Європа поглинає українських біженців. Як їх повернути та де взяти "нових" українців

Після 24 лютого з України виїхали 13,4 млн мешканців, а повернулися — 6,3 млн. Ще понад 1,2 млн осіб депортувала до себе РФ. Скорочення населення стискає внутрішній ринок, зменшує споживання та виробництво. І це дається взнаки вже зараз.

У разі скорочення населення дорожчають "постійні витрати" — на дороги/залізниці/аеропорти, оборону, урядування тощо. "Що менше населення, то дорожче кожному з нас це все обходиться",  — зазначає старший економіст Центру економічної стратегії Юрій Гайдай.  

Це далеко не єдина проблема. Експерт упевнений, що з меншим населенням годі сподіватися на своїх "єдинорогів". "Нова Пошта не доросла б до теперішнього стану у країні з 25 млн населення. Це просто недостатній ринок для створення високотехнологічної, капітально-інтенсивної логістики без зовнішніх інвестицій", — каже Гайдай.

Що довше триває війна, то менше шансів повернутися до довоєнних цифр населення в країні.

Як Україні повертати своїх громадян та як боротися за мігрантів з інших країн — в матеріалі LIGA.net. 

Чи готові українці повертатися? 

Соцопитування демонструють готовність переважної більшості біженців повернутися, якщо в країні буде спокійно. За даними соціологічних служб Центру Разумкова та  КМІС, таких людей 93% та 85% відповідно. Однак директор КМІС Володимир Паніотто наголошує, що репрезентативних опитувань зараз немає. Також він вважає, що думка про неповернення дуже непопулярна, тому не всі люди дають чесну відповідь.  

"Через підйом патріотизму люди дуже часто навіть самі собі не можуть зізнатися, що вони загалом не проти залишитися за кордоном", — пояснювала директорка Інституту демографії та соціальних досліджень НАН Елла Лібанова під час дискусії в CASE Україна. 

Що далі, то більше українці адаптуються. За даними німецької влади, серед жінок-біженок з України 70% мають вищу освіту, що робить їх конкурентними на ринку праці.  Робота дасть можливість винайняти прийнятне для себе житло, дітям відкриє дорогу у дитячий садок, школу чи виш.

До того ж після скасування заборони на виїзд чоловіків частина з них поїде з України туди, де мешкають їхні сім’ї.  

Якщо війна затягнеться на декілька років, не повернуться 20-50%, вважає професорка та дослідниця Київської школи економіки (KSE) Ганна Вахітова. 

Як повертати своїх? 

Щоби повернути якомога більше українців, держава та суспільство мають підтримувати зв’язок із тими, хто виїхав, наголошує у коментарі LIGA.net Вахітова. Йдеться про:  

• освітні зв'язки. Наприклад, українська онлайн-школа для дітей, визнання дипломів українських студентів, які зараз навчаються за кордоном;  
• бізнес-зв'язки. Наприклад, є оголошення про вакансії агентів українського бізнесу в Європі серед біженців з відповідною кваліфікацією; 
• соціальні зв'язки. Не допускати поділу на свої-чужі, розпалювання соціальної напруги, протиставлення різних груп, звинувачень тих, хто виїхав за кордон чи в іншу область, чи тих, хто залишився в окупації. 

Також Вахітова нагадує про більш фундаментальні речі, як-от реформи судової системи та митниці, про які кажуть роками. Успішні реформи спростять життя бізнесу, сприятимуть розвитку економіки, що допоможе повернути людей.   

Один з головних факторів, який може вплинути на рішення українців, за її словами, — житло. "Багато людей втратили його. Це сфера, де держава реально мусила б взяти на себе зобов’язання, бо ніхто не захоче повертатися на пусте місце". 

Насамкінець важливо вести діалог з країнами ЄС, наголошує виконавча директорка ГО "Європа без бар’єрів" Ірина Сушко. 

Річ у тім, що населення Європи старіє, країни потребують робочої сили, і українці можуть заповнити цю потребу. Ба більше, вони мають перевагу перед більш "традиційними" біженцями в Європі, зокрема, через свою освіту, йдеться у доповіді ОЕСР.   

Україна повинна не дозволяти ЄС поглинати українців і має створювати умови для їх повернення, наголосила Сушко. З цією метою створена платформа "Солідарність", до якої входять представники українського уряду та ЄС. 

Мігранти в Україні 

Паралельно з поверненням своїх, Україні треба сприяти тому, щоби до нас приїжджали іноземці, впевнена директорка ГО "Європа без бар’єрів".  

До початку вторгнення РФ така тенденція вже існувала, вказує Ганна Вахітова: "У Києві останні роки помітно зросла частка іноземців серед водіїв таксі, наприклад. І як тільки бойові дії згаснуть, цей потік почне відновлюватися, бо рівень життя і до війни, і зараз не такий вже й низький, як ми звикли думати". 

Але це не було результатом якоїсь спланованої політики держави. У 2017 році уряд схвалив Стратегію державної міграційної політики України на період до 2025 року. У ній, зокрема, вказано, що Україна не мала міграційної привабливості порівняно з іншими державами.  

Міграційна політика до війни була формальною і не зацікавленою у поверненні громадян, зазначила адвокаційна експертка БФ "Право на захист" Юлія Черватюк під час дискусії в CASE Україна. 

Сушко та Черватюк вказують, що для залучення іноземців потрібно переглянути законодавчі норми у частині регуляцій та адміністративного втручання. "Часом війна не є ключовим бар’єром для іноземців, вони бояться адміністративної й бюрократичної тяганини", — наголошує Сушко.   

Вона вважає, що держава має оптимізувати свої функції та створити ефективний механізм координації не тільки між профільними відомствами та органами влади, а й з іншими зацікавленими суб’єктами — діаспорами, бізнесом, центрами зайнятості, рекрутинговими фірмами тощо. 

Тобто як і у разі з поверненням українців, держава має створювати правила гри та сприятливі умови, а бізнес та економіка загалом вже залучатимуть мігрантів.  

Статус кандидата на вступ до ЄС додає Україні привабливості, й на шляху до членства відбуваються позитивні зміни до законодавства, зазначає Юлія Черватюк. Йдеться про законопроєкти, які прибирають адміністративні бар’єри та спрощують працевлаштування іноземців (наприклад, законопроєкт №5795).  

Водночас суперечливим є питання безпеки. З одного боку, будучи в стані війни, Україна має обережно підходити до потоку іноземців. З іншого – хоч Україна позиціює себе відкритою країною, список держав міграційного ризику містить понад 70 (це переважно країни Африки та Азії), вказує Черватюк. 

"Тому ми повинні спробувати це збалансувати, віднайшовши рівновагу між безпекою з одного боку та економічним розвитком — з іншого", — каже вона. 

Та чи вдасться українському суспільству дійти згоди у такому питанні?  

Наприклад, Юрій Гайдай з ЦЕС вважає, що варто залучати росіян та білорусів, створивши "продуману політику допуску та асиміляції, яка покриє ризики для безпеки країни та ризики етнічних конфліктів". Однак з такою пропозицією в Україні навряд погодяться всі.  

Хай там як, головний висновок, який зараз можна зробити: українців в Україні стає все менше, і це точно не лише проблема для економіки зараз, а й проблема для післявоєнного відновлення. Як ці проблеми вирішувати, в Україні, схоже, до кінця не знають.