Історія | Підприємці, які загинули на війні: "ЛазерФронт" Сергія Васюти

Бухгалтер за освітою дніпрянин Сергій Васюта після першого ж досвіду роботи на підприємстві збагнув: ця справа йому не до душі. Тож ще у 2012 році 36-річний чоловік замислився над власним бізнесом. 

Сергій пишався тим, що пройшов строкову службу у десантних військах — це й надихнуло його зайнятися воєнно-тактичними іграми. Зупинився на лазертагу, оскільки цікавився новітніми технологіями. 

У березні 2013-го Сергій за власні гроші закупив перші 10 комплектів автоматів і датчиків для прийому сигналів. Тоді вартість одного такого комплекту становила приблизно $300, також були витрати на додаткові гаджети. Починав справу Сергій із товаришем. 

Так з’явився клуб активного відпочинку "ЛазерФронт". Відвідувачам пропонували ігри з лазертагу з різними сюжетами. Власного приміщення не було, ігри проводили на свіжому повітрі — у лісі або на турбазі. Спочатку пропонували близько 10 сюжетів.

Дружина Сергія Ірина, яка на той час була у декретній відпустці з молодшим сином, допомагала комунікувати з клієнтами та просуванням у соцмережах. 

Для Сергія це стало справою життя, а для їхнього подружжя — родинним бізнесом. Коли син підріс, жінка почала їздити разом із чоловіком, допомагати організовувати ігри.

Бізнес розвивався, аж поки в Україні не почалась війна

Спочатку власники бізнесу орієнтувалися на дорослу аудиторію. Однак з'ясували, що для дорослих це не так вже й актуально. Тому чоловік переключився на дітей. Він почав вигадувати різні ігрові сюжети, спираючись на популярні комп’ютерні ігри, наприклад, "Сталкер" та "КонтрСтрайк". І це було вдалим рішенням — дітям сподобалося.

ЛазерФронт також пропонував проводити дитячі дні народження. Батьки часто дякували — їм подобалось, що діти не сиділи вдома за комп’ютерами, а активно проводили час на свіжому повітрі. 

За рік товариш Сергія вийшов зі справи. Тому чоловік займався ЛазерФронтом лише з Іриною, але справа зростала — більшало ігор та локацій. Подружжя почало наймати перших працівників.

Бізнес активно розвивався, доки у серпні 2014 року Сергія не мобілізували до ЗСУ. Коли він був в АТО на Донеччині, справи вела дружина з командою. Коли потрібно — радилася з чоловіком.

Після служби в АТО Сергій повернувся до роботи

Сергій повернувся через рік — влітку 2015 року. Він хотів продовжити службу, але його стримав маленький син — йому тоді було 3 роки.

Після реабілітації він із ще більшим захопленням повернувся до улюбленої справи. Весь час вигадував нові ідеї. Щоб зрозуміти нюанси, — сам грав у комп’ютерні ігри. "ЛазерФронт" знову почав набирати оберти. Вони з Іриною взяли в оренду додаткову територію. 

Уже за рік довелося придбати більшу автівку, бо обладнання не вміщалося у легкову. Поступово перелік послуг клубу розширювався. У 2016-2017 роках подружжя проводило патріотичні та благодійні заходи для дітей учасників АТО. Згодом команду почали запрошувати на події та змагання у всій Україні. Тоді ЛазерФронт був єдиним доходом для сім’ї.

Гру можна було замовити на компанію від 10 гравців. Пропонували понад 20 коротких сюжетів і кілька довготривалих. Враховувався також рівень фізичної підготовки гравців. Була навіть секція для дітей, де раз на тиждень діти проходили нову гру.

"У кожному великому місті є лазертаг. У Дніпрі є 4 клуби, але наші клієнти казали, що у нас душевно. Ми почали розширювати послуги: призи, камуфляж, польова кухня. У нас не конвеєр був. Ми готувалися до цього. Кожен захід запам’ятовувався людям. Багато було постійних клієнтів. Вони приходили знову і знову. Багато хто — за рекомендаціями знайомих", — розповідає Ірина Васюта.

Мрія, що не здійснилась, та повернення на фронт 

Бізнес приносив прибуток лише навесні й восени, на життя родини його не вистачало. Подружжя думало про нові способи заробітку — наприклад, останні роки команда ЛазеФронту виїжджала до дитячих таборів у Болгарії. Але після кожного виїзду треба було робити ремонт, оновлювати обладнання.

З листопада до березня заробітку не було взагалі. Тож Сергій влаштувався у школу вчителем предмета "Захист України". На уроки він приносив макети, які використовувалися для ігор: тренувальні гранати, зброя, лазерний тир тощо. Він захоплювався військовою справою сам і передавав інтерес своїм учням.

Згодом він почав організовувати виставки про мінно-вибухову справу на комерційній основі.

Сергій також мріяв про виховально-патріотичний комплекс для молоді з ухилом на захист України. Щоб вони могли вчитися на практиці, а не лише читати у підручниках. І навіть звертався до міської ради за фінансовою допомогою. Однак там не відгукнулися.

Пандемія COVID-19 та карантин дуже погано вплинули на бізнес — клієнтів майже не було. Ірині довелося шукати роботу. 

У 2021 році Сергій вирішив укласти контракт на службу в територіальній обороні ЗСУ. Він приєднався до 99-го окремого батальйону. 

Там продовжив улюблену справу — розповідав побратимам про військову справу, організовував для них заняття у ЛазерФронті, під час яких відпрацьовували військові навички. Сергій також розробив навчальний посібник із мінно-вибухової справи.

У лютому 2022 року вони з Іриною планувати майбутнє для ЛазерФронту. Та плани так і не вдалося реалізувати.

Після загибелі Сергія дружина не планує відновлювати його справу принаймні до кінця війни

24 лютого Сергій та Ірина прокинулися від вибухів у своєму місті. Цього дня Сергію виповнилося 46 років. Але замість святкувань, він, після розмови з командиром, о 7-й ранку поїхав із дому, щоб долучитися до свого підрозділу ТрО. 

Відтоді ЛазерФронт так і не поновив роботу. Перебуваючи весь час на передовій, Сергій навіть не згадував про свою справу. Адже найважливішим був захист держави. Чоловік нічого не розповідав дружині про війну — оберігав її спокій. 

18 червня Сергій Васюта загинув від кулі ворожого снайпера біля села Нескучне Донецької області.

Обладнання для лазертагу так і лежить у їхній з Іриною квартирі. Під час війни вона не планує повертатися до цієї роботи. Хоча колишні клієнти і друзі просять, щоб вона продовжувала справу чоловіка. Старшому сину подружжя 25 років, він служить у ЗСУ та не планує приєднуватися до справи своїх батьків.

"Без нього це нереально для мене… Хоча я займалася сама нашою справою у 2014 році. Але дотягнутися до масштабів, яких ми досягли пізніше з Сергієм, я сама не зможу", — каже Ірина.

Авторка: Ксенія Пантелєєва

Текст підготовлений платформою пам'яті "Меморіал", яка розповідає історії вбитих Росією цивільних та загиблих українських військових, спеціально для Ліга.Бізнес. Аби повідомити дані про втрати України — заповнюйте форми: для загиблих військових та цивільних жертв.