Відвоювали ринок у "кротів". Як функціонує сфера комерційної генеалогії в Україні

Вінничанин Віктор Долецький перетворив хобі з вивчення родоводу на прибуткову справу. 13 років тому він став першим, хто почав  відкрито займатися в Україні комерційною генеалогією, вивівши цей ринок з тіні. Як працює цей напрям, хто замовляє генеалогічні дослідження та які проблеми досі існують на ринку, підприємець розповів спеціально для LIGA.net.

Від хобі до заснування компанії

Долецький зацікавився генеалогією у 2008 році: захотілося дізнатися більше про свою родину.

"Через тиждень після Великодня я поїхав до діда на поминальні дні. Там зібралися люди, мені стало цікаво, хто вони. Я почав досліджувати для себе. Потім багато спілкувався на форумах на цю тему, ходив до Вінницького архіву, ділився досвідом", – пригадує дослідник.

Перший клієнт з’явився через два роки. На одному з тематичних форумів у Долецького замовили перегляд справи в архіві. Далі пішли рекомендації та інші клієнти. Поки у 2011 році він не заснував центр дослідження генеалогії  "Пращур". Хоча на той час підприємець мав інший бізнес – компанію, яка займалася ремонтом та обслуговуванням принтерів.

"Пращур для мене був не основним проєктом, радше підзаробітком. Але він активно розвивався, і у 2014 році я себе вивів з виконавчого директора основного підприємства. У 2017 році ми його закрили і я повністю присвятив себе генеалогії. Наразі ми, мабуть, найбільший центр вивчення генеалогії в Україні, якщо рахувати за кількістю опрацьованих справ", – розповідає підприємець.

Ринок в підпіллі

Втім все було не так просто. Віктор Долецький почав роботу приватного генеалога на ринку, який працював повністю підпільно.

Такий стан речей генеалог пояснює певною історичною тяглістю і укладом та звичками, які склалися в системі українських архівів протягом минулих років. В радянський час архівна система підпорядковувалась КДБ, архівні справи не можна було вільно переглядати. Це збереглося і за часів незалежності. Приватні генеалоги боялися, що їм просто не дозволять відкрито працювати.

"Страх був у тому, що наступного разу тебе просто не пустять у читальний зал, якщо дізнаються, що ти комерційний генеалог. Або тобі доведеться платити відкат директору архіву. На сьогодні ця ганебна практика, на щастя, подолана", – пояснює підприємець. 

Фактична лібералізація архівної системи відбулася 2015 року, коли Верховна Рада ухвалила серію декомунізаційних законів. Серед них був Закон України "Про доступ до архівів репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років".

Наступним кроком, який ще більше сприяв виведенню генеалогії з підпілля, стали судові позови генеалогів-ентузіастів проти Укрдержархіву. Свого часу до одного підзаконного акту, були внесені зміни, які дуже ускладнювали доступ до архівів. Генеалоги боролися за скасування обмежень, доводячи, що підзаконний акт не має вищої сили, ніж закон. Справу вони виграли.

"Тодішня директорка вважала комерційну генеалогію злом, яке треба викорінити, і будь-яким чином обмежувала доступ до архівів. Ми її змістили з посади, пролобіювали чесний конкурс, на якому виграв нинішній голова Анатолій Хромов. Він прогресивний, молодий, активно сприяє цифровізації і оцифровці архівних документів", – каже Долецький.

Наразі ринок комерційної генеалогії в Україні активно розвивається. На ньому є декілька компаній, є окремі приватні генеалоги і ще залишаються "кроти". Останніх – значно менше, і вони не можуть, як раніше, сильно впливати на загальний ринок послуг.

"Ринок активно росте, з’являються нові підходи, молода кров приходить. Я нещодавно спілкувався з генеалогинею, яка не пам’ятає часу, коли в архівах забороняли фотографувати документи власним телефоном. Ця заборона існувала до 2019 року, а вона прийшла на ринок в 2021 році. І коли я розповідав, що ми мусили ручкою виписувати свої знахідки в архіві, вона дивувалася, як таке можливо", – пригадує генеалог.

Чому "Пращуру" вдалося

З огляду на відсутність ринку, перепони у користуванні архівами справа Долецького могла не вистрілити. Однак в результаті закрилась фірма, з більш звичними послугами, а генеалогія залишилась. Підприємець пояснює це кількома факторами: більшою маржинальністю генеалогічних послуг, правильним рішенням ще на старті прив’язати вартість досліджень до валюти, розробкою власної калькуляції ціни у прайсі.

"Особливістю бізнесу з обслуговування принтерів було те, що велику частину комплектовання потрібно було замовляти з-за кордону, і на ті послуги була маленька маржинальність. Генеалогія – це майже чисті послуги з вищою маржинальністю. Фактично ми продаємо свій досвід, час, вміння. З витрат тут – оплата праці працівників і техніка", – пояснює підприємець.

Фахівців на ринку праці немає

Систему роботи компанії Долецький теж вибудовував з нуля. Працівників, які ведуть дослідження повністю в "Пращурі", немає. Кожен відповідає за окремий сегмент роботи. Є менеджери, які спілкуються з клієнтами, сммник, працівники, які займаються підтвердженням національності, систематизатори. Також є люди в регіонах, які співпрацюють з компанією, ведучи пошуки в архівах.

"Проєкти потрапляють або до мене, або до моєї помічниці, ми їх куруємо. Наші партнери в регіонах дивляться документи в архівах, знаходять факти і надсилають нам копії. Систематизатори цю інформацію вносять в родове дерево. Далі або я, або помічниця переглядаємо знайдену інформацію і даємо звіт клієнту та пропозиції щодо продовження дослідження", – описує робочий процес підприємець.

Однак з працівниками на ринку дуже складно. Їх просто немає. Тому в компанії їх навчають самостійно. За свою роботу вони отримують від 20 до 70-80 тис. грн.

"Річ у тім, що взяти людей на ринку праці просто неможливо. Відповідно, ми підбираємо людей більше за захопленням. Перейшли на модель, що ми шукаємо працівників у своїх соцмережах, серед тих, кому цікава генеалогія. Далі вчимо. І потім, коли людина працює, я намагаюсь її утримувати, щоб в неї не було бажання звільнитися. Бо такого спеціаліста мені вчити доведеться добрих пів року", – пояснює Долецький.

Вартість генеалогічного дослідження

Фіксованої ціни на дослідження родоводу не існує. Все залежить від кількості опрацьованих документів, встановлених фактів. Стартовий внесок – $200, лише після його сплати дослідники візьмуться за роботу. Долецький розповідає, що таке правило убезпечує від недобросовісних клієнтів, відсікаючи їх вже на початку.

"Ціна – це теж моя розробка. Я відштовхувався від трудозатрат. Спочатку у нас була лише вартість за опрацювання документів. З часом я дійшов до думки, що за опрацювання документа до 50 сторінок ми не змінюємо ціну. Якщо більше – мусимо брати доплату. Адже документи бувають дуже різними. Усі вони – рукописні і в них через кожні п'ять сторінок може змінюватися почерк, плюс – може проскакувати латина чи польська мова", – пояснює підприємець.

Дослідження одного документа коштує $30, ще $3 замовник платить за кожен знайдений у документах факт. Загальна вартість родоводу стартує від $1 тисячі. Верхній поріг назвати важко. Приміром, зараз у роботі центру "Пращур" є дослідження, вартість якого вже перетнула позначку у $19,3 тисячі. У ньому опрацьовано 491 документ та знайдено 730 фактів.

"Буває в одному документі один факт, може не бути фактів зовсім. А може бути 20-30. Це впливає на їх систематизацію, значно збільшуючи трудомісткість процесу. Відповідно, впливає на ціну. Загалом, хороший родовід коштує $2-3 тисячі, займає близько року і оплачується частинами по ходу дослідження", – каже Долецький.

Найскладніші справи

Долецький описує генеалогічне дослідження як історичний детектив, який дослідник розплутує протягом певного часу. Бувають легші справи, бувають складніші. Серед найважчих – робота з усиновленням та коли справа впирається в генеалогічну стіну – період, коли документів мало або вони відсутні.

"Зараз є у нас одна справа – дідусь нашого клієнта усиновлений в Києві. Ми зробили неможливе – знайшли запис про його хрещення і документи із сиротинця. Але там не вказано, хто були батьки. Тому ми залучили ДНК-генеалогію. Виявилось, що у роду є великий вплив білорусів. І зараз відпрацьовуємо версію, що батьком дідуся був один із солдатів-білорусів, які в той час стояли в Києві. Шукаємо список цих солдатів, але це – архіскладно", – розповідає дослідник.

У випадку іншого клієнта у "Пращурі" вивели його родовід до XVII століття і вперлись у ту саму генеалогічну стіну – документи з тієї доби практично відсутні. Однак клієнт хоче цю стіну "пробити".

"З селянськими родами це практично неможливо зробити, тому в таких справах ми там просто ставимо крапку. Але зараз ми працюємо з гетьманським родом Самуся Івана Самійловича. Спочатку ми думали, що наш клієнт – його нащадок. Однак довели, що це не так. Найімовірніше, він нащадок його рідного брата. Нам вдалося знайти документальне підтвердження того, що у гетьмана був рідний брат. Тому відпрацьовуємо цю версію", – каже Долецький.

Хто готовий платити за інформацію про свій рід

За 13 років роботи Долецького на ринку комерційної генеалогії портрет його клієнта змінювався. У 2013-2014 роках на 95% це був чоловік від 30 до 60 років, в переважній більшості власник дрібного чи середнього бізнесу. Пізніше до цієї когорти почали включатися жінки-підприємиці.

"Далі величезним пластом у 2017-2018 роках зайшли айтівці, які масово з’явилися саме в той час. Вони повністю поламали мені вікову структуру, бо були молодими. Айтівців поєднує те, що це, зазвичай, досить активні, свідомі люди. А це виокремлює всіх моїх клієнтів – свідомі, інтелігентні і розумні особистості. Другий момент – у них є гроші і вони можуть дозволити собі виділити бюджет на дослідження родоводу $3-5 тисяч", – пояснює підприємець.

Крім перелічених категорій, за послугами до "Пращура" звертаються політики, пілоти, моряки. Зараз – військові.

"В мене ніколи не було клієнтів військових, а зараз їх велика кількість. Можливо, це через те що зараз служать не класичні військові. Це люди, які через обставини зараз мусять боронити нашу державу і по своїй суті не є військовими, а виконують обов’язок", – описує Долецький.

Клієнти знаходять Долецького в переважній більшості самостійно через сарафанне радіо та соцмережі. На рекламу підприємець коштів витрачає мало.

"У нас є сайт, який дуже гарно видається в пошуку, бо давно ведеться і має багато матеріалів на тему. Але ми трохи рекламного бюджету туди закидаємо. Здебільшого ми тратимо бюджет на ретаргетинг", – пояснює генеалог.

Крім платних послуг, Віктор Долецький також популяризує генеалогію як хобі для самостійного вивчення. Він проводить лекції та майстер-класи, де  розповідає, як самостійно досліджувати родовід.

"І я вважаю своєю місією зробити генеалогію в Україні найпопулярнішим хобі. Бо так є у світі, а в Україні це заняття дуже недооцінене. А для тих, хто не хоче це робити самостійно або хоче отримати сервіс і продукт у вигляді готового генеалогічного дерева, є ми, приватні генеалоги", – каже дослідник. 

Як позначалась війна

Основна діяльність генеалогів – це робота з архівами. А з початком великої війни роботу припинили всі архіви країни. І почали відкриватися лише з вересня 2022 року.

"Нас виручив, як не дивно, COVID. Я глибоко переконаний, що вижити "Пращуру" у війну без ковіду було б практично неможливо. Під час пандемії ми пройшли те саме, тільки у дещо легшій версії. Так само в один день закрилися всі читальні зали архівів у країні. І ми перейшли на опрацювання цифрових копій. Але на той час їх було ще мало. А за два роки ковіду була оцифрована і опублікована дуже велика їх кількість. Тому аж до серпня 2022 року ми працювали виключно з ними. Була унікальна ситуація, коли Суми і Чернігів були в оточенні московитів, а ми продовжували робити дослідження в їх архівах, бо вони дуже гарно оцифровані", – пригадує підприємець.

Зараз читальні зали архівів мирних областей працюють. Однак, каже дослідник, є проблема з Херсонським архівом, який був пограбований росіянами.

"Частину документів вони вивезли. І, за деякими непідтвердженими даними. вони зараз лежать у Криму. Чи то в Севастополі, чи то в Сімферополі. Вони не встигли вивезти весь архів, забрали лише 40%. Але ті 60%, які залишились, теж недоступні і через небезпеку обстрілів, і тому що в архіві роблять переоблік документів. Також маємо проблеми з Харковом. Там постраждала від обстрілів будівля архіву. Але є ще й проблема з директором, який не на своєму місці і якого давно час звільнити. Благо, що працівниці, які відповідають на запити, дуже гарно це роблять", – каже Долецький.

Вхід у професію

Людям, які хотіли б займатися генеалогією на комерційній основі, Долецький радить почати зі свого родоводу – дослідити його. Не пройшовши цього шляху і не полюбивши генеалогію, просто неможливо прижитися на ринку, переконаний дослідник.

Загалом Долецький наголошує на важливості збереження інформації про свою родину – це допоможе нащадкам у майбутньому, якщо вони зацікавляться своїм родоводом.

"Я попрошу людей, які це прочитають, хоча б записати ту інформацію, яку вони знають про своїх предків, – у зошит, у спеціальну книгу чи генеалогічну програму. Поговорити з батьками, дідусями, бабусями і записати це також, акцентуючи на датах і місцях подій. Географія дуже важлива у генеалогії. Якщо вони це зроблять, мій популяризатор генеалогії буде щасливий, навіть якщо ці люди не стануть нашими клієнтами. Вони зроблять дуже важливу справу для своїх нащадків, які рано чи пізно зацікавляться цим питанням", – переконаний підприємець.