Як відкрити власний бізнес у 40+. Три історії українських підприємців, які мотивують

Бажання працювати на себе  – головна причина, що штовхає до відкриття власного бізнесу. Про це свідчить опитування компанії Gradus Research, проведене у грудні минулого року. Про власну справу, згідно з дослідженням, думають близько 63% українців.

У підприємництво тягнуть не лише внутрішні мотиви, а й зовнішні обставини. На агрегаторі вакансій Work.ua у січні – лютому були актуальними 60 000 пропозицій роботи – це 60% довоєнного рівня.

Для кроку у вільне плавання потрібен передусім стартовий капітал, але не тільки він. Важливо наважитися. 

З віком це стає складніше, принаймні, про це свідчить інше дослідження, яке раніше проводила соціологічна група "Рейтинг". Згідно з її даними, українців у віці 36+, готових ризикнути й поринути у підприємництво, – не більше 23%.

Втім, є достатньо відомих прикладів, які демонструють, що вік не має заважати. Засновниця Mary Kay Cosmetics Мері Кей Еш створила компанію у 45 років, лише у 40 років пішов з найманої роботи та запустив виробництво одягу власник брендів Zara, Bershka, Pull & Bear Амансіо Ортега. Україна має достатньо і своїх прикладів.

Liga.net поспілкувалася з трьома підприємцями, які розпочали свою справу у 40+, і розказує їх історії.

Наталя Невядомська, мережа ресторанів Famille "Tres Francais"

Фінансист і маркетолог за освітою, Невядомська багато років працювала у страховому бізнесі. Три останні роки до переходу у ресторанний – на позиції голови правління СК "ІНГО Життя". Все це змінила давня мрія відкрити ресторан. 

Разом з чоловіком Наталя Невядомська кілька років мандрувала Францією, вивчала гастрономічні особливості французьких регіонів, фотографувала інтер‘єри ресторанів, спілкувалася з шеф-кухарями та відбирала рецепти. 

А в Києві з 2011 року шукала відповідну локацію. Знайшла за дев'ять місяців – у приміщенні колишньої бібліотеки на Костьольній. У той час Невядомська знайомиться з французьким шеф-кухарем, з яким дуже швидко порозумілися щодо першого базового меню. Він стає шефом її закладу. 

Невядомська позиціювала заклад як ресторан традиційної французької кухні для всієї сім'ї середнього цінового сегмента. А назвати вирішила Très Français, тобто "дуже французький".  Підготовка до запуску зайняла близько трьох місяців – 18 грудня 2011 року ресторан зустрів перших відвідувачів. 

У перший рік роботи складнощі були як і у будь-якого нового бізнесу – підводили постачальники, траплялися аварії, не виходили на роботу люди. Тому головним у той період було привчити всіх до передбачуваного і запланованого бізнесу. 

Вийти на окупність вдалося за два роки – спрацював маркетинг і вдале позиціювання. Щокілька місяців відвідувачам пропонують меню якогось одного французького регіону. Так, у ресторані з'явилися меню басків, Лазурного берега, Корсики, Бургундії, Бордо, Ельзасу, Лотарингії тощо. Середній чек – 500-650 гривень.

Щоб розширити клієнтуру закладу, Très Français почали розвивати як культурний хаб – проводити кулінарне навчання, ярмарки, артвиставки, майстер-класи, вечори поезії, музики, кіно та мистецтва. 

У 2014 році Невядомська відкрила у центрі Києва ще один французький ресторан – Très Branché на вулиці Лисенка. Трохи згодом кейтерингову компанію Très Веаuсоuр. У 2018 році у Famille "Très Français" з'явився ще один заклад – It's not the Louvre gallery bar біля станції метро "Золоті Ворота". Через пандемію у 2020 році його довелося закрити.

У ковід, розповідає рестораторка, утриматися на ринку вдалося завдяки скороченню на 15% собівартості, відмови від деяких постачальників і зменшенню на певний час зарплатні. У 2021 році і ситуація, і зарплатня покращились.

Утім, із початком війни ресторани довелося закрити, але ненадовго – у травні минулого року знову запрацював Très Français, а у червні Très Branché. За підсумками 2022 року компанія на 30-40% відстає від показників 2021 року, але нинішнього очікують на позитивну динаміку. 

 Читайте також

Микола Мішин, консалтингова компанія A1 Consulting

Заснував компанію у 2021 році Микола Мішин, якому на той момент було 48 років. До підприємництва він багато років пропрацював на держслужбі – був керівником управління перевірок трансфертного ціноутворення державної фіскальної служби, а у 2018 році перейшов на роботу в одну з компаній великої аудиторської четвірки – KPMG.

Напрацювавши досвід та клієнтуру, Мішин став задумуватися про власну компанію з податкового консалтингу. Але самостійно йти у бізнес не наважувався. Лише коли його підтримав інший колега з KPMG Володимир Чижиков, вони вирішили, що власному бізнесу бути.

Кістяк команди склали співробітники Мішина по KPMG. Клієнти у новоствореної A1 Consulting з'явилися одразу, на третій місяць компанія вийшла на самоокупність. 

"Далися взнаки роки кар'єри в "податковій бульбашці" – виявилося, що наші імена і реноме на ринку достатньо сильні, щоб клієнти обрали нас", – Мішин додає, що відіграли роль і особисті контакти, і знайомства з фіндиректорами та бухгалтерами компаній. Клієнтами стали Нова Пошта, ПриватБанк, ДТЕК, Uklon, страхова компанія "PZU Україна".

За словами Мішина, значних помилок на старті не було, адже команда мала гарну управлінську практику. Основною "проблемою" стало зростання продажів, яке було швидшим за можливості бізнесу. З цього витікала друга проблема – кадри. Команда в A1 Consulting постійно розширюється, але залучити досвідчених професіоналів складно. 

Через війну проблема посилилась, але поменшало і клієнтів – деякі опинились в окупації, а у деяких – бізнес взагалі зруйновано. Сам Микола Мішин майже від початку повномасштабного вторгнення пішов у лави ЗСУ, де він – старший лейтенант. Керування компанією повністю взяв на себе Володимир Чижиков.

 Підписуйтесь на наш Instagram: корисні пояснення актуальних тем

Ірина Гурна, бренд Ecotim for girls

Засновниця Ecotim for girls – Ірина Гурна. За основною професією вона – юристка. А бренд створила у 2019 році, коли їй було 40 років. Розпочалося все з екозвичок у повсякденному житті – сортування сміття, сіточок та шоперів замість пластикових пакетів, мінімізації відходів.

Але коли Гурна вирішила перейти на використання багаторазових засобів гігієни, з'ясувалося, що на українському ринку вони у більшості made in China. Тому Ірина разом з двома подругами вирішили організувати їх виробництво. Домовились, що Гурна відповідатиме за виробництво, а її партнерки – за розвиток і маркетинг. 

Спочатку виготовлення продукції вона вирішила віддати на аутсорс. Але отримавши першу партію товару зі швейного цеху, підприємиця, за її словами, ридала над горою неякісно відшитої продукції та зіпсованого матеріалу і рахувала перші збитки – кілька тисяч доларів.

Після цього вона вирішила організовувати власне виробництво. На нього Ірина Гурна витратила левову частку стартового капіталу, який тоді склав приблизно $10 000. Решта коштів пішла на придбання обладнання та матеріалів.

Дуже швидко з'ясувалося, що продаж такої інтимної продукції потребує нестандартного маркетингу, дбайливого сервісу та коректної підтримки клієнтів. Водночас партнерки Гурної вирішують повернутися до основної професійної діяльності й підприємиця надалі розвивала бізнес самостійно. 

У перший рік бізнес постійно потребував фінансування, яке йшло на оренду, зарплати, маркетинг, рекламу. До того ж сам продукт регулярно ставав об'єктом хейту через суспільні стигми навколо менструації.

Лише через два роки та після навчання SMM і маркетингу, яким власниця Ecotim for girls вирішила займатися самостійно, бізнес вдалося вивести на самоокупність. 

Сьогодні продукція бренду продається через власний онлайн-магазин і в магазинах екотоварів та продукції для жінок, а також великих маркетплейсах, таких як MakeUp, Rozetka і Епіцентр. Минулого року компанія реалізовувала близько 1000 одиниць продукції на місяць, вийшовши на оборот у 1,5 млн грн.

Не завадила цьому навіть війна, через яку бізнес довелося релокувати з Києва у Хмельницький і починати все практично з нуля. Цьогоріч підприємиця планує збільшити показники 2022 року в 2,5-3 рази й вийти на західні ринки. 

Олена Ковтун для LIGA.net