Від прототипу в гаражі до експорту в США: Як українська компанія створила 3D-принтер для будівництва

3D-друк у будівництві – технологія, яка для українського ринку все ще залишається новинкою, хоча в світі вона вже давно використовується. Українська компанія 3D UTU на чолі із засновницею та CEO Інною Фурман, як вона каже, розпочали революцію в будівельній галузі України, розвиваючи нову для нашого ринку індустрію.

Її команда розробила повністю український принтер, який поки що дешевший за вартістю, але подекуди кращий за технічними характеристиками за іноземні аналоги. Декілька своїх виробів вже продали за кордон, зокрема в США. LIGA.net розпитала про шлях до створення принтера засновницю компанії.

Як все починалося: перші злети та падіння і віра в свою мрію

Інна Фурман за освітою юристка. Вибір професії був для неї усвідомленим: вона прагнула досконало знати свої права. Ще в студентські роки Інна активно займалася громадською діяльністю. Співпрацювала з Київською міською державною адміністрацією (КМДА), сприяючи студентам у проходженні практики.

"Одним із моїх обов’язків було будувати контакти з юридичними компаніями та державними установами, а потім допомагати студентам знаходити практику", — розповідає Інна.

Вона згадує, як мріяла працювати в КМДА, але реальність виявилася несподіваною.

"Я часто проходила повз будівлю адміністрації, дивилася на квіти на підвіконнях і думала, що ось-ось стану частиною цієї системи. Але коли почала там працювати, зрозуміла, що квіти штучні, а реальність зовсім інша. Це був момент розчарування, ніби в казці, де король виявився голим. Для мене це стало важливим рішенням ще під час навчання", – згадує Інна.

Після цього юристка вирішила розпочати власну справу. Разом з однодумцями вона заснувала електромонтажну компанію, що займалася внутрішніми роботами у новобудовах.

"На третьому курсі нам почали викладати інвестиційне право. Я пам’ятаю, як побачила книгу про інвестиції за 380 гривень. Це був майже весь мій студентський бюджет на тиждень, але я її купила. Тепер ця книга лежить в офісі як символ моєї першої інвестиції у власне майбутнє", – ділиться пані Фурман.

Перші інвестиції Інна зробила разом із партнером, орендувавши кабінет на Подолі. До команди увійшли чотири людини: партнер, він же був головним технічним експертом, кошторисник, бухгалтер та сама Фурман. Її завданням було шукати та домовлятися про проєкти.

"Наш перший великий проєкт — житловий комплекс на правому березі Києва. Ціна договору складала 4,5 млн гривень, станом на 2008 рік це були великі кошти. Ми виконували роботи з найкращими фахівцями, але чомусь не мали прибутку. Виявилося, що її партнер отримав дві квартири в об’єкті, а вона – гарний досвід як працювати не потрібно. Це був перший великий урок: не працювати у сфері, в якій ти недостатньо компетентний, і дуже ретельно обирати партнерів", – пригадує вона.

Після трьох років успішної роботи компанія продовжила існувати, але вже без участі Інни. Вона приєдналася до Fenix Group, де займалася девелопментом і керувала будівельними проєктами.

Цей досвід дав їй змогу глибше зрозуміти всі етапи будівництва, аби уникати помилок у майбутньому. Відчуваючи потребу у власному бізнесі, Інна відкрила юридичну та консалтингову компанію для інших будівельних компаній. Але початок повномасштабної війни в 2022 році кардинально змінив її плани. Висотне будівництво зупинилося. І вона почала займатися волонтерською діяльністю: допомагала приймати гуманітарні вантажі на кордоні та забезпечувати їх транспортування на фронт.

Війна принесла й особисті виклики. Інна пережила розлучення, причиною якого стала відсутність віри в її мрії та плани, зокрема ідею 3D-будівництва. Саме у 2022 році Інна познайомилася з компанією з Сум, яка розробила перший в Україні 3D-принтер для будівельних потреб.

Команда релокувалась до Києва, де Інна зробила першу інвестицію, погасивши борги компанії. На початку діяльності в Інни був партнер, однак згодом їхні шляхи розійшлись. З чітким розумінням, як далі розвивати технологію в Україні та за її межами, Інна вирішила викупити всю компанію.

Одним із перших великих проєктів став благодійний будинок в Ірпені для родини військового, який загинув на фронті. Левову частину будівництва Інна профінансувала власним коштом. На початку вона намагалась залучити своїх знайомих, однак багато хто із них не вірив в цей проєкт і вважав його авантюрою.

"Першу підтримку в 300 доларів надала моя мама, і це стало для мене важливим сигналом, що я рухаюсь у правильному напрямку", – каже Інна.

Для реалізації проєкту команда розробила другий прототип 3D-принтера, адаптований для побудови цього будинку. Всі програмні рішення, включно зі слайсером, створювалися протягом кількох років.

"Моє правило просте: перед кожним рішенням я запитую себе – чому ні? Якщо не знаходжу відповідей – я це роблю", – каже Інна.

Зараз її команда фактично створює правила 3D-індустрії в Україні, які стануть основою для подальшого розвитку цієї сфери. "Чи розумію я, що наша робота прокладає шлях іншим? Звісно. Чи боюся я конкуренції? Ні. Ми творимо майбутнє, і це – головне".

Шлях до створення

"Я працюю в будівництві вже 14 років. І я знаю, що головний біль для забудовника – це люди. З одного боку, вони є великою цінністю, але з іншого – значним ризиком. Сьогодні кадровий дефіцит настільки гострий, що бракує не просто кваліфікованих працівників, а фахівців взагалі", – ділиться засновниця 3D UTU.

З власного досвіду Інна Фурман зрозуміла, що українським забудовникам потрібне комплексне рішення, яке мінімізує ризики, зменшує витрати на персонал і прискорює будівельні процеси. Одним із таких рішень став 3D-принтер для будівництва.

Розробка такого принтера тривала чотири роки. Перший прототип був створений в гаражі. Як розповідає засновниця компанії, з самого початку над проєктом працювала команда українських інженерів – юні генії. Це дозволило створити повністю функціональний, інноваційний і водночас доступний продукт.

"Ми – перша команда, яка, надрукувала будинок і ввела його в експлуатацію. Саме ми в Україні створили прецедент", – підкреслює Інна.

Засновниця компанії розповідає, що неодноразово доводилося стикатися зі скептицизмом.

"Коли я говорю в інтерв’ю про те, що ми перші та єдині в Україні, хто розробили 3D-принтер, мені часто залишають коментарі, що це неправда, оскільки першу споруду було надруковано українським принтером в Сумській області. Так ось, друзі, ми і є та команда, яка в 2020 році зробила свою першу спробу пера в 3D-друці", – каже пані Фурман.

Другий прототип принтера, який компанія запатентувала, – це унікальна розробка з нуля. Принтер створений із використанням власних програмних рішень. Зокрема, було розроблено програму Slicer, що адаптує архітектурні проєкти для друку.

"Ця програма Slicer допомагає звичайний проєкт адаптувати під друк 3D-принтером. Тобто ми створили не один продукт, а три: принтер, програмне забезпечення та Slicer", – пояснює засновниця.

Slicer "нарізає" проєкт, створений архітектором в програмах ArchiCAD або AutoCAD, перетворюючи його в дані, необхідні для друку. Це дозволяє автоматизувати та спростити процес створення будівель.

Продажі та конкурентоспроможність на світовому ринку

Принтери від компанії 3D UTU вже здобули визнання за межами України.

"Ми продали вже декілька принтерів і далі ведемо дуже активні перемовини з забудовниками, які будують у світі", – розповідає Фурман.

Прикладом є співпраця з американськими замовниками. Один із придбаних 3D-принтерів буде використовуватися для друку штучних рифів і продуктів для військового сектору. Замовники з США особисто відвідали Україну, щоб переконатися в якості нашого принтера.

"Це, напевно, одні з небагатьох замовників, які ризикнули приїхати в Україну зі словами: ми хочемо переконатися, що ви дійсно існуєте. Коли вони побачили наш принтер, у них була перша реакція: "Вау, тут немає чому ламатися". А друга реакція, коли ми надрукували зразки: "А можна не так красиво? Бо рибки в суд не подадуть", – з усмішкою згадує Інна.

Крім того, власник компанії, який придбав принтер, відзначив дизайн і планування надрукованого в Україні будинку: "Він сказав, дайте, будь ласка, проєкт, я хочу точно такий самий надрукувати в себе у Флориді".

Попит на українські розробки зростає і в Європі. Зокрема, компанія з Чорногорії придбала принтер для реалізації проєкту з будівництва чотириповерхових будівель.

Компанія 3D UTU дотримується стратегії тимчасового демпінгу на міжнародному ринку оскільки розуміє, наскільки важко українському продукту завойовувати своє місце під сонцем.

"Тимчасовий демпінг у вартості не означає, що ми здаємо позиції міжнародним виробникам у якості. Це наша стратегія, оскільки ми створюємо свій блакитний океан у бізнесі 3D-технологій", – пояснює Фурман.

Крім того, український принтер виділяється завдяки швидкості виготовлення – пів року. За словами Інни Фурман, період окупності 3D-принтера залежить від ринку, де його використовують, і специфіки будівельного сезону.

"Ми рахували, що період окупності принтера – від чотирьох років, враховуючи українські реалії", – пояснює вона.

Однак в країнах зі стабільнішим будівельним ринком, таких як Чорногорія чи Іспанія, де попит на нерухомість високий, окупність може бути значно швидшою.

Які виклики в галузі вирішує український 3D-принтер

3D-принтер став відповіддю на три ключові виклики, з якими стикається сучасна будівельна галузь: кадровий дефіцит, вартість будівництва та швидкість реалізації проєктів.

"Відсутність кадрів – це одна з найгостріших проблем будівництва в Україні. Наш принтер мінімізує людський фактор: для роботи з ним потрібно лише три людини – оператор і два помічники. Усі інші процеси автоматизовані", – пояснює Інна Фурман.

Це дозволяє забудовникам зменшити залежність від трудових ресурсів і значно оптимізувати процеси. Один 3D-принтер у стандартному будівельному сезоні (7 місяців) може надрукувати приблизно 7000 квадратних метрів будівель. Технологія 3D-друку забезпечує зниження собівартості будівництва. Принтер друкує цементно-піщаною сумішшю, яку для компанії UTU в партнерстві розробила компанія Henkel. Фактично можна сказати, що принтер друкує бетоном.

"Ми надрукували будинок площею 130 квадратних метрів за 58 мотогодин. Об’єктивно за наявності фінансування, такий будинок можна здати в експлуатацію буквально через два місяці. Собівартість надрукованого квадратного метра в різних країнах буде майже однаковою. Єдиний фактор, який може вплинути, – це логістика суміші. Але ринок збуту, наприклад у Чорногорії, де ціна квадратного метра нерухомості стартує від 2,5 тисяч євро, створює зовсім іншу маржинальність", – зазначає Інна.

Орієнтовна вартість квадратного метра будинку – $700. У вартість входить фундаментна плита, утеплені та пофарбовані стіни, вікна, двері, дах та розведені комунікації у стінах.

Крім того, провівши детальні лабораторні дослідження, команда отримала підтвердження, що погонний метр стіни витримує навантаження в 64 тонни. Це дає можливість друкувати 3-5 поверхів за технологією 3D.

Відбудова України та майбутнє 3D-будівництва

Основною метою компанії 3D UTU є відбудова України після війни. Компанія UTU активно співпрацює з кращими фахівцями ХНУМГ ім.О.М. Бекетова та з Національним університетом Львівська політехніка щодо розроблення унікальних технічних рішень у сфері поєднання класичного підходу будівництва та 3D-друку.

"Ми розробляємо універсальні рішення, які будуть єдиними не лише для України, а й для всього світу", – підкреслює Інна.

Важливою частиною місії компанії є зміна ставлення українців до 3D-друку в будівництві. Інна прагне, щоб друковані будинки сприймалися нарівні зі збудованими за традиційними методами.

За її словами, українці мають отримати доступ до якісного житла, побудованого швидко та економічно.

"Я думаю, що кожен українець заслуговує на те, щоб жити в якісному, надійному та красивому будинку через два-три місяці. Краще свій час витрачати на рідних та близьких, ніж на одвічне будівництво та ремонт", – каже засновниця компанії.