Недостатньо робочих рук. Скільки зараз працівників в Україні

Питання про кількість робочої сили в Україні хвилює і державних керівників, і власників бізнесів, і фахівців сфери управління персоналом. Але точної відповіді не знає ніхто. LIGA.net розбиралася, чому?

Статистичних даних немає. Ситуація на окупованих територіях не піддається обрахуванню. Аналітики та експерти вимушені керуватися непрямими даними. Наприклад – за кількістю сім-карток, які перебувають географічно в Україні.

Активісти громадської організації "Опора" підрахували кількість активованих SIM-карток і дійшли висновку, що в Україні живуть 33,8 млн осіб:

Найбільш населений – Київ, де мешкає 3 млн осіб. На другому місці Дніпропетровська область з 2,97 млн. Далі йде Харківська та Львівська області – 2,66 млн та 2,45 млн відповідно.

Щодо Києва є альтернативна статистика, яка теж непрямим способом підтверджує орієнтовну кількість жителів у три мільйони. На що орієнтуватися в інших містах, де такі розрахунки неможливі – поки невідомо.

Відповідно, для планування та розрахунків чисельності населення та пов’язаних із цим показників доведеться користуватися такою інформацією, яка, своєю чергою, не є аксіомою.

Наприклад, зміну поточної кількості населення через динаміку доводиться теж врахувати. Хоча планувати її вкрай важко – за даними Державної прикордонної служби, в літній період у будні кордон перетинали близько 120 000 осіб на добу в обидві сторони. У вихідні ця цифра збільшувалася навіть до 140 000. А від першого дня осені обсяг пасажиропотоку йде на спад.

4 вересня кордон перетнуло 95 000 громадян. Водночас у відсотковому співвідношенні пропускні операції були на рівні 50х50 – однакова кількість осіб пройшла на в’їзд та на виїзд. 88% загального обсягу пасажиропотоку становили громадяни України.

Себто ми маємо щодня умовні 100 000 людей, які перетинають кордон. І скільки з них наших працівників, їдуть вони до нас чи з Батьківщини, їдуть тимчасово чи у міграцію – не знає ніхто. Якою ця цифра буде наступного місяця або в кінці року – теж невідомо. Надто багато факторів та незапланованих подій можуть вплинути на цю цифру. Тому жорстке планування неможливе. Треба застосовувати гнучкіші методики, або розраховувати декілька варіантів із вибором найбільш прийнятного.

Чи вистачає в Україні працівників?

Виходячи зі вказаних вище цифр, некоректно говорити про поточну кількість населення. Мабуть, правильніше вказувати, що "на поточну дату і за такою методикою" маємо, наприклад, 33 мільйони населення.

Чи достатньо цих людей? На які резерви можуть розраховувати держава та роботодавці?

Є гіпотетичний потенціал із мільйонів українських біженців, що зараз знаходяться за кордоном. Їх кількість теж динамічна. Як і відсоток тих, хто після війни планує повернутися додому.

У фінальному звіті в рамках проєкту "Біженці з України: наміри повернутися, вплив на українську економіку та рекомендації щодо державної політики" за даними двох хвиль соціологічних опитувань, проведених дослідницькою агенцією Info Sapiens у листопаді–грудні 2022-го та квітні–травні 2023 року на замовлення Центру економічної стратегії (ЦЕС), а також інформації із відкритих джерел, загальна кількість українських біженців досягає 6,7 млн осіб.

"Станом на кінець червня 2023 року за кордоном через війну перебуває 5,6–6,7 млн українців. Це на 0,3–0,5 млн більше, ніж за оцінками, представленими у проміжному звіті цієї записки (станом на кінець 2022 року їх кількість становила 5,3–6,2 млн осіб). Це стало наслідком ударів по енергосистемі України взимку 2022–23 років, посилення ракетних атак у травні на міста України, а також підриву Каховської ГЕС на початку червня 2023 року", – йдеться в звіті.

Отже, потенціально до нас можуть повернутися до 7 мільйонів українців. Певна частина з них є активними учасниками ринку праці, бо переважна більшість біженців – це жінки та діти. Найбільшою є частка жінок віком 35–49 років – 18%.

Скільки біженців повернуться?

Згідно з даними проєкту, більшість (67%) українських біженців задоволені перебуванням за кордоном. Хоча це не стане на заваді бажанню повернутися додому. Згідно з опитуванням Info Sapiens на замовлення ЦЕС, переважна кількість українців (63%), які зараз перебувають за кордоном, планують повернутися до України.

Але це теж не точно, тому що 41% українців точно планують повертатись, 22% скоріше планують. Важливий фактор – частка тих, хто планує повертатись, дещо знизилась, а 24% відклали своє повернення.

Деякі українці (6,8%) вважають, що перспективи для їхніх дітей є кращими за кордоном. А 40% українських біженців хотіли б, щоб їхні діти продовжували навчатись за кордоном після війни. Серед дітей лише 38% точно хотіли б повернутись, 17% скоріше планують. Найменше повертатись хочуть діти 14-17 років.

Якщо врахувати, що щастя дітей в опитуванні 2019 року зробило Україну лідером рейтингу серед респондентів різних країн, це серйозний фактор.

І багато хто з батьків заради цього залишиться назавжди, якщо надалі справи підуть на гірше. Або треба буде обирати між майбутнім дітей та поверненням на батьківщину. Тим більше, що згідно з опитуванням, українські студенти іноземних навчальних закладів на 68% менш схильні до повернення, ніж респонденти, які не навчаються.

Важливим фактором є матеріальний стан та його перспективи. Люди, що зараз не працюють, але активно шукають роботу, на 45% менш схильні до повернення, ніж ті, що не працюють і не шукають.

Українці з високим доходом до війни більш схильні до повернення, тоді як ті, хто має високий рівень доходу зараз — менш схильні. І 58% із тих, хто планує повертатись, планують це лише після війни. Тобто розраховувати на оперативне поповнення працівниками українським роботодавцям все-таки не варто.

Чи потрібні їм додаткові робочі руки?

Ще в квітні 2023 року заступниця міністра економіки Тетяна Бережна повідомляла, що за попередніми оцінками міністерства, аби Україні досягти довоєнних темпів зростання економіки, додатково потрібно 4,5 мільйона робочих рук.

Згідно з даними, які опрацювали аналітики Служби зайнятості, на кінець минулого року рівень безробіття в Україні сягнув рекордних 33,3%. Водночас майже третина (30%) роботодавців зазначили, що мали труднощі із найманням персоналу.

Серед основних причин дефіциту кадрів працедавці найчастіше називали недостатню кількість кандидатів (33,4%) та незадовільний рівень кваліфікації претендентів на посади (22,9%).

Наразі ситуація з вакансіями стала ще гіршою для роботодавців. Ринок праці відновився швидко і провокує додаткову конкуренцію між роботодавцями за фахівців.

У серпні, за даними системи управління найманням (СУН) Work.ua, роботодавці опублікували 102 748 пропозицій роботи, на 10% більше проти липня. Це майже кількість вакансій до повномасштабного вторгнення. Тоді їх було понад 100 000, а після 24 лютого їх кількість упала до 6 000.

Не завжди це нові вакансії. Іноді це заміни тих, хто поїхав і навряд чи повернеться. Але одночасно бізнес авансує розвиток та інвестиції. Наприклад, згідно з дослідженням "Прогнози бізнесу на 2024 рік", в якому взяв участь 91 топменеджер компаній-членів Європейської бізнес асоціації (опитування проводилося з 26 серпня до 4 вересня 2023 року) – нових людей наступного року планують наймати 2 з 5 СЕО. Минулого року цей показник був удвічі меншим. Водночас близько половини компаній залишать команду без змін. І 12% планують скорочення штату.

Себто за півтора року ринок поновився у кількості вакансій, чого не можна сказати про кількість претендентів. Так, у серпні загальна кількість претендентів, які оновили або створили резюме, знизилася ще на 2% (350 994) до липня.

Тобто конкуренція серед претендентів у серпні знизилася на 9%, наблизила ринок праці до дефіциту кадрів рівня 2021 року.

Що наразі роблять роботодавці?

По-перше, збільшують воронку найму. Значно зросла частка вакансій для людей з інвалідністю (+17%, 7978 вакансій), студентів (+18%, 19 507), ветеранів (+26%, 4936) та пенсіонерів (+27%, 3505). Також роботодавці частіше готові працювати з кандидатами без досвіду (+19%, 36 196). Особливо добре це працює з простими або гостродефіцитними вакансіями на кшталт бухгалтерів (3334 вакансії), кухарів (3447), водіїв (3504), менеджерів із продажу (6608), продавців-консультантів (8591).

По-друге, звертають увагу на географію як маркер потенціалу ринку. До областей із найбільшою конкуренцією потрапили: Київська, Харківська, Вінницька, Львівська та Запорізька. З найменшою: Закарпатська, Чернівецька, Івано-Франківська, Житомирська та Хмельницька.

По-третє, переглядають розмір оплати праці власних працівників та збільшують зарплатню у вакансіях. Згідно з опитуваннями ЄБА, 87% опитаних компаній підвищать заробітну плату своїм працівникам.

У вакансіях зарплатня теж має постійний позитивний тренд – з 15 000 у 2022 році до 17 000 в першій половині 2023 року. В останній місяць літа середня зарплата в Україні знову зросла і становить 17 500 грн (+500 грн до липня). Зростання відбулось у Київській області (+275 грн до 19 275 грн), Львівській (+500 грн до 17 500 грн) та Одеській (+175 грн до 17 500 грн).

В найближчі місяці легше не буде. У виграші залишаться роботодавці, які системно та дбайливо працюють із персоналом та кандидатами, піклуються про свою репутацію та намагаються не "доганяти конкурентів", наприклад, за системою мотивації або переглядами зарплатні, а очолювати ці напрями.