Екологія, Європа, власний газ. Як біометан став новим словом для енергетичної незалежності України

12 квітня в Україні почалася нова глава енергетичної незалежності. Регіональна газова компанія в Чернігівській області підключила до своїх мереж перший в Україні завод з виробництва біометану. Чому це настільки важливо, розбиралася Liga.net

Газова незалежність

Питання енергетичної незалежності України поставало неодноразово ще до початку російської агресії та окупації територій у 2014 році. Контроль країни-агресора над газовою трубою був болючим для економіки України та дозволяв Кремлю скуповувати політиків.

Дрейф від Москви, розпочатий з окупацією Криму та війною на Сході, мав різні проміжні етапи. Але з початком повномасштабного вторгнення стало зрозуміло: залежати від постачання з боку Росії — ризикувати державністю.

У жовтні 2021 року президент Володимир Зеленський підписав закон 5464 про розвиток виробництва біометану, який заклав фундамент для виробництва і розвитку біометану, а також його ймовірного експорту в ЄС.

Біометановий завод компанії "Галс-Агро" був збудований у 2018 році та спочатку працював на виробництво біогазу, з якого виробляли електрику. У 2022 підприємство обладнали технологією з виробництва біометану.

І зараз біометановий модуль було підключено до мереж "Чернігівгазу". Керівники проєкту запевняють: все зроблено з дотриманням європейських стандартів та технологій. На рік завод вироблятиме 3 млн кубометрів газу для близько 1500 клієнтів.

Біометан за своїми характеристиками нічим не відрізняється від природного газу і може одразу використовуватися як промисловістю, так і домогосподарствами. У другій половині поточного року інвестори планують виробляти біометан також у Київській області.

Екологічне майбутнє

Проєкт біометанового заводу — це історія не тільки про зручний замінник природного газу, а й про крок у майбутнє.

Георгій Гелетуха, голова правління громадської спілки "Біоенергетична асоціація України", член Правління Європейської біоенергетичної асоціації зазначає: до 2050 році Європа має намір відмовитися від споживання викопних палив. Це означає, що в газових трубах замість природного газу буде суміш: 40% біометану, 40% зеленого водню і 20% синтетичного відновлювального метану.

"[Від сьогодні і до] 2030 року — це час біометану", — впевнений Гелетуха. Він каже: за оцінками експертів, Україна може виробляти до 21 млрд кубометрів біометану на рік. В разі досягнення таких показників Україна зможе вже експортувати продукцію в ЄС.

"Галс-Агро" виробляє біометан майже з усього: жому цукрового буряку, патоки, рослинних залишків, силосу енергетичних рослин, харчових відходів та гною великої рогатої худоби.

Павло Пустовойт, керівник чернігівського кластера "Галс-Агро" жартує: можна навіть "деревину та залишки з м’ясокомбінатів кидати".

"Ми ще виробляємо добрива. Підприємство, яке переробляє відходи, саме не має відходів. Вони всі на полі, до 200 тонн добрив на місяць. Крім газу і біометану, тут є те, що нам, хліборобам, треба", — посміхається Пустовойт.

Ризик та сміливість під час війни

На відкритті заводу увага присутніх не оминула те, що подія відбувається тоді, коли бої на фронті тривають. Регіональна газова компанія відновила роботи з підключення заводу одразу після деокупації Чернігівської області.

Генеральний директор РГК Олексій Тютюнник підкреслює: за умови війни проєкт є "надкрутим", адже і для того, щоб вкладати гроші зараз, потрібна неабияка сміливість.

"Тільки в цьому році відбудеться три таких підключення. Можливості біометанових заводів розвиваються, інвестори з’являються. Низький уклін інвесторам цього проєкту. Досвід з відкриття подібних заводів можна масштабувати на будь-яку область в Україні, адже вся країна має величезний потенціал з виробництва біометану", — каже Тютюнник.

Міністр аграрної політики Микола Сольський визнає: роль міністерства у запуску заводу була мінімальною, і похвалив компанію Галс-Агро, яка завжди є "однією з перших" на ниві передових технологій.

"Компанія відкриває виробництво біометану під час російської агресії. Завдяки йому ми можемо покрити нашу потребу в природному газі. Ми будемо лобіювати процес і надалі, це крок до нашої енергетичної незалежності та безпеки", — зазначила Ганна Замазєєва, голова Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України.

Енергетична децентралізація як прикмета 21 століття

Сільське господарство в Україні є енергетично дефіцитним, каже Сергій Кравчук, співвласник "Галс-Агро". Воно споживає електроенергію, нафтопродукти та газ. На думку Кравчука, сільське господарство повинно бути енергетично нейтральним як мінімум, а як максимум — профіцитним.

"Коли є цукрове виробництво, перероблення, комбікормові заводи тощо, в цьому процесі є певна кількість відходів. В нашому комплексі набирається приблизно 400 тис. тонн відходів, з яких можна отримувати або 120 мегаватів електроенергії на рік, або 35 млн кубометрів біометану. Тож біометану має бути більше у кожному селі в Україні", — зазначає Кравчук.

Тримає лідерство також у виробництві біоетанолу та входить в трійку виробників індички в Україні. Всі відходи йдуть на перероблення, що створює інтегровану систему безвідходного виробництва.

Кравчук наголошує на необхідності вирощування енергетичних культур — швидкорослих дерев, рослин і трав, які можуть використовуватися як паливо. За його словами, витрати сільського господарства на один гектар на рік становить від 1 до 2 мегаватів на годину. Натомість тільки 1 гектар енергетичних культур (якщо їх "перетворити" на біогаз, біоетанол або електроенергію) даватиме від 40 до 50 мегаватів.

"Уявити собі ситуацію, якщо навіть 4% аграрних земель зайняті під енергетичні культури — в цьому випадку українське сільське господарство вже буде енергетично нейтральним. В Німеччині 15% земель — під енергетичними культурами. Якщо 8% агроземель в Україні буде під енергетичними культурами, ми повністю перекриваємо залежність від російського газу. Виробництво автономне, децентралізоване, його неможливо знищити ніякою ракетою", — запевняє Кравчук.