Як росіяни скуповували Україну

Росія завжди була зацікавлена інтеграцією в українську економіку. Крім заробляння грошей та пошуку ресурсів, заходячи на ринки України, Росія переслідувала ще кілька важливих цілей.

Перша – це взяття під контроль стратегічних галузей. Наприклад, російський Газпром був зацікавлений у купівлі української газотранспортної системи (ГТС) та операторів газорозподільних мереж (облгазів), щоб поставити Україну в повну залежність від забезпечення природним газом. 

Друга задача – це усунення конкурентів. Так сталося з Запорізьким алюмінієвим комбінатом (ЗАлК), який купив російський олігарх Олег Дерипаска та поступово довів його до стану банкрутства й руйнації, щоб у його російських заводів не було конкурента.

В одному матеріалі неможливо охопити всі галузі виробництва, де були росіяни до 2022 року. Втім LIGA.net зробила огляд основних галузей економіки України, де свого часу було багато російського бізнесу.

"Словаки" та обленерго

Російські бізнесмени мали вплив на велику мережу операторів систем розподілу електроенергії (обленерго). Євгеній Гінер, Михайло Воєводін та Олександр Бабаков були власниками групи компаній VS Energy. У РФ вони були відомі як власники ринку поряд з олімпійським комплексом "Лужніки" в 90-х. Відповідно, групу називали "лужніківські".

В Україну вони почали заходити на початку нульових років. Першим активом, який вдалося купити цій групі, був Одесаобленерго. Потім, через свою словацьку компанію Vychodoslovenske Energeticke Zavody S.P. вони купили Севастопольенерго, Херсонобленерго, Житомиробленерго, Кіровоградобленерго. Згодом наступницею  Vychodoslovenske Energeticke Zavody S.P. стала  VS Energy, зареєстрована у Нідерландах, але лужніківську трійцю й далі називали "словаками". 

Згодом "словаки" стали власниками Рівнеобленерго та Київобленерго, мали 45% Чернівціобленерго, завод Дніпроспецсталь, та розгалужену мережу готелів Premier International. Серед них, зокрема, був Прем’єр Палац в Києві.

В 2014 році Олександр Бабаков на засіданні Держдуми РФ голосує за анексію Криму Росією. Але це не заважало бізнесу "словаків" в Україні. Севастопольобленерго був перереєстрований у Херсонській області. А на Бабакова в Україні не наклали жодних санкцій, хоч це зробив Євросоюз. 

У 2019 році Одесаобленерго та Київобленерго були продані компанії ДТЕК Ріната Ахметова. Зараз у власності VS Energy перебувають пакети акцій Херсонобленерго, Кіровоградобленерго, Житомиробленерго, Рівнеобленерго та Чернівціобленерго, оформлені на фірму "ВС Енерджі інтернешнл Україна".

На початку 2021 року голова парламентського комітету з питань енергетики Андрій Герус повідомляв, що Бабаков, Гінер та Воєводін залишалися акціонерами VS Energy принаймні до 2020 року. Після того частки партнерів нібито викупив Воєводін, який є громадянином України.

Після початку повномасштабного вторгнення, під загрозою конфіскації майна, група заявила, що Гінер, Воєводін та Бабаков з 2014 року не мають стосунку до українських обленерго. Їх бенефіціарами нібито є Марина Ярославська, Олег Сізерман (Німеччина), Валтс Вігантс, Віліс Дамбінс та Артурс Альтбергс (Латвія).

Втім у травні 2023 року Рада нацбезпеки та оборони (РНБО) наклала санкції на частки VS Energy в обленерго. Зараз Вищий антикорупційний суд (ВАКС) розглядає позов Мін'юсту щодо відчуження корпоративних прав "словаків".

Дерипаска та ЗАлК

Олег Дерипаска – власник компанії "Русский Алюминий" (РусАл). В Україні його цікавили підприємства металургійної та видобувної галузі. Дерипаска був власником Запорізького алюмінієвого комбінату, який купив у 2007 році. А вже 2011 року українська влада намагалася повернути завод. 

За час керування заводом менеджерами Дерипаски роботу руднотермічних печей було зупинено. А пізніше почалося вивезення заводського обладнання з території промислового комплексу.

СБУ оцінює матеріальну шкоду, завдану алюмінієвому комбінату в Запоріжжі, у $39 млн та 100 млн грн.

До 2014 року виробничі потужності ЗАлКу перебували в режимі консервації. А алюмінієву катанку на комбінаті не виробляли "через відсутність економічного сенсу".

Таке ставлення до заводу пояснюється дуже просто. Дерипаска має мережу алюмінієвих комбінатів у Росії, тому фактично купівлю ЗАлКу використав для знищення українського конкурента своїм російським заводам.

З іншого боку, Дерипаска був власником Миколаївського глиноземного заводу (МГЗ), який видобуває гідроксид алюмінію. РусАл зайшов на нього на початку нульових років. Цей завод мав дати сировину для його заводів у Росії. А український ЗАлК, який за радянських часів був збудований для перероблювання сировини МГЗ, Дерипаска просто розвалив. 

Зараз Миколаївський глиноземний завод перейшов у державну власність. 

Шелков та ДемГЗК

Компанія "Ростех" та російський олігарх Михайло Шелков володіли Демуринським гірничо-збагачувальним комбінатом (ГЗК), який видобував титановмісну сировину. Зокрема ільменіт. Цей ільменіт перероблявся на російських заводах групи ВСМПО-Авісма. На Авісмі ільменіт переробляли в титанову губку. А з титанової губки Ростех виробляв корпуси для російських літаків та ракет.

Демуринський ГЗК був у власності Шелкова до самого початку повномасштабного вторгнення. Наразі ДемГЗК переданий в управління Фонду держмайна. В майбутньому він буде або переданий до державного видобувного холдингу  "Об'єднана Гірничо-Хімічна Компанія" (ОГХК), або виставлений на приватизацію.

Банки

До 2014 року в Україні росіяни володіли значною кількістю банків. Зокрема, в Україні були філії державних Сбербанку, ВТБ, БМ Банку й VS Банку. Промінвестбанк, який був одним з найстаріших українських банків, з 2009 року належав державному "Внешэкономбанку России". 

Крім цього, в Україні були присутні приватні банки російських олігархів. Це Альфа Банк та Неос Банк Михайла Фрідмана, Форвард Банк Рустама Таріко.

Альфа Банк, який зараз має назву Сенс Банк, був націоналізований в липні цього року, а Форвард Банк був заарештований та переданий Агентству з розшуку та менеджменту активів (АРМА) рік тому.

Станом на кінець 2013 року загальний капітал російських банків в Україні сягав понад 17 млрд грн та майже дорівнював капіталу багаторічного лідера – Приватбанку, який становив 20 млрд грн. 

Мобільні оператори

В Україні є три великі мобільні оператори. Два з них повністю належали росіянам.

Контрольного пакету акцій росіяни не мали тільки у lifecell. Lifecell був заснований у Донецьку в 1995 році під назвою DCC та належав Рінату Ахметову. З 2005 року мав назву life, був спільним підприємством Ахметова та турецької компанії Turkcell. З 2015 року мобільний оператор повністю належить туркам.

Компанія UMC була першим оператором мобільного зв’язку в Україні. Її заснували як спільне підприємство 4 компанії у 1992 році. Акції належали державному Укртелекому (Україна, 51% акцій), TDC Tele Danmark (Данія, 16,3%), Royal KPN N.V. (Нідерланди, 16,3%), Deutsche Telekom (Німеччина, 16,3%). 

У 2003 році російська МТС російського олігарха Владіміра Євтушенкова викупила данські, голландські та німецькі пакети акцій + 25 відсотків акцій Укртелекому та змогла отримати контрольний пакет акцій головного українського мобільного оператора. МТС продала свої активи в Україні азербайджанському NEQSOL Holding у 2019 році. 

Київстар разом з UMC теж був лідером українського мобільного ринку початку нульових. У 2002 році Київстар був куплений норвезькою компанією Теленор. Але одразу з’явилися чутки, що купівля відбулася для Михайла Фрідмана. Бо в Росії Теленор разом з Фрідманом були власниками компанії "ВымпелКом". 

Так у 2003 році компанії, пов’язані з росіянами, стали контролювати 98% ринку мобільного зв’язку.

У 2009 році Теленор об’єднав свою частину акцій в Київстарі з ВымпелКомом Фрідмана у підприємство в Нідерландах Vimpelcom Ltd, яке пізніше отримало назву Veon. А в 2019 році Фрідман отримав повноцінний пакет акцій Київстару.