Сергій Лабазюк: "Фарт точно був. Декілька разів ситуація була на межі"

Точна кількість бізнесів, якими займається холдинг VITAGRO, невідома нікому. Власник цього об’єднання Сергій Лабазюк нарахував, що група компаній працює на 14 напрямах діяльності. Але додає, що це залежить від того, як рахувати.

У VITAGRO майже кожен напрям тягне за собою суміжні – як стрічка із чорної скрині фокусника. Наприклад, стало відомо, що на підході ще декілька нових проєктів. Своєрідної магії в цей процес додає НАБУ. Тому інтерв’ю із Сергієм Лабазюком вийшло великим, і для зручності надаємо його двома частинами.

В першій частині інтерв’ю про все перше – про стартовий капітал, перший мільйон, перший розрив із бізнес-партнером, перший власний колгосп та перший проєкт за рамками агро.

Стартовий капітал

Коли питаєш людей про VITAGRO, то часто кажуть – "так вони на Хмельниччині майже всюди". Дійсно, тут багато чого пов'язане із вашою компанією. Тисячі гектарів полів, сотні гектарів садів, ферми та заводи. Перше запитання, яке виникає у простої людини, – звідки гроші на все це? Які фінансові ресурси використовували для побудови такого конгломерату?

Навколо цього є багато історій, міфів, домислів про те, чиє все насправді, як з'явилося. Відповідь проста – все, що є, зароблено мною та моєю родиною. Я зі звичайної родини. Батько працював електриком у військовій частині, мати – на заводі "Номінал" у Волочиську. Для того, щоб зрозуміти статки нашої родини, скажу так – в дитинстві на морі був один раз. Зазвичай, літо для мене – це час сапати гектари буряків, спорт, батьків "Запорожець".

Але школу з поглибленим вивченням англійської мови закінчив як годиться – чотири "четвірки", решта – "відмінно". І виховний процес був організований як треба. Батько вмів знаходити аргументи. Також батьки робили все можливе, щоб їх двоє синів до школи були одягнуті не гірше за інших. А спорт давав цілеспрямованість та впевненість у собі.

Повертаючись до питання про гроші. В школі я мріяв бути юристом. Хотілось, звісно, вступити до університету Шевченка, в Харківську юридичну академію, в Одесу чи Львів. Але для мене це було недосяжно. Парадокс був у тім, що безкоштовна освіта навіть для здібних підлітків коштувала цілком конкретних і дуже немалих грошей, яких у нас тоді не було.

Тому вирішив вступати у Хмельницький університет управління та права імені Леоніда Юзькова (теперішня назва), але і там це було задорого. Іспити я склав, але щоб пройти за конкурсом, треба було 5 тисяч доларів. Для порівняння – весь тодішній капітал у сім’ї складав 65 доларів.

Тому моя перша освіта – бухгалтер. Вчився у Волочиському ПТУ, "бурсак". І саме там, під час навчання, став підприємцем.