Принцип системності. Як найменша громада Полтавщини конкурує за людей

Половина надходжень 100-мільйонного бюджету Сергіївської громади в Полтавській області пов’язана з нафтогазовою галуззю. Найменша за населенням громада Полтавщини орієнтується на конкуренцію за людей в умовах урбанізації та війни.

В першу чергу, працюють над розвитком місцевої економіки та бізнесу, альтернативних нафті та газу. Збереження навколишнього середовища – елементи цієї конкуренції. Ключовими питаннями зараз є пошук полігонів для відходів, сортування та співпраця з іншими громадами.

Дібратися до Сергіївки не так просто. Громада знаходиться далеко від обласних центрів. Хоча поруч місто Гадяч, колишній райцентр та гетьманська столиця. Якщо їхати від Полтави, перша частина шляху кидає будь-якого водія в піт.

Двоповерхова будівля сільської ради не кидається в очі. Навпроти магазин, де можна купити місцеві крафтові вироби – сир та свіжий хліб. Печуть тут же, через стіну. Поблизу знаходиться парк із фігурами.

Буремний 2022

Голова громади Ігор Лідовий радо зустрічає у своєму кабінеті. Пропонує каву або чай. Але перше, що кидається у вічі, – кілька коробок Starlink та генераторів посеред кабінету. Вони підуть чоловікам із громади, які зараз на фронті. Війна дісталася й сюди, попри складнощі доїзду.

Безпека – один з основних викликів майбутнього для громади у цей час.

"Питання, наскільки близько підсунуться до нас росіяни, де буде проходити кордон, і від цього багато ще буде залежати", – говорить Лідовий.

В перші дні війни громада опинилася не так далеко від зони бойових дій. До самої Сергіївської громади росіяни не дійшли, однак були недалеко. Зі сторони Сумщини – це кілометрів десять.

Поблизу громади проходить автошлях Т-1705, який веде з Полтавської області до селища Велика Писарівка у Сумській області, за 8 кілометрів від кордону з Росією.

На територію Великобудищанської громади, поблизу Гадяча, у лютому 2022 року зайшли російські війська. Тут пройшло так зване "Гадяцьке сафарі", коли місцеві відібрали в росіян техніку та зброю. Пан Ігор демонструє фото трактора місцевого фермера, який тягне на тросі російську техніку у березні 2022 року.

Нафтогазова громада

Сергіївська громада багата на нафту та природний газ. Тут розташовані два родовища. Перше –Глинсько-Розбишівське нафтогазоконденсатне, яке пролягає в межах Полтавської та Сумської областей. Нафта з нього видобувається з 1959 року, а газ – із 1970 року.

Друге – Клинсько-Краснознаменське газоконденсатне, яке експлуатується з 1972 року. Загалом на території громади більш ніж 50 свердловин.

Тут же працюють вже повністю державна Укрнафта та Укртранснафта, оператор системи магістральних нафтопроводів. Обидві компанії входять у структуру НАК "Нафтогаз України". Напередодні 2022 року на цих підприємствах у громаді працювало близько півтори тисячі робітників, з яких 137 були місцевими мешканцями.

Нафтогазовий сектор забезпечує половину бюджету громади. Окрім рентної плати, яку легко побачити у доходах, сюди відносяться й інші податки – податок на доходи фізичних осіб (ПДФО), земельний податок, податок на нерухоме майно. Однак нафтогазова галузь створює вплив на природне середовище.

Ігор Лідовий зазначає, що після переходу у державну власність відносини з Укрнафтою покращилися, змінилося ставлення до місцевого самоврядування. Компанія почала платити ПДФО громаді, що стало значним джерелом надходжень для бюджету.

"Раніше не хотіли з нами говорити про податки. То зараз вони платять ПДФО нам. І це досить суттєві цифри для бюджету", – каже голова громади.

Конкурувати за людей

До складу Сергіївської громади входять 13 населених пунктів із трьох старостатів. Загалом тут трохи більш як 2700 людей. Зменшення населення – одна з головних проблем майбутнього громади. Якщо у 2017 році проживало трохи більш ніж 3000, то у 2023-му вже 2736 осіб.

Лідовий став сільським головою Сергіївки у 2015 році. А в 2016-му його обрали головою об'єднаної громади. До цього 20 років працював у школі. Закінчив педагогічний інститут за спеціальністю історика-географа.

"По всій Європі проблеми із сільським населенням, відбуваються процеси урбанізації, старіння сільського населення, – розповідає сільський голова. – Ми повинні розуміти, що буде на нашій території через 10-20 років".

На його думку, місцеве самоврядування має працювати над привабливістю територій для населення. Головними індикаторами є рівень заробітної плати, соціальні послуги, рівень захворюваності населення, навколишнє середовище тощо.

Повномасштабне вторгнення 2022 року зіграло неочікувану роль у демографії громади. Сюди почали переїжджати люди із Сумської області, що компенсувало природне старіння населення. Знайти вільне помешкання зараз не так легко. А в одному із сіл ціни зросли до $10 000 за будинок.

"Люди обирають село, тому що там нова школа, заповнені класи, є медицина, є дороги, є вода, є робота, є фермерське господарство, є нафтогазовий комплекс, де можна роботу знайти", – розповідає Лідовий.

Лідовий системно говорить про привабливість території. Одразу видно, що чоловік неодноразово обдумував це питання. Кількість населення стане чинником збереження громади, а самі громади будуть конкурувати за людей.

"Ми багато говоримо про розвиток сільської місцевості. Нафта та газ – це великий плюс, але будувати лише на них майбутнє – непевний шлях. Отримати високу заробітну платню тут, створити альтернативу виїзду у Польщу на заробітки. Можливо, схоже на теми мирного майбутнього, однак думати про це потрібно починати вже зараз", – розмірковує сільський голова.

Бюджет громади

Сергіївка – одна з профіцитних громад, доходи якої перевищують видатки. У 2023 році доходи громади становили більш як 101 мільйон гривень, а видатки – 99,9 мільйона. На 2024 рік заплановано отримати більш ніж 92 мільйони гривень доходів у місцевий бюджет.

Близько 30-40% бюджету витрачається на освіту. Така ж сума щорічно йде на загальнодержавні функції. Ще 15% бюджету витрачається на комунальне господарство. Минулого року – понад 13 мільйонів гривень.

Рентна плата за користування надрами – одне з головних джерел у податкових надходженнях. Найбільші доходи йдуть від видобування газу. У 2021 році це 8,5 з 11 мільйонів гривень за надра. У 2022 році ціна на газ у Європі різко підскочила, і видобування газу принесло Сергіївці 31,5 з 34,4 млн гривень загалом від ренти за надра.

Коли минулого року впали надходження від рентної плати, це відбулося саме через газ. Із запланованих 29,6 млн податків було отримано 15 – трохи більш як половина. Зате того ж року вдвічі зросли податки на доходи фізичних осіб (ПДФО) – до 33 мільйонів гривень. До цього податок приносив близько 15 мільйонів на рік.

Дохідна частина збільшилася у зв’язку із зарахування ПДФО до сільського бюджету від Укрнафти. Цього року планується знову отримати 33 мільйони податку на доходи, з яких 14 мільйонів вже надійшли за перші чотири місяці.

Значну частину доходів приносить і податок на майно, від якого минулого року отримано 23 мільйони гривень.

Система, а не якась короткочасна кампанія

У громаді вже 7 років сміття збирається централізовано, у селах. Вартість вивозу коштує символічні 4 гривні на місяць.

Централізоване вивезення дозволило розв'язати проблему стихійних сміттєзвалищ, яких раніше було багато. До 2015 року поблизу вулиць можна було помітити невеликі купи сміття. Тепер такого немає. Залишилося чотири старі сміттєзвалища, які необхідно рекультивувати.

Поводження з твердими побутовими відходами (ТПВ) є одним зі стратегічних пріоритетів громади. Організовано роздільний збір сміття, у селах розташовані сортувальні майданчики, куди люди можуть винести метал, макулатуру, пластик, скло або інші відходи.

Починали сортувати пластик ще 5-7 років тому, говорить сільський голова. Тоді задумалися, кому продати. Виходом бачить податкові стимули для підприємств, що займаються роздільним збором сміття.

Останнім часом гостро постало питання пошуку полігонів для сміття. Лідовий говорить, що головна проблема тут – відсутність координації. Поблизу громади є два полігони, які вичерпують свій ресурс. Далі необхідно вирішувати, куди вивозити сміття.

"Якщо ми розумітимемо, що в нас поблизу немає полігону, то будемо ж зацікавлені, щоб поменше возити, а побільше відсортувати. Організувати на місці цю переробку", – зазначає пан Ігор.

Значну роль у сфері поводження зі сміттям може відіграти співпраця між громадами. Сусідній громаді вже запропонували організувати спільний збір сміття.

"У нас є два села, які знаходяться одне біля одного. Їхня техніка збирає сміття по дворах у себе, машина неповна виходить, невигідно. Запропонували об’єднати зусилля та збирати і в нашому селі. Ми купили баки, готові будемо сприяти", – говорить Ігор Лідовий.

Створення спільних заходів у сфері поводження з ТПВ, на його думку, дозволить отримати кращі результати і для економіки, і для екології.

Майданчики для сортування відходів стоять у кожному селі. Разом з Ігорем Лідовим виходимо із сільради. Через дорогу знаходиться майбутня амбулаторія, де йде ремонт. Біля неї пекарня та магазин. Між ними в затишку стоять сміттєві контейнери для роздільного збору сміття.

"Це давні баки", – сором’язливо зауважує пан Ігор.

"А чи можна заглянути?" – питаю.

Наступні 5 хвилин ми із сільським головою вивчаємо вміст сміттєвих контейнерів. Так сказати, проводимо морфологічний аналіз, що саме викидають місцеві жителі. Відходи з баків складаються у гаражах. Коли назбирується певна кількість, передаються підприємцям для вивезення.

В основі поводження з відходами Лідовий бачить економічну складову. Потрібно рахувати, чи вигідно возити далеко на переробку відходи? Чи краще організувати місцеву систему та залучати сусідів. Поряд є сортувальні лінії, тож із цим проблем не буде. Справа за організацією сортування у громаді.

"Відповідно, це все потрібно буде прораховувати, контролювати і людям пояснювати", – каже Лідовий.

В основі екологічної діяльності має бути система, а не короткочасна діяльність, вважає голова.

Інвестиції як рушій

В громаді створений інвестиційний відділ, який займається залученням грантових коштів, зокрема на екологічні ініціативи. Тут із 2019 року працює Яна. Пише проєкти. Кілька з них стосувалися екології та виграли – щодо роздільних баків для сміття та небезпечних відходів. Яна проживає у сусідньому селі та кожного дня їздить на роботу у сільську раду.

Вже другий рік у громаді проходить онлайн-опитування мешканців. На основі цього формуються ідеї для проєктів.

"У нас є чудова ідея – екотеплиця для школи, де можна було б навчати та показувати природні процеси", – розповідає Яна.

Проєкт планується реалізувати якщо не за грантові кошти, то своїми силами.

Минулого року інвестиційному відділу вдалося залучити 5 мільйонів гривень, з яких 3 мільйони пішло місцевим підприємцям. Діє місцеве виробництво, так зване "крафтове". Печуть хліб, роблять сири та молочну продукцію.

"Порівняно з Укрнафтою, те, що платять місцеві підприємці – це дуже мало, – зазначає Лідовий. – Однак це перспектива на майбутнє. Ми показуємо, що тут люди можуть бути успішними на нашій території. Вони можуть втілювати свої мрії в життя. Хтось мріє про пекарню, хтось про якийсь бізнес невеличкий".

За кількасот метрів від сільської ради знаходиться "Будинок громади". Двоповерхова будівля з підвальним приміщенням виступає культурним та адміністративним центром села. Тут знаходяться ЦНАП, комунальні підприємства, бібліотека, кабінети малювання та хореографії, тренажерний зал. Збоку вхід до поліцейської станції.

На вході до Будинку громади помічаю стіл із купою коробок. Збирають кришечки від пляшок, пластикові дроти, навіть капсули від кіндерів. Під столом у коробці з-під Маккофе – металеві бляшанки для виготовлення окопних свічок. Це піде для військових.

Бібліотекарка Тетяна Іванівна говорить, що добре, аби показували що далі відбувається зі сміттям після сортування. Навчання дітей дає свої результати: "Бачу, як воду випили і несуть кришечку у контейнер для збору".

Батарейку на цукерку

Небезпечні відходи в Сергіївці сортували давно. В школах та магазинах стояли коробки, куди викидали батарейки. А в 2023 році за співфінансування конкурсу екологічних ініціатив обласної ради поставили спеціальні баки для небезпечних відходів. Місцева рада мала надати не менш як 50% коштів для проєкту.

Поряд із сільрадою стоїть двометровий контейнер для збору небезпечних відходів. На відстані його не надто помітно. Тепер такі баки стоять у кожному старостаті. Викинути можна батарейки, лампочки, дрібну електроніку тощо. Коли накопичується достатня кількість відходів, їх забирають.

Місяць тому, в травні, в громаді пройшла акція "Батарейку на цукерку". Діти могли обміняти використані батарейки на солодощі. Хтось із дітей приніс 83 батарейки та обміняв на пакет цукерок.

"Такими акціями намагаємося навчати діток", – розповідає Яна.

В школах стоять баки для небезпечних відходів, учням розповідають про сортування. Яна показує такий бак. Ящик помаранчевого кольору розташований поблизу входу до навчального закладу. Можна викинути батарейки та лампи. Недалеко від входу до школи стоїть і картонна коробка з написом "Збір пластикових кришечок для потреб ЗСУ".

Біля школи зустрічаю директора Віктора Івановича. Робочі працюють над накриттям для сміттєвого баку у дворі школи, щоб тварини не порпалися у відходах. Війна вплинула на місцеву екологічну систему. У громаді побільшало дичини, яка прийшла із Сумщини. Кабани стали заходити на територію шкіл.

Ключовими питаннями зараз є поглиблення переробки, сортування і співпраця з іншими громадами у сфері екології, каже Ігор Лідовий. Прикладом чоловік бачить сільські громади у Європі.

Потрібно буде відмовитися від частини своїх прибутків і вкладати їх у екологічні проєкти. Бо це не лише розв'язання екологічних проблем, це розв'язання людських проблем.

"Все взаємопов'язане. Економіка із здоровим способом життя, екологією і трудовими ресурсами", – вважає Лідовий.

Він планує і далі працювати у громаді. До того ж має хобі – вирощування столового винограду. Вже зараз має 80 кущів. Можливо з часом переросте в щось більше. Якщо не переоберуть, то повернеться у освіту – сміється. Але зазначає, що повинна бути створена така система, щоб працювала і без нього.

The following publications were produced as part of the n-ost project Online journalism, in-depth, which is funded by the German Federal Ministry for Economic Cooperation and Development (BMZ). The views expressed in these publications are those of the independent authors and do not necessarily reflect those of the BMZ