56 видів сирів і допомога побратимам. Ветерани з Дніпра побудували автономну ферму-сироварню

"Наш бізнес – це великий збіг обставин і велика праця", – каже Євгенія Молчанова про свою ферму "Зелений Гай", що на Дніпропетровщині.

За п'ять років подружжя ветеранів Анатолій Пилипенко і Євгенія Молчанова з нуля створили автономне господарство на місці сміттєзвалища. Виробляють 56 видів крафтових сирів, утримують понад 500 різних тварин і допомагають ветеранам з реабілітацією.

У "Зеленого гаю" нетиповий канал збуту – тільки відвідувачі ферми. Як подружжю ветеранів вдалося цього добитися? Розповідає LIGA.net.

Від війни до випадкового бізнесу

Євгенія і Анатолій обоє з Дніпра, були учасниками Революції Гідності. Потім стали добровольцями. Обоє служили Добровольчому українському корпусі.

Після повернення з війни ветерани зіткнулися з тим, що їм складно реінтегруватися в мирне життя. Думали про виїзд в Чехію, де в Анатолія був бізнес, та, зрештою, вирішили залишитися в Україні.

"Для нас виїхати за кордон на постійне місце проживання було певною зрадою. Ми хотіли бути в Україні", – каже Євгенія.

Замість еміграції вони "втекли" в село. "Своє" місце знайшлося в маленькому населеному пункту Зелений Гай, за 30 кілометрів від Дніпра. Ветерани приїздили туди в гості, закохалися в місце й одразу купили вільну ділянку.

Спочатку розбудовували приватне господарство. Згодом друзі-військові почали передавати тварин, врятованих із зони бойових дій. Це були барани, страуси, коні, зайці, кролики, корови, віслюки, єноти та різні птахи. Сьогодні на фермі "Зелений Гай" – понад 500 різних тварин.

До виробництва сиру прийшли не одразу. Хоча Євгенія цікавилась ним давно. У 18 років за програмою Work and Travel їздила на Аляску на рибне господарство. Була помічником кухаря, який захоплювався сирами. Він і показав їй ази сироваріння. Пізніше багато подорожувала, в різних країнах також відвідувала сироварні, працювала у деяких як волонтер.

"Коли ми переїхали в село, Анатолій каже: слухай, а зробиш сир? Хочеться такого справжнього, витриманого сиру. І я зробила", – пригадує Євгенія.

Одразу постала проблема з сировиною. Молоко з ринку виявилось неякісним, під час виготовлення сиру виходило багато браку. Анатолій запропонував купити корову. Свою ідею реалізував швидко – знайшов оголошення про продаж на OLX і купив. Це була корова джерсейської породи, які славляться великими надоями й жирністю молока.

Мільйонні інвестиції у ферму

Для утримання тварин потрібно було приміщення, тож влітку 2020 року подружжя почало будувати ферму. До того вони вже викупили ділянки навпроти свого двору. Там було сміттєзвалище, яке прибрали самостійно. Вивезли 40 машин сміття.

Під час будівництва наткнулись на залишки фундаменту старої молочної ферми, яка існувала тут ще на початку минулого століття.

"Для нас це було знаком, що ми на своєму місці", – каже підприємиця.

У будівництво ферми Євгенія та Анатолій вклали понад $1 млн. Спочатку це були власні кошти. Згодом почали залучати гранти. Близько 5,5 млн грн загальних інвестицій отримали від Українського ветеранського фонду, ГС "Бізнес мережа сільських жінок", Міжнародної організації з міграції (МОМ), благодійного фонду "МХП – Громаді".

На сьогодні ферма має 12 дійних корів, які дають до 250 літрів молока на добу в сезон. Ферма повністю автономна в енергозабезпеченні – електроенергію отримує від власної сонячної електростанції.

Побудували замкнений цикл виробництва

Офіційно відкрили ферму 30 травня 2021 року. На той час подружжя вже мало запити на проведення екскурсій. Кількома тижнями раніше на ферму приїхали діти з садочка, який відвідує їхня донька.

Фото з тієї події у своєму блозі-мільйоннику виставила одна з мам дітей. І люди почали телефонувати й цікавитись поїздкою на ферму. Так екскурсії ввійшли у постійний розклад життя ферми. Їх проводять з четверга по неділю.

Вартість екскурсії з дегустацією сирів – 450 грн для дорослих і 350 грн для дітей. Вхід на ферму за попереднім записом – 250 грн для дорослого і 200 грн для дітей. Без запису: дорожче.

На фермі виробляють 56 видів сирів. Весь їх обсяг реалізується лише на фермі відвідувачам, до 65% яких повертається щосезону. Взимку відправляють замовлення поштою. Також періодично мають корпоративні замовлення.

Таким чином подружжя побудувало замкнений цикл виробництва від сировини до збуту. Не їздять навіть на ярмарки та фестивалі. Рекламу Євгенія купувала один раз – в одному з телеграм-каналів за 620 грн. Каже – неефективно.

"Найліпша реклама – це порада щасливого друга ферми", – переконана вона.

Допомагають ветеранам повернутися до життя

Три дні на тиждень ферма безкоштовно приймає ветеранів для реабілітації. Віддають перевагу мешканцям села. Пояснюють це тим, що в селі менше можливостей для реінтеграції і таким ветеранам складніше повернутися до мирного життя.

Програми містять, як одноденні заходи з екскурсією, так і триденні освітні кемпи. На них ветеранів навчають писати гранти, показують можливості для ведення бізнесу в селі, надають юридичні консультації. Для цього залучають профільних фахівців, мають підписані меморандуми про співпрацю з різними аграрними університетами.

Ветерани також мають можливість відновлюватися через анімалотерапію – спілкування з тваринами та іпотерапію – взаємодію з конями. У цих напрямах працюють сертифіковані фахівці.

"Відгуки дуже позитивні. Хлопцям і дівчатам дуже подобається. Вони навіть змінюються в обличчі після відвідування ферми", – розповідає експерт із соціальної реінтеграції Микола Єфименко з дніпровського центру Superhumans.

Раз на два тижні він збирає групу з пацієнтів їхнього центру й організовує одноденну екскурсію до "Зеленого Гаю". Ветеранам проводять безкоштовну екскурсію з дегустацією сирів, дають можливість спілкуватися з тваринами.

Реалії галузі – складно, але перспективно

Євгенія скептично оцінює перспективи суто сироварного бізнесу. Каже, що виключно сироварінням, вона б зараз не ризикнула займатися.

В галузі є чимало проблем. Передовсім – повна залежність від електроенергії: від виробництва до збереження готової продукції. Також б’є по рентабельності подорожчання палива й логістики.

Є складнощі із сировиною. Багато худоби вирізають або власники зменшують якість харчування, що впливає на якість молока. Також є велика конкуренція та складнощі зі збутом продукції.

А саме стабільність смаку та якості – один з головних викликів для українського крафтового сироваріння, каже сирна експертка, співзасновниця фестивалю ProCheese Awards Оксана Чернова.

"Багато виробників намагаються робити "все й одразу", замість того, щоб сфокусуватися на створенні унікального продукту та послідовно розвивати його", – пояснює вона.

Але перспективи в українських крафтових сирів є. Зараз українська сирна культура є на етапі активного формування, каже Чернова. Успіх, на її думку, залежить від того, наскільки швидко виробники визначаться зі своїм шляхом і створять сири-візитівки регіонів.

"Якщо ми зможемо це зробити, то вже через 30–40 років отримаємо те, що існує в європейських країнах, – регіональні знаки якості для сирів, притаманних конкретним місцевостям", – каже Чернова.

За офіційною статистикою, в Україні зареєстровано близько 600 малих підприємств, які займаються виробництвом молочної продукції, зокрема крафтових сирів. Споживання сиру в Україні становить п'ять кілограмів на людину на рік проти 20–30 кілограмів у європейських країнах.

Матеріал створено LIGA.net за підтримки Фонду "Аскольд і Дір", що адмініструється ІСАР Єднання в межах проєкту "Сильне громадянське суспільство України – рушій реформ і демократії" за фінансування Норвегії та Швеції. Зміст публікації є відповідальністю LIGA.net і не є відображенням поглядів урядів Норвегії, Швеції або ІСАР Єднання.