Мер Житомира про кримінальні справи, модернізацію мереж і вилучення військового ПДФО

Сергій Сухомлин – вкрай незвичний міський голова. Він відкритий, прямолінійний і відвертий – несхожий на більшість очільників міст. Житомир також не схожий на інші міста після 2015 року.

Коли у більшості міст з’являлись нові дороги, парки, сквери, в Житомирі, на перший погляд, нічого не змінилося. Дороги ті ж самі, тротуари – ніби 20 років тому. Та це оманливе враження. У місті майже повністю замінено теплові та енергомережі, створено унікальну систему енергозабезпечення, запущено завод із сортування сміття. А скоро буде відкрито і ТЕЦ, яка працюватиме на продуктах його перероблювання.

Перед війною тут вдалося реанімувати аеропорт. Під час війни місто – в лідерах по Україні за допомогою військовим. З перших днів Житомир масово закуповує дрони для різних підрозділів, будівельну техніку, матеріали. На це у 2023 році пішла майже третина бюджету міста. Водночас мер Сухомлин – прибічник відібрати у громад військовий ПДФО і спрямувати його до державного бюджету.

Ми спілкуємося за кавою на кухні поза його кабінетом. Тут він розповідає LIGA.net про те, що дала децентралізація місту? Який вплив матиме це у стратегічній перспективі? Чому робити дороги і парки в першу чергу – це помилка? Скільки і чого Житомир закуповує для бойових підрозділів? Та чому мери інших міст і громад не хочуть витрачати гроші на допомогу армії, а замість цього займаються благоустроєм?

У Житомирі майже не було блекаутів, ми створили таку енергосистему

– Я почну трішечки здалеку. Децентралізація: що вона дала Житомиру, на чому вона позначилася найбільше?

Я теж почну здалека. Ця зима, цей сезон, який ми пройшли за час війни, – це було таке серйозне випробування. Я от далі поясню, як на це вплинула децентралізація. Житомир пройшов минулий сезон абсолютно спокійно. Чому ми всі бачили сюжети з відключенням електроенергії у Києві, Вінниці та в усіх містах України? Фактично по всій Україні відключення було щодня по декілька годин.

У Житомирі майже не було відключень. І цей опалювальний сезон ми пройшли майже без відключень. Чому? Тому що ту систему, яку ми зробили, теплозабезпечення, водозабезпечення, енергомоніторинг системи – це все завдяки тому, що з 2015 року децентралізація дала нам повноваження напряму працювати із міжнародними фондами, організаціями, кредитними установами.

- Що конкретно це дало?

За цей час ми на 80% зробили систему теплопостачання, що дозволило зменшити втрати. Більшість міст декларують втрати в мережі на рівні приблизно 20%. В нас – 4% втрати в мережі. Хоча нормативно можна закладати 12%.

– Цього не скажеш, коли їдеш містом. Будинки обшарпані, десь плитка обвалюється в центрі, оці от радянські будинки... Всі люблять красиві будинки, парки й дороги, як у Вінниці чи Чернігові.

Чернігів – для мене приклад, дійсно. Він (міський голова Владислав Атрошенко. – Ред.) місто класне зробив, класні дороги, тротуари, сквери класні. Але ми свого часу ухвалили іншу стратегію. Ми останні 7-8 років вкладаємо майже всі кошти в теплокомуненерго, водоканал і всю інфраструктуру. Бо для того, щоб потім зробити дороги, потрібно, щоб під цими дорогами комунікації були надійні.

І все це дає нам можливість мати найнижчий тариф у країні на тепло, найменші втрати. Під час війни щодня ми з обленерго (до війни Житомиробленерго входило до групи VS Energy, з червня 2023 року триває процес конфіскації активів групи. – Ред.) проводили нараду. Обленерго казало нам, наприклад: коли настає година пік в енергосистемі Житомира, недостатньо 9 МВт електроенергії. І якщо ми не знімемо ці 9 МВт, то все місто буде відключено. Тоді ми 60% котелень відключали. Відключаємо водоканал. Знімаємо 25 тролейбусів з мережі. І таким чином ми зменшували споживання на ті 9 МВт. І таким чином у нас це місто не відключалося.

Потім вночі автоматично запускаються котельні до ранку. Квартири прогріваються. І зранку – на пік – знову відключаємо. Знімаємо також транспорт. І таким чином майже весь сезон ми пройшли без відключень. Це можна робити, коли в тебе нормальна, надійна система: немає поривів, немає аварійних ситуацій. Тоді все це працює таким чином.

Децентралізація дала свободу. Свобода дала гроші

– Давайте детальніше. От ви казали, 7-8 років вкладали гроші. Це, я розумію, буквально труби замінювали, теплотраси, комунікації в будинках?

Це все разом у нас пройшло модернізацію. Всі котельні міста. І в нас немає котельні, в якої коефіцієнт корисної дії (ККД) нижчий ніж 93-94%. Тобто повністю сучасне обладнання автоматизованої системи управління і автоматизованої системи моніторингу та управління теплокомуненерго. Це перший момент.

Плюс заміна комунікацій. У середньому за рік ми замінювали 11 кілометрів тепломереж. Це приблизно 5% від усього українського об'єму заміни тепломереж.

В нас декілька проєктів. Швейцарський фонд SECA, грантові кошти проєктів Європейського банку реконструкції й розвитку (ЄБРР) з теплокомуненерго. Ми побудували сучасну нову ТЕЦ на деревині, яка виробляє тепло і дає електроенергію в мережу завдяки грантовим коштам і коштам міського бюджету.

– На скільки це забезпечує Житомир?

На 10%. Але паралельно з цим проєктом у нас ще 4 котельні з'явилося приватних. І ми в них купуємо тепло. І якщо тариф, наприклад, для школи у нас затверджений економічно обґрунтований 3500 грн/Гкал, то ці приватні ТЕЦ на мережу продають тепло по 2100 грн. Тобто ми на цьому ще й заощаджуємо. Ці ТЕЦ, плюс котельні на 20% забезпечують місто теплом.

– Як змінилася економія завдяки мінімізації втрат? У чому ви її вимірюєте?

В сезон 2014-2015 років, коли ми тільки починали робити теплокомуненерго, ми споживали 97 млн кубів газу за сезон. Минулий сезон ми пройшли зі споживанням 48 млн кубів газу. Тобто вдвічі скоротили споживання газу. Тепер у нас буде міжнародний тендер на будівництво ще однієї ТЕЦ. Це грантові кошти і кредити від ЄБРР. І в нас вже готове техніко-економічне обґрунтування (ТЕО) з будівництва великої ТЕЦ, яка працюватиме на спалюванні залишків сміття, а також переробленого сміття. Опалення споживатиме приблизно 7-9 млн кубів газу. Решту газу ми замінимо, використовуючи інші види енергії.

Комунальні служби зможуть працювати майже без зовнішніх джерел

– Фактично ви будуєте замкнену систему.

Мінімально залежну від зовнішніх впливів, скажімо так. Окрім цього, ми на сьогодні отримали від міжнародних фондів газові електростанції на 1,6 МВт. Це буде невелика потужність. Але все одно плюс. Вартість такого обладнання приблизно 1,5 млн євро.

На минулій сесії ми ухвалили рішення виділити кошти на будівництво сонячних електростанцій для об'єктів водоканалу на 1,8 МВт. І паралельно на 1 МВт ми отримали обладнання від німецької компанії безкоштовно, як благодійну допомогу. Тож водоканал отримає для своїх об'єктів 2,8 МВт електроенергії з цих електростанцій на його об’єктах. І це фактично половина споживання електроенергії водоканалу. Це дозволить йому працювати майже безперебійно, навіть без зовнішніх джерел.

– Навіщо ви так детально рахуєте кожен відсоток економії та кожне джерело електроенергії? Адже це все одно частина енергосистеми країни.

Тут не тільки питання автономності, якщо казати про блекаути. Зрозуміло, що на сьогодні держава через війну не підвищує тарифи. І компенсація тарифів (на тепло. – Ред.) лягає на міський бюджет, який фактично надривається.

І от у нас завдання, з одного боку, виконати взяті на себе зобов'язання перед Євросоюзом щодо зменшення викидів – це за угодою мерів міст та за іншими програмами, – а з іншого боку, постає питання для економіки замістити придбану за гроші енергію. Виробництво електроенергії робить систему більш стабільною.

- Ви казали, що залучили дуже багато грантів, окрім інвестицій в енергетичну систему. Куди ще?

В нас щодо Світового банку великий проєкт. У грудні здаємо вже. Очисні споруди. Це будуть найсучасніші в Україні очисні споруди. За такими проєктами зроблено п'ять у Європі. У Києві, мабуть, таких і немає.

– Я знаю, що таке Бортницька станція аерації. Але Житомир – не Київ. Тут потужності, мабуть, менші. 

Але це не робить очисну станцію менш крутою в наших масштабах. Крім того, на грантові кошти ми почали термомодернізацію шкіл, садочків. Приблизно 40% у нас же термоізольовані. І зараз ми спілкуємось, щоб отримати ще грант на 15 млн євро.

- Складається враження, що все робиться за гранти. А що ж ви робите коштом бюджету? Як у вас за час децентралізації змінився бюджет розвитку?

До децентралізації бюджет розвитку міста був приблизно 60 млн грн. А от після децентралізації у перший же рік бюджет розвитку був приблизно 400 млн грн. Але тут є один момент. По-перше, держава фактично перекладала на нас додаткові зобов'язання.

Фінансування освіти йшло завдяки державній субвенції. Потім держава сказала, що всі комунальні заклади і технічний персонал у школах – це ваша відповідальність. Це в нас приблизно було на 200 млн грн тоді. Є області, в яких обласний бюджет фінансує профтехучилища (ПТУ). А в нас 10 ПТУ було, які ми фінансували. Це приблизно 120 млн грн.

По-друге, до 2014 року держава давала компенсацію за пільговий проїзд у транспорті, це на рік виходило 15-18 млн грн. Після 2014 року в нас забрали цю компенсацію, ні копійки не давали. А от на сьогодні ми компенсуємо комунальним підприємствам пільги, які надає держава, у розмірі приблизно 150 млн грн на рік. Бо зростання йде постійно: електроенергія, зарплати і матеріали.

Різницю в тарифах у теплокомуненерго і водоканалах ми знову постійно компенсуємо з міського бюджету. Це реально ті кошти, які ми могли б витрачати на розвиток міста, на якісь проєкти з співфінансування, на якісь сквери, парки. От, наприклад, заміна комунікацій – це приблизно 200 млн грн.

– Як це співвідноситься із загальним бюджетом?

Загальний бюджет – 2,8 млрд грн. А 200 млн грн – це те, що нам залишилось.

– Негусто врешті-решт.

На жаль. Але. Децентралізація дала нам право відпрацювати з міжнародними донорами – без Кабміну, без Верховної Ради. Це найважливіше, що вона нам дала, – можливість нікого не запитувати, можна чи ні, а просто вирішувати і працювати з міжнародними організаціями. Це дало поштовх до розвитку саме інфраструктури.

– І скільки коштів ця співпраця вам дала?

Якщо брати кредити і гранти, це приблизно 90 млн євро. Або приблизно 2,5 млрд грн. Це 10 бюджетів розвитку. А якщо порахувати з водоканалом, то буде десь понад 140 млн євро.

58 мільйонів гривень на благоустрій і 1,2 мільярда на оборону

– Щодо витрат на "бруківку і стадіони", я так розумію, Житомир не перекладав асфальт і бруківку навіть до повномасштабного вторгнення?

Перекладали теж, але небагато. Ми багато років не вкладали у благоустрій. Спершу потрібно було мережі зробити. Коли в тебе нормальна мережа, ти зробиш і асфальт, і бруківку, щоб потім не треба було їх нищити, заміняючи мережі. От ми все вкладали в мережі. І цього року в нас 58 млн грн приблизно пішло на благоустрій. Це поточні ремонти, тротуари, сквери. Я  розумію, що це теж викликало певне обурення людей. Але порівняймо – 58 млн грн на благоустрій і 1,2 млрд грн на оборону. 

– Часто запитують: от чому ми проїжджаємо через Вінницю, через Чернігів – і там все так красиво. А от дорога через Житомир розбита і сам він такий роздовбаний?

Коли я йшов на вибори 8 років тому, я йшов на два терміни. Чому? Якщо ти не зробив за два терміни нічого, нема чого працювати. І тут в тебе завжди є спокуса вкладати в дороги, сквери, фасади. Це набагато дешевше і набагато простіше. І головне – електорально це сприймається набагато краще. Рейтинг у тебе буде набагато вищий, ніж ти будеш вкладати в мережі, енергетику, водоканал – в те, що люди не бачать.

Так, модернізувати місто з погляду електорального – це слабкіша позиція. Люди цього не бачать і не сприймають. Але стратегічно я розумію, що ми все одно робимо абсолютно правильно.

– Як ви це розумієте?

Минула зима показала, що Житомир пройшов її абсолютно спокійно. І ще момент – коли багато міст показують компенсацію різниці в тарифах, сотні мільйонів, то в нас компенсація за сезон – 70 млн грн. Це свідчить про те, що коли все одно підвищать тарифи до реально обґрунтованих, у цих містах прийдуть платіжки вдвічі або втричі вищі, ніж у Житомирі. І тут вже люди трішки по-іншому подивляться на цю ситуацію.

Коли держава перейде на ринково обґрунтований тариф, деяким містам буде дуже боляче.

– І які тарифи у вас на тепло?

Тариф у нас на сьогодні 1900 грн/Гкал. Якщо взяти економічно обґрунтований тариф для населення, в нас він буде 2040 грн. Тобто наявний на 7% відрізняється від економічно обґрунтованого.

Якщо взяти сусідні міста – в них економічно обґрунтований тариф буде приблизно 3000 грн/Гкал. Це гірка вода, яку доведеться пити. Комусь буде дуже боляче. Наприклад, Харків. Два роки тому на всю країну з бюджету давали компенсацію 18 млрд грн на різницю в тарифах на тепло. З них Харків отримав 7,4 млрд грн.

Це свідчить про те, що якщо зараз держава, наприклад, не буде компенсувати Харкову різницю в тарифах, то їх бюджету розвитку не вистачить для того, щоб збалансувати витрати.

– А вам скільки треба буде компенсувати?

Саме 7%, про які я казав. Це відносно небагато. Якщо держава зараз відмовиться, ми все одно пройдемо опалювальний сезон спокійно. Жодних проблем у нас не буде. Це коштуватиме приблизно 170 млн грн. Це немалі кошти, але більшість обласних міст навколо Житомира показують різницю в тарифах 450-500 млн грн.

Одну бригаду зареєстрували в перший тиждень війни прямо в міськраді

– Як змінився бюджет з повномасштабним вторгненням? І як бюджет 2023 року відрізняється від бюджету 2022-го?

Дуже швидке зростання бюджету завдяки чому? Ну, по-перше, Житомир завжди був містом, в якому було багато військових частин. От і в нас 95 бригада (95 ОДШБр), 44 окрема бригада спецпризначення. Вона була в перші дні, на початку березня 2022 року зареєстрована в цьому кабінеті. Бригади не могли прийняти велику кількість людей, які йшли під військкомат. І тоді командування дало добро на формування окремої бригади. Вона на адресу міської ради була зареєстрована свого часу.

– Не страшно було, що прилетить за адресою реєстрації бригади?

Мені страшно було, коли над Житомиром літала російська авіація, скидала бомби, ППО нормальної не було. Декілька розрахунків лише було. Ми під час тривоги максимум що робили, то спускалися на перший поверх. Я добре пам’ятаю ранок 24 лютого, коли пішли перші вибухи. Я приїхав до кабінету десь о п'ятій годині ранку. На шосту в нас була нарада із заступниками вже.

На восьму призначили позачергову сесію міськради. І перше рішення, яке ухвалили, – припинили діяльність фракцій у міськраді до кінця війни.

– Ніби всі одна команда…

Не ніби, а одна команда. Все це було. Таке перше рішення ухвалили для того, щоб жодної політики під час війни не було. Ну і паралельно виділили кошти. До того виділяли ще в січні – закуповували все для ТРО, готувалися. Але 24-го понеслося. О шостій годині тоді звернулися військові, попросили вивезти боєприпаси з одного складу у Малинському районі. Це були "Стугни" і "Корсари".

– Це ті самі, щодо яких тепер суди у Сергія Пашинського?

Так. Ми їх вивезли першого дня. Відразу передали командуванню ДШВ. Але 30 штук, переважно "Корсарів", відправили ще на Київ. А КБ "Луч" передав нам пускові установки для "Стугн". І ми їх забрали. До вечора вже зробили під них установки на пікапи. Потім ще не раз з’їздили туди і вивезли звідти ж "Нептуни", якими потім стріляли по крейсеру "Москва".

На військові потреби Житомир витратив третину бюджету – майже все, що прийшло від військових

– Отже, бюджет під час повномасштабної війни.

В нас на цей рік буде приблизно 1,7 млрд грн від військових. 2,8 млрд до цього був бюджет. Але в нас частина теж була військова – приблизно 250 млн. Тож загалом, додаткових надходжень завдяки військовому ПДФО (податок на доходи фізосіб. – Ред.) – десь 1,4 млрд грн. Тобто загальний бюджет у нас виходить десь 4,2 млрд грн. Але.

Тут же дуже багато додалось витрат. Наприклад, ми 19 тисяч квадратних метрів укриттів у школах та садочках побудували і відремонтували. Деякі будували взагалі з нуля, деякі приводили до ладу. В нас поки що лише в трьох школах немає своїх укриттів. Всі решта в нас забезпеченні укриттями. І вже за новими нормами.

– Скільки на це пішло?

Десь 300 млн грн. Але не тільки це. Дуже багато запитів йде від військових. Наприклад, від військових є запит на щось – і ми робимо пряму субвенцію в 10 – 40 млн грн.

– Приблизно скільки це за рік?

Приблизно мільярд за 9 місяців. Процес триває. Це ще не все. Частину закупівель для військових, наприклад, ми придбали за програмою благоустрою на комунальне підприємство (КП).

– Такі закупівлі і викликають питання. Наприклад, закупівлі екскаваторів.

Так. Наприклад, КП закупило за цей час додатково 6 екскаваторів. От воно теж не потрапляє у статистику, як військові витрати. А ми потім ці екскаватори передаємо військовим частинам. Там 95-та бригада, 46-та, 3-тя штурмова. Вона взагалі не зареєстрована в Житомирі.

Наприклад, остання закупівля. Водоканал закупив 10 пікапів і передав військовим. Воно йде за статтею комунальних витрат. І воно до  статистики не потрапляє.

В нас такі випадки були, коли виконком закуповував смартфони за 90 тисяч гривень. В нас теж такі були скандали. А в мене відео є, де хлопці з 95-ї бригади пояснюють фахово, що вони отримали і навіщо їм такі смартфони.

– Це колізія.

І це ще не все. Ми допомагаємо дуже багатьом підрозділам, які навіть не житомирські. Маленький приклад. Полк Калиновського – білоруси. В них немає громади, яка б ними опікувалась. Але їм все також потрібно. Ми теж і пікапи, і "мавіки" – все купуємо.  І от таким чином виходить сума в 1,2 млрд грн на програми з оборони. Це бюджет міста Житомира.

Окрім цього, ми перші в Україні зробили таку річ, як квартири військовим. Ми 235 млн грн на цей час витратили на закупівлю квартир для військових. Вони не отримують безпосередньо квартиру, щоб не було порушень. Є розрахунок – 28 тисяч гривень виплачується за метр квадратний на окремий рахунок. Залежно від складу сім’ї, це в середньому 2 млн грн. А протягом року вони мають купити житло в Житомирській громаді. І нам принести документи.

Чому забрати військовий ПДФО у громад – правильно

– Трохи політики. У міст таки забирають військовий ПДФО. Ваше ставлення?

Це філософське питання.

– Чому?

В мене син з квітня минулого року в ЗСУ.  Майже що два тижні я виїжджаю до підрозділів, ми завозимо допомогу, спілкуємося. Ми розуміємо, що конкретно потрібно, на що потрібно звернути увагу. Якщо подивитися, скільки коштів на все це потрібно, в мене є сумнів, що держава зможе забезпечити потреби військових швидко і оперативно.

Але. Рішення ухвалено. Держава дійсно переходить на військові рейки. Всі. І Верховна Рада, і Кабінет міністрів, і органи місцевого самоврядування. Я згоден з тим, що треба забрати ПДФО в центральний бюджет. Може кажу непопулярні речі серед місцевого самоврядування.

– Чому? Вам немає потреби так казати. Ви теж використовуєте ці гроші на допомогу армії і оперативніше це робили, ніж державний бюджет.

Дійсно. Тут є багато моментів. Я не знаю, чи продаватиме Китай дрони державі напряму. А ми купуємо сотні "мавіків". Це ми закуповуємо ніби для своїх потреб.

Другий момент. Наприклад, ми закуповуємо гуму для автомобільного транспорту, акумулятори тощо. Держава – вона зможе через Міноборони це закупити. Але, згідно з нормативами, ця гума має там працювати два роки. А на полі бою, всі кажуть, що може потрібно змінювати через кожні два тижні. Ми швидко намагаємося реагувати.

Але я ходив на бюджетні слухання. Місцева влада має позицію, що ПДФО потрібно залишити. Але у Мінфіну теж є аргумент. Вони показали залишки військового ПДФО на рахунках громад. Якби всі громади спрямовували ПДФО на потреби військових, я б тоді міг обстоювати позицію залишити ці кошти на місцях.

Навіть коли було голосування серед мерів – забрати чи залишити, я утримався. Єдиний, хто утримався. Я розумію, що країні дійсно потрібно перейти на військові рейки. Але це ПДФО має йти, безумовно, не просто в держбюджет, а на військові потреби. Це однозначно.

– Ви сказали "якщо б усі". Тобто, виходить, не всі витрачають?

Там понад 60% від військового ПДФО залишалося на рахунках. На потреби військових витрачалося приблизно 40% в середньому по Україні.

– Але чому так? Чому інші мери не витрачають його?

Тут я не хочу нікого звинувачувати. Бо коли ми закуповуємо товари і в казначейство йде платіжка на закупівлю "мавіків" чи іншого, то в нас є лист від заступника міністра фінансів, який каже: вибачте, це не повноваження місцевого самоврядування.

Я розумію, що після війни до нас прийде аудиторська служба (ДАСУ. – Ред.) і скаже, що оці всі мільярди, які використали для армії, – це збитки громаді, бо це не ваші повноваження. І це теж правда. І я уявляю себе на місці багатьох голів громад. Вони теж не хочуть брати на себе цю відповідальність. Навіщо їм це робити? Щоб потім кримінальні справи були?

У нас і так кримінальних справ вже штук п'ять висить за зброю, яку ми в перший день отримали зі складів. Депутат наш їздив за довіреністю, отримав з військових складів зброю, гранатомети, автомати. Ну, облік в нас був нормальний, все зійшлося. Але все одно, за фактом кримінальна справа є. На сьогодні вона не закрита. Хоча в нас цю зброю отримувала і поліція також.

Потім ще одна карна справа. Пам'ятаєте ситуацію під Києвом? Коли була затоплена орківська переправа? Зі штабу нас просто попросили зробити скид води на водосховищі. На нашому водосховищі скинути 6 мільйонів кубів води. Навіть директор комунального підприємства не знав, для чого це робиться. Ми розірвали ту переправу, затопили десять одиниць російської техніки. І що? Кримінальна справа – заподіяння шкоди екології на 200 млн грн. І таких буде ще дуже багато у наступні роки. Це вже я розумію.

Про суди над мерами міст і відносини з центральною владою

– Які відносини у вас складаються з центральною владою? Ми бачили, що центральна влада тисне на мерів міст. Чернігів, Полтава, Тернопіль…

Якщо брати кейс Чернігова. Я казав Атрошенку, що він неправий як людина. Але те, що з ним зробила судова система, – це не лізе в жодні ворота. Однак на суд Атрошенка у Львів приїхали мер Житомира, мер Києва і мер Львова. Де були всі інші?!

Місцеве самоврядування – це окрема гілка влади. І от тут такий баланс, який не потрібно порушувати. В нас, напевне, єдина область в Україні, де є абсолютна комунікація з обласною адміністрацією. З перших днів вторгнення ми не ділили повноваження. Ми просто зібралися разом з військовими, кожен робив те, що мав робити. В нас щодня було по дві наради з військовими.

– Я побачив портрет президента Володимира Зеленського у вас у кабінеті...

В мене ніколи не висіли портрети президентів. Якось до мене приїжджали з Києва, коли ще Петро Порошенко був президентом. Питають: чому в тебе не висить портрет президента? Я кажу: якось так…

І щоб мені не ставили такі запитання, в мене стоїть портрет Магатми Ганді. Мені філософія його десь близька, ставлення до світу, до людей. І я повісив портрет Ганді, щоб мені не ставили запитань. Але коли перший тиждень війни був, я побачив у президенті лідера, який об'єднує країну. Наскільки він тоді був потрібен Україні!

Я тоді просто в айфоні обробив його фото, своїм скинув – вони роздрукували, я повісив.

– Чим займатиметься Сергій Сухомлин після війни? Продовжуватиме модернізацію житлово-комунального господарства, доріг? Зробить житомирський аеропорт міжнародним, за що билися колись роками?

В нас дуже багато проєктів, які ще потрібно робити. Житомирський аеропорт вже отримав статус міжнародного. Ще тоді. Компанія виграла міжнародний тендер. Були вже кошти виділені, і 1 березня 2022 року мали розпочинатися роботи з реконструкції злітно-посадкової смуги та перону. Треба було подовжити смугу, розширити перон, побудувати рульожки, систему РЛС ставити тощо. Вже Кабмін виділив кошти… А потім почалася війна.

Крім аеропорту – реабілітаційний центр великий. Зараз триває всеукраїнський конкурс на проєкт центру для військових. Величезний проєкт, дуже амбітний. Також плануємо побудувати Онкоцентр. Планів багато.