню перерву – єдиний час відпочинку дітей за весь день роботи. На цій фотографії повітря вже чисте, але з огляду на попередню зрозуміло, яким воно було - адже пил зберігся на обличчях робітників.

Обідня перерва на шахті в Пенсильванії (джерело)

Сільські робітники                                                              

На відміну від діяльності заводів та фабрик, яку можна було контролювати, праця у сільському господарстві не була жодним чином врегульована, а діти працювали так само тяжко і за ще меншу платню. У фотографіях сільськогосподарської праці Гайна дописи мають велике значення, бо саме вони дають розуміння того, що це є проблемою. В іншому випадку можна було б подумати, що діти просто допомагають на власному городі, як Лора Петті, шестирічна збирачка малини.

Лаура Пітті, 6-річна збирачка малини на фермі Дженкінса. Зібрала вчора 2 коробки (по 2 цента за коробку). 1909, Мерілєнд (джерело)

На цій фотографії Гайн також показує, який хлопчик малий порівняно з кінними граблями - так само, як діти у цехах мануфактури, яких затулили від денного світла прядильні станки.

8-річний Джек керує кінними граблями. Малий ледве тримається на нерівній поверхні і його праця доволі небезпечна. 1915, Массачусетс (джерело)

5-річний Гарольд Волкер. Оклахома (джерело)

10-річний збирач на тютюновій фермі. Коннектикут (джерело

Майбутнє, вкрадене фабриками

Можливості ходити до школи та тим самим підготувати собі краще майбутнє неповнолітні робітники не мали або користувалися нею вкрай рідко. У більшості районів країни дітям не давали ні їжі, ні освіти, ні підготовки до життя поза межами заводу - тільки майбутнє у неписемності, злиднях та постійній убогості.

У дописі до цієї фотографії Гайн зазначає, що ніхто з дітей не вміє написати власне ім’я. Частина машини на передньому плані виступає як грати, що закривають дітям дорогу в майбутнє.

Малі знімачі та прядильники на фабриці. Жоден з них не може написати власне ім’я. Інші не можуть назвати по літерах вулицю, на якій живуть. Майже не говорять англійською. Массачусетс (джерело)


Їх відправляли на виснажливу працю щодня, поки вони не були використані повністю. Тоді замість них наймали когось іншого. Щоб проілюструвати це, було зроблено окремий виставковий плакат під назвою "human junk" - "людське сміття".   

    

(джерело)              
              
              

Фотографії були опубліковані в газетах і журналах, на їх основі були зроблені плакати комітету. Саме завдяки цій діяльності стала можлива зміна трудового законодавства країни. У 1916 р. Конгрес прийняв закон Кітінг-Оуенса, що встановив такі стандарти дитячої праці: мінімальний вік 14 років для працівників на виробництві та 16 років для працівників гірничо-видобувної промисловості; максимальний робочий день 8 годин; заборона роботи в нічний час для працівників молодше 16 років; документ, що підтверджує вік.

До 1920 року кількість дітей-робітників було скорочено майже вдвічі порівняно з 1910 роком.

Дитяча праця у XXI столітті

Сьогодні питання дитячої праці регулюється трьома основними міжнародними документами:

- Конвенція МОП (Міжнародна організація праці) про мінімальний вік для прийому на роботу № 138
- Конвенція МОП про заборону та негайні заходи щодо ліквідації найгірших форм дитячої праці № 182
- Конвенція ООН про права дитини.

Незважаючи на це, проблема із дитячої працею все ще є актуальною у країнах, що розвиваються, та залишається одним із найбільших викликів для діяльності гуманітарних організацій та для МОП зокрема.

За даними ЮНІСЕФ за 2017 рік, у Африці на південь від Сахари працюють 29% дітей віком від 5 до 17 років, на Близькому Сході та у Північній Африці 7% дітей цього віку задіяні у шкідливій роботі порівняно із 11% дітей у Латинській Америці та країнах Карибського басейну.

Частка дітей (%) віком 7-14 років, які працюють.

Дані: Світовий банк, 2016 або останній рік, за який доступні дані 

Авторка - Людмила Галичина, комунікаційний менеджер VoxUkraine

Стаття опублікована в рамках інформаційного партнерства LIGA.net та VoxUkraine

Если Вы заметили орфографическую ошибку, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter.
ПОСЛЕДНИЕ НОВОСТИ
Загрузка...