Зміст:
  1. Захоплення поліграфією
  2. Війна і новий поштовх для розвитку
  3. Нові вливання і плани на розширення
  4. Зміни на ринку
  5. Особливості сфери поліграфії
  6. Реклама і конкуренти
Олексій Логачьов – тричі ветеран: афганської війни, АТО/ООС та великої війни Росії проти України. І без перебільшення – "ветеран" поліграфічного бізнесу.

Його невелика друкарня "Веда", що на Вінниччині, пережила глобальну світову кризу 2008-2009 років, Революцію Гідності з подальшим обвалом гривні, пандемію коронавірусу та працює зараз, під час повномасштабного вторгнення.

Долучайтесь до нас на Facebook та беріть участь в дискусіях

На запитання LIGA.net, як ви вижили, підприємець відповідає, що це вдалося завдяки орієнтації на постійних корпоративних клієнтів, власній репутації та відкритому спілкуванню з підрядниками та клієнтами. 

Захоплення поліграфією

Шлях Олексія Логачьова у цій сфері розпочався ще у 90-х з невеликого поліграфічного підприємства, яке вони з батьком відкрили в Москві, де він на той час навчався. Згодом, у 2005-му, їхнє підприємство викупила компанія "Лукойл". Після того Логачьов повернувся в Україну.

"Два роки попрацював в іншому напрямку – на виготовленні корпусних меблів. Але у 2007-му я вирішив, що мені більше до вподоби поліграфія. І у 2008 році відкрив "Веду", – пригадує чоловік.

Однак не все було просто. Грошей на власну справу Логачьов не мав. В наявності було лише кілька комп’ютерів, які він забрав з попередньої друкарні.

"І щоб плавно увійти у цю сферу, я почав працювати в одній невеличкій друкарні. Це було у 2007 році. Але вона у 2008 році зачинилася, якраз на початку року. Мені цю справу кидати не хотілося. І я зібрав кількох хлопців, з якими ми працювали, і запропонував відкритися зі мною. Ми тоді купили за копійки перший маленький шовкотрафаретний верстат. З дому я приніс комп’ютери. І ми почали працювати на рівні рекламного агентства. Своїх поліграфічних потужностей у нас не було. Але я знав деякі друкарні, що вони можуть виготовляти – і ми в них розміщували замовлення", – розповідає підприємець.  

Через пів року підприємцю пощастило роздобути для свого виробництва новітню на той час модель друкарської машини на ексклюзивних умовах. Це дало можливість заробити кошти для подальших інвестицій.

"Я був у Києві на презентації нової машини Konica Minolta 5500. На той час це була зовсім нова модель. І так сталося, що я був єдиною людиною, яка ставила конкретні професійні запитання: як вона працює, як калібруються кольори, яка швидкість друку тощо. На це звернув увагу виконавчий директор компанії в Україні. Ми після презентації з ним ще поспілкувалися. Він мені зробив на той час унікальну пропозицію: взяти в кредит від виробника трохи іншу модель під 4% річних. І навіть без першого внеску. Я погодився, і моя друкарня почала працювати вже як повноцінне виробництво", – пригадує Логачьов. 

Як власник друкарні з Вінниччини зберіг бізнес попри фінансові кризи, пандемію і війну
Олексій Логачьов тримає на руках кішку Лапу, яка прибилася до друкарні минулої зими. Фото: Тамара Тисячна

Кредитна програма була розрахована на три роки, і перший рік виплачувати кошти за машину вдавалося справно. Однак це був кризовий 2009 рік, справи на виробництві пішли на спад, і Логачьов не зміг розрахуватися за друкарську машину. З компанією вдалося розійтися мирно: після перевірки її стану компанія в рахунок вартості, яка залишалася, забрала машину назад і згодом перепродала.

"Але невелику суму я тоді зумів зібрати – близько $3,5 тисячі. І за ці гроші я купив у Львові бувшу у використанні друкарську машину. Теж "Коніку", але нижчого класу. Далі я потроху шукав обладнання, докуповував. Шукав клієнтуру. Кризу 2009-го пережив завдяки великому досвіду, який вже мав на той час, і тому, що орієнтувався на корпоративного клієнта. Я майже не працював з кінцевим споживачем. Основні мої клієнти – це підприємства. Тому я майже не втратив клієнтури. Так, обороти зменшилися, доходи впали, але підприємство протрималося на плаву. Майже точно така ж ситуація вийшла, коли почалася пандемія COVID-19 у 2020 році. Ми працювали протягом майже всього карантину", – пояснює Логачьов.

На певну стабільність підприємство Логачьова вийшло за три роки. Це ще не був ні "нуль", ні прибуток. Але з’явилась постійність у замовленнях.

"За ці три роки в мене могло бути так, що місяць я не мав чого їсти, а місяць – розкошував", – каже бізнесмен.

Війна і новий поштовх для розвитку

У червні 2014 року Логачьов пішов добровольцем на фронт. Друкарнею залишилась керувати дружина. Пригадує цей період як найважчий в існуванні підприємства.

"Тоді, чесно кажучи, було дуже важко. Але в мене дуже гарний колектив. Вони віднеслися з розумінням до ситуації, закривали очі на затримки зарплати. Плюс не дуже падали обороти, бо основні замовники – це були підприємства. А, вибачте, молокозавод, для якого ми робили цінники, менше продукції робити не став. Також постачальники входили в положення моєї друкарні і відпускали розхідні матеріали з дуже великою відстрочкою у платежах, підбирали найнижчі ціни. Деякі фірми робили передплату за продукцію мало не на рік вперед. Тобто спрацювала моя репутація. Люди знали мене і довіряли. Але є ще одна річ: я ніколи ні від кого не ховався. Мій телефон завжди відповідав. Я завжди прямо казав, яка ситуація, і не відмовлявся від обіцянок", – розповідає власник друкарні.

До своєї справи Логачьов повернувся у 2016-му. Згодом, під час повномасштабного вторгнення знову пішов на війну добровольцем. Але у серпні 2022-го, після чергової контузії, його списали з війська остаточно.

Постало питання розвитку підприємства. Бо хоч воно і трималось на плаву завдяки постійним клієнтам, все ж потребувало влиття коштів. В інтернеті підприємець натрапив на інформацію про конкурс від Українського ветеранського фонду "Варто". Це грантова програма для ветеранів та сімей загиблих захисників на ведення бізнесу.

Перша заявка не пройшла. Але експертна рада досить ретельно розписала помилки, які допустив підприємець. І в заявці до наступного конкурсу "Варто 2.0" Логачьов, врахувавши всі зауваження, зміг отримати фінансування – 997 тисяч гривень.

Олексій Логачьов показує примірник книги, виготовленій у його друкарні "Веда"/Фото: Тамара Тисячна
Олексій Логачьов показує примірник книги, виготовленій у його друкарні "Веда". Фото: Тамара Тисячна

На ці кошти він придбав сучасну друкарську машину Konica Minolta останнього покоління, яка дає гарний відтиск зображення та забезпечує високу швидкість друку. Також – комп’ютерне обладнання з сервером, завдяки якому налагодив внутрішню мережу. Ще – кондиціонер для забезпечення клімат-контролю. У правилах обслуговування друкарської машини є вимога, що обладнання має бути у досить вузькому кліматичному коридорі та при певній вологості.

"Ще до мене їде з Кореї унікальний станок для гарячого тиснення. Зараз дівчата це роблять вручну і сміються, що я не беру з них гроші за фітнес, бо тут рукою треба гарно попрацювати. Нам прийде машина-напівавтомат, яка набагато швидше і якісніше буде робити цю продукцію. Я зможу розвиватися, брати більше замовлень, виконувати їх в термін і у високій якості", – розповідає підприємець. 

Нові вливання і плани на розширення

2023 рік власник друкарні називає найбільш успішним у своїй роботі. До отримання гранту його оборот становив приблизно 1-1,5 млн грн на рік. Середній прибуток на рік – 20-25% від обороту. Після встановлення нового обладнання, яке дало змогу пришвидшити роботу, оборот збільшився вдвічі.

Втім грантові кошти не покрили всіх фінансових планів власника друкарні. Для подальшого розширення йому необхідно ще від одного до трьох мільйонів гривень для організації цеху післядрукарської обробки.

"Я хочу серйозно підійти до післядрукарської обробки продукції. Це порізка, фальцовка, контурна порізка. Це те, на що є попит і в чому немає згортання ринку, а навпаки – приріст. Для цеху потрібен цілий комплект обладнання: планшетний плоттер, нові гільйотини тощо. Завдяки обладнанню, яке я закупив на грант від ветеранського фонду, я збільшив свій оборот майже вдвічі. З розрахунку інфляції, росту цін, порушення логістики на прибутку це не надто відобразилося, він не сильно збільшився. Але збільшилась кризостійкість мого підприємства і стабільність. Приблизно це саме мені має дати цех післядрукарської обробки. Бо ці роботи мене тормозять. Я не можу взяти більше замовлень, ніж можуть переробити мої дівчата. І якщо я їм дам в руки нормальну техніку, яка дозволить без втрати якості збільшити кількість продукції, це буде якраз те, що мені потрібною. На сьогодні це практично головне: якість, швидкість і сервіс. Це три речі, які необхідні, щоб нормально вижити бізнесу в Україні", – описує ситуацію підприємець.

Таке розширення власнику потрібне ще й тому, що він хоче мінімізувати свою участь у житті друкарні.

"Після останньої контузії я реально можу працювати продуктивно не більше 2-3 годин на добу. Це об’єктивний фактор, який потрібно враховувати. Тому мені потрібно підготувати собі заміну і дати дівчатам якісний інструмент, щоб вони могли працювати. А я мав би свій маленький процент зі справи", – ділиться планами Логачьов.

Зміни на ринку

Сьогодні друкарня "Веда" – це два приміщення загальною площею до 100 квадратних метрів. Одне з них – напівпідвальне і використовується також як укриття. На виробництві працюють п'ять працівниць, тут же стоїть стіл директора і живуть дві кішки – Бусінка і Лапа. Підприємство виготовляє етикетки, бирки для товарів, журнали, меню, плакати, календарі з фото для дітей. Однак попит на друковану продукцію за 15 років існування компанії змінювався кардинально, і до нього потрібно було підлаштовуватися.

Олексій Логачьов
Олексій Логачьов і кішка Бусінка, яка живе в друкарні. Фото: Тамара Тисячна

"На початку нашої роботи популярністю користувалися візитівки. Ми їх робили на день по 10-15 комплектів. Також замовляли велику кількість паперової рекламної продукції. Інтернет тоді не працював, як тепер. І компанії, які відкривалися, робили рекламні флаєри, буклети, купони на знижки, клубні картки. Також я працював з великою кількістю маловідомих авторів. Ми друкували книги дуже малими тиражами, буквально від 10 екземплярів. Дуже багатьом авторам це допомагало. З цими примірниками вони вже йшли спілкуватися з великими видавництвами, потенційними інвесторами, представниками влади", – пригадує підприємець.

Орієнтовно до 2014 року був шалений попит на дешеві оголошення, надруковані на різографі, який давав низьку вартість виробу при великій швидкості. Але з більш інтенсивним розвитком інтернету оголошення "перемандрували" в мережу. І попит на дешеві оголошення почав падати. Змінився також попит на книжно-журнальну продукцію. Почали відходити газети і журнали, які колись друкувалися величезними тиражами.

"З 2015 року я почав шукати спеціалістів і навчати своїх дівчат робити тверді палітурки. Книжка почала переходити в розряд елітної продукції. Людина вже хоче взяти в руки хороший продукт. Для мене як для підприємця з такими змінами друк книг на кількість прибутку майже не вплинув. Але змінився цінник на неї. Якщо раніше я робив 500 дешевих книжок, то зараз роблю 50, але дорогих, за майже той самий відсоток прибутку", – каже Логачьов. 

Зі зміною кон’юнктури ринку проявилися і проблеми з кадрами. За словами чоловіка, наразі велика проблема знайти хорошого верстальника.

"Багато з них не знають, що таке золоте січення, якими мають бути поля, якого кольору має бути папір на дитячу літературу, що таке висячий рядок, правильно поставлені переноси, якими повинні бути міжрядкові інтервали. Маю один дуже давній приклад. Прийшли до мене представники фірми –  магазин елітного паркету. Попросили зробити буклет, ми зробили. Проходить рік, приходять знову від цієї фірми, приносять цей старий, пошарпаний вже буклетик і просять: "Будь ласочка, повторіть мені цей буклет один в один". Виявилось, в їхню компанію прийшло нове керівництво. Вони замовили буклети в якомусь модному агентстві. Там їм зробили яскраві буклети, але продажі падають. Потім зробили ще в одному місці – теж яскраво, красиво – але продажі все одно падають. Мені ж розповідають: "Ви якось зробили так, що клієнт, коли бере цей буклет, йому цікаво". Ми завжди намагалися працювати так, щоб допомогти клієнту, щоб наша продукція дала йому можливість заробляти, і тоді він повертається", – зазначає підприємець.

Особливості сфери поліграфії

Відмінною рисою поліграфії Логачьов називає передусім наявність виробництва, яке вимагає відповідних технічних знань, орієнтації у процесах та етапах виготовлення продукції. З іншої сторони – це залучення клієнтів та спілкування з ними, для чого необхідні знання з маркетингу, продажів, хороші комунікативні навички.

"Це важко. Наприклад, жодна друкарня сама своїх книжок не продає. Це різні процеси. І ось це сполучення праці на двох ринках зовсім різнопланових накладає досить серйозні виклики для керівника. Політика спілкування з виробництвом – це одне, а з клієнтами – інше", – пояснює особливості галузі підприємець.

Крім того, в поліграфії ще існує дуже велика варіативність кінцевого продукту. Приміром, візитівку можна надрукувати різним способом:  цифровим, офсетним, шовкотрафаретним, тампобруком, флексодруком, тисненням. Все це – різні технологічні ланцюжки та різні терміни виконання і вартість.

"І коли ми працюємо з клієнтами, мені треба зрозуміти, яка візитка йому потрібна, щоб вона працювала. А тут без розуміння отого виробничого ланцюжка не обійтися. Є речі, які в одному ланцюжку можна зробити, а в іншому – ні. Наприклад, повнокольорову фотографію зробити шовкодруком теоретично можливо, а практично – жоден замовник не зможе розрахуватися за цю роботу. А ще є поєднання різних технологій, коли візитка робиться і цифровим друком, і тисненням. А ще туди можна додати шовкотрафарет. Цим і цікава поліграфія. Я не знаю, який ще бізнес може зрівнятися по варіативності з цієї галуззю. Це багатошаровий, багатоступінчатий, інтелектуальний бізнес", – каже підприємець.

Одне з виробничих примішень друкарні "Веда", що на Вінниччині
Одне з виробничих примішень друкарні "Веда", що на Вінниччині. Фото: Тамара Тисячна

Крім фінансових вливань і особливостей галузі, підприємець не може назвати інших глобальних труднощів. Однак пригадує, як нелегко було раніше. Особливо в період з 2010 по 2014 рік, в роки президентства Віктора Януковича. Його підприємство, зокрема, перевіряли на наявність ліцензійного програмного забезпечення, необхідного для дизайну продукції, якого підприємець дозволити собі просто не міг.

"Тоді найбільшою проблемою була шалена корупція і тиск державного апарату. Якби на той час вартість цього програмного забезпечення я враховував у вартість продукції, я просто не був би конкурентним на ринку. Але приходили з перевірками і казали: "у вас немає ліцензійної наліпки" і виписували штраф. Їх суми були такі, що мені інколи здавалося, що доведеться продати все до трусів, щоб його заплатити. Ще один пункт – протипожежні заходи. Я коли прочитав всі потрібні умови, то зрозумів, що в реалі їх втілити в життя в невеличкій типографії просто неможливо. А до тебе приходить пожежник, кожен місяць, як на роботу, і каже: "Треба усунути недоліки". Так було дуже важко працювати", – пригадує бізнесмен. 

З 2014 року підприємець припинив платити таким "візитерам".

"Приходити і вимагати до мене не перестали. Але я просто відмовляв. Бо розумів, що дотиснути мене вже неможливо. Так, я втратив деяких дуже цікавих замовників з державних структур, серед серйозних підприємств. Зате я спокійно працюю", – каже Логачьов.

Реклама і конкуренти

Про видавництво "Веда" потенційні клієнти дізнаються зі сторінки видавництва у Фейсбуку, реклами у вінницьких інтернет-виданнях та завдяки рекомендаціям.

"Для такого малого підприємства, як моє, найкраща річ – сарафанне радіо. Фірма вважається стабільною, якщо 70% її клієнтів – це постійні замовники. В мене таких – до 80%. В мене дуже хороші зв’язки у поліграфії. Ця галузь велика, охопити її важко. Але я знаю, хто і що робить, як робить. Наприклад, один молокозавод друкує в мене етикетки. І є в них ще замовлення, яке я на своєму обладнанні зробити не можу. Але їм простіше – навіть з моєю націнкою – замовити через мене. Бо я професійно підійду до питання і вони на виході, не маючи головного болю, отримають якісний продукт. Це і є корпоративне обслуговування – всі питання по поліграфії я своїм клієнтам закриваю", – каже Логачьов.

Інших гравців у сфері поліграфії підприємець не називає конкурентами, лише колегами. Запевняє, що може попросити їх про послугу – наприклад, надрукувати його замовлення без черги. Але і сам іде на поступки, якщо його просять, зробити знижку.

За його словами, ємність ринку поліграфії в Україні достатньо велика. І кожне підприємство може знайти свою унікальну нішу в ньому та закріпитися.