Як Тростянець постав із попелу, перезапустився і повернув виробництво

Тростянець став одним із перших міст на півночі країни, яке ЗСУ звільнили в прямому бою із супротивником. 25 березня 2022 року, за тиждень до рішення окупантів відступати з півночі, українські військові крок за кроком, вибиваючи росіян з їхніх позицій, звільнили Тростянець.

Місцеві мешканці всіляко допомагали українській армії – здавали місця розташування супротивника, повідомляли про переміщення техніки, організовували опір у місті і навколишніх селах.

За це загарбники закатували на смерть десятки жителів невеликого міста з населенням 30 000 людей. Саме місто було зруйноване – постраждали майже 1000 будинків. Всі підприємства, школи, садки, лікарні зазнали ушкоджень. Було знищено інфраструктуру та обидва вокзали – залізничний та автобусний.

Місто після звільнення нагадувало постапокаліптичну картину. І це попри те, що перед повномасштабним вторгненням там вже реалізовували ремонтні програми та енергоефективні проєкти завдяки децентралізації.

Втім, не пройшло й двох років після звільнення Тростянця та громади, а в місто повернулися майже всі мешканці, відновили роботу школи, садки, підприємства відомих брендів. Населення навіть зросло завдяки внутрішньо переміщеним особам (ВПО). А бюджет повернувся на рівень 2021 року. Як? Про це в інтерв'ю LIGA.net із головою громади Юрієм Бовою.

- Давайте спочатку про довоєнне. Як, власне, на громаду вплинула децентралізація, на її бюджет та можливості?

Це відкрило можливості для розвитку громад. Що я маю на увазі під розвитком? Раніше громади займалися переважно питаннями каналізації та дрібного ремонту доріг, дитячими садочками, клумбами, все отаке. А децентралізація дала більші повноваження, які перейшли в контексті соціального захисту, освіти. Повноцінно – молоді, спорту, бібліотек, лікарень.

Тобто самоврядування зробило громаду і її владу на власній території повним розпорядником життя. Райдержадміністрації раніше управляли певними речами в громадах. Люди раніше важко розуміли, хто за що відповідає.

Зараз майже всі повноваження в громаді належать самоврядуванню, починаючи з тих же доріг, закінчуючи лікарнями. Це можливість якісніше реалізувати свою стратегію розвитку, формувати бюджет. Якщо раніше, умовно кажучи, податок на доходи фізосіб (ПДФО) взагалі не йшов до місцевих бюджетів маленьких міст, районних центрів, то після децентралізації 64% ПДФО йде до місцевого бюджету.

Ну і в загальному – на що це вплинуло? Я наведу приклад нашого міста. До децентралізації мали бюджет в 40 млн грн. Зараз ми маємо бюджет 215 мільйонів. Це значно інші фінансові ресурси. Але під них значно інша кількість об'єктів і розмір повноважень.

Наприклад, у нас раніше не було спорту взагалі. Тобто, всім спортом у громаді управляла районна рада і районна держадміністрація (РДА). Дитячо-юнацька спортивна школа, позашкільні навчальні заклади. Так само бібліотеки. Все це було раніше під РДА. І воно було неефективно, непрозоро. В ньому не було нормальної звітності.

Зараз ми, отримавши всі повноваження, передивилися, як функціонують заклади, як ми можемо безпосередньо впливати на функціонування цих об'єктів? Наприклад, щоб бібліотеки працювали не з 8 до 17, а працювали максимально – до 19-20 години. Зокрема в суботу і неділю. Щоб люди туди реально ходили. Щоб вони були не просто бібліотеками-книгозбірниками, як раніше їх називали самі бібліотекарі, а були закладом коворкінгу. Щоб розвивалися діти, щоб підвищувалась комп'ютерна грамотність, були якісь мовні курси і багато іншого.

- Я так зрозумів, що у вас бюджет зріс уп'ятеро. Це величезний обсяг насправді. На що ви зараз витрачаєте бюджет? Або, точніше, витрачали перед війною? Які були пріоритети?

Є загальний бюджет, є бюджет розвитку. Щодо розвитку не можна сказати, що він радикально зріс, він зріс мінімально. Тому що бюджет розвитку – це кошти, які надходять від продажу майна, продажу землі. Тобто він не походить від податків.

А ті заклади, які платять податки в загальний фонд – це освіта, культура, медицина, спорт тощо – з них ми передаємо частину коштів із місцевого бюджету загального фонду у спеціальний фонд на виконання конкретних проєктів.

Звісно, на проєктну діяльність, на якісь нові проєкти у нас трішки стало більше коштів. Чи їх вистачає? Ні. Тому що, повторюся, закладів додалося. І всі заклади в такому запущеному стані були, що треба було їх ремонтувати і впорядковувати, започатковувати заходи енергозбереження.

В цій ситуації багато йде на утримання установи. Тобто на поточні роботи. Але як тільки ці роботи проведено, всі установи починають ставати енергоефективними, то з'являється трішки більше коштів на розвиток.

Наприклад, якщо лікарня споживала енергоносіїв на 7 мільйонів під час приєднання, то зараз споживає на 6 мільйонів. І це треба враховувати, як змінилися ціни на енергоносії за останні 6 років. Тобто були впроваджені певні заходи економії: лікарня переведена з газу на тверде паливо. Один день різниці – 20 000 гривень коштів.

І коли це робиться, то в нас економляться кошти "на проїдання", як ми це називаємо, на утримання самого закладу. А якщо вони економляться, то їх можна перенаправити на якісь проєктні роботи, або якийсь капітальний ремонт приміщень чи придбання якогось обладнання.

Але спочатку треба зробити заходи щодо удосконалення кожної бюджетної установи, школи тощо. Наприклад, ми будемо в п'яти садочках міняти вікна за поточним ремонтом. По п'ять вікон у кожному чи замінимо відразу 25 вікон в одному садочку? Якщо другий варіант – гроші ідуть через бюджет розвитку, а не через спецфонд.

- Ви казали, що бюджет у вас зріс з 40 до 200 мільйонів. Які у вас зараз найбільші витрати? Освіта?

Майже 60% – це освіта. Далі – це органи самоврядування, потім культура, це молодь-спорт, лікарня, соціальна підтримка, енергоносії, ремонти, проєкти, які ми підтримуємо. Зокрема фельдшерсько-акушерські пункти. Ну і також – це утримання міста: дороги, тротуари, освітлення, кладовища, чистка снігу зимою, бездомні тварини, парки, сквери і лавочки, громадський транспорт. Все, що в місті відбувається зараз.

- З чого складається громада, яка її структура?

У нас 36 населених пунктів у громаді. Зараз разом із містом 12 старостинських округів, які працюють. Війна трішки нас скоригувала – виїхала одна староста. Але всі інші на місці. Ми намагаємося робити зараз так, щоб кожне село було відображено в нашому бюджеті. Щоб не було перекосу, коли місто з'їдає кошти, які заробляються разом із сільською територією.

До війни ми проводили таку цікаву новацію: фіксували, які доходи збираються в кожному старостаті. Намагалися з активом села – зі старостою, головами комітетів ради, освітянами, лікарями – розподілити ці кошти. На жаль, після початку війни два роки це не вдавалося робити. Бо було багато пошкоджень у громаді, і нам треба було, умовно кажучи, відбудовувати громаду. Але зараз, у 2024 році громада повернулася до такого планування громадського бюджету.

Це так зване горизонтальне вирівнювання, щоб не було перекосів. Коли, наприклад, в одному старостаті збирають доходів на 7 мільйонів, а на їхнє життя в селі витрачається три. Виходить так, що кошти з одного старостату перетікають в інший, бо там депутати спритніші.

Зараз намагаємось робити так, щоб громада разом вирішувала, куди перенаправити ті чи інші кошти.

- Чи немає конфлікту з навколишніми селами?

Спочатку, в 2017 році приєдналося 22 сільські ради, а потім всі інші. Загалом було 14 сільських рад, і місто. Було важко. Ми цим людям пояснювали, переконували, були дебати. Деякі села вагалися, кричали, що місто не почує село. Але, дякувати Богу, майже весь колишній Тростянецький район зберігся в своєму форматі. Лише від'єдналося від нас у 2016 році, здається, 3 села.

Загальна територія нашої громади потужна. Величезна громада. Сільської території безліч. А значить, ефект витрачання коштів значно менший у розрахунку на одну людину. В місті бюджетні видатки працюють ефективніше, ніж у маленькому селі, де в школі залишилося троє з 40 дітей. А до міста везти їх дуже далеко, бо це 20 кілометрів у дорозі.

Для таких населених пунктів повинна бути окрема субвенція, яка раніше була. Вона була розрахована на одного жителя сільської місцевості. Давали тоді по 1200-1300 гривень на одного мешканця. Для того, щоб налагодити певні процеси в транспорті, якісь інші на сільських територіях. Вона рахувалася за кількістю сільського населення. І так було, що ми отримували кожен рік приблизно 10-12 мільйонів гривень додаткових коштів. Їх держава перестала давати в 2020 році.

Ось за 4 роки було б 40-50 мільйонів. Можна було б ямки латати нормально, транспорт запустити якісніший, сміття вивозити. Мені здається, в цьому питанні держава трішки некоректно повелася з громадами.

- Скільки у вас зараз додаткових бюджетних зобов'язань? Ви ж вважаєтесь зоною, що постраждала від бойових дій? В такому разі громада має безплатно харчувати дітей, гроші виділяти на це.

Місяць громада жила в окупації. По-перше, так, дуже багато дітей харчуються за наші кошти. Але найголовніше – це відновити все те, що було пошкоджено. Бо не на все держава дає кошти. Дуже не на все. А руйнувань у нас багато.

- А військовим ПДФО пробували перекрити? Чи він великий був у вас? На що ви його витрачали і як ви ставитесь до вилучення з громад військового ПДФО?

Дивіться, я не підтримую це рішення щодо вилучення. Наведу приклад нашого міста. Ми збирали військового ПДФО десь близько 15-17 мільйонів. Це з 200 мільйонів у бюджеті десь 10%. Приблизно.

Але давайте розберемо природу військового ПДФО. Це не тільки військові частини. Це також і кошти від пожежних ДСНС, це кошти від поліції, а також кошти від військкомату. Вони всі знаходяться на нашій території. Їхні люди користуються транспортом, лікарнею, школою і садочком, діти ходять у якісь заклади тощо.

Тобто вони повноцінні жителі цієї громади, а не перебувають на фронті постійно. Вони обслуговуються громадою. До їхнього будинку приєднана якась каналізація, водогін, вони користуються автотранспортом тощо. Це все треба обслуговувати. Не можуть жити умовно 200-300 людей і взагалі не споживати нічого в громаді. Вони користуються послугами, але тепер, по суті, в громаду ні копійки не сплачують.

Інше питання – військові частини, які розміщені на території, які прийшли на територію для виконання певних функцій і тут зареєструвалися. А проте 15 мільйонів, тобто практично весь військовий ПДФО, ми віддавали на потреби ЗСУ та інших формувань, які тут розміщені. Це фінансова допомога, плюс технічна допомога, придбання різного обладнання, устаткування тощо.

Інколи на місці скоріше розв'язати те чи інше питання, ніж коли це відбувається через Міністерство оборони. Крім того, потреби військових не зменшились. Вони ж із нас і зараз просять. Приходить дружина солдата і говорить: слухайте, в нас он там хлопці служать, їм треба помогти, купити щось швидко. І виходить, що раніше ми могли допомогти, а тут будеш руками розводити, бо грошей немає.

- А перекинути з інших незахищених статей бюджету?

Воно-то можна. Але фізично коштів на прикордонній території, в громадах, які постраждали, вистачає на утримання і на якісь мінімальні розвиткові проєкти. Наприклад, відновлення житлового багатоквартирного будинку, який постраждав. Поки місцева влада не зробить проєкт реконструкції цього будинку, держава не відновить його.

Тобто грошей реально не вистачає. Ми стараємось, заклали певні витрати в програмі безпеки громади. Тільки тим частинам, які зареєстровані у нас. Це ще буде більш-менш небюджетне правопорушення. А іншим частинам не можна, бо це бюджетне правопорушення.

- Розкажіть безпосередньо про війну. Наскільки постраждала громада, скільки людей виїхало? Скільки повернулися потім під час відновлення? Скільки у вас забирає грошей і сил відновлення?

Громада була окупована місяць, із 24 лютого до 25 березня 2022 року.

Росіяни, перебуваючи місяць, грабували абсолютно всі бюджетні будівлі, дитсадки, школи. Багато закладів порозбивали. Відбувалися і бойові дії, які мали наслідком руйнацію певних об'єктів. А також був грабіж російськими солдатами інфраструктури і транспорту. Вони постріляли всі карети швидкої допомоги, розстріляли все в лікарні, розбили майже вщент усе, лупили по ній із танка, постріляли з автоматів вікна самої лікарні. Всього 480 вікон треба замінити, щоб ви розуміли.

Плюс це пошкодження обладнання всередині. Були розбиті всі практично автобуси у місті, що возили людей. Частково знищений комунальний транспорт. Евакуатори, комунальна техніка, сміттєвози тощо. Довелося їх ремонтувати, шукати акумулятори.

Ну про що говорити, якщо в садках у деяких білизну покрали у дітей. Крім того, були катування і вбивства місцевого населення. В нас було вбито 48 людей за цей місяць. І 18 досі знаходяться в розшуку. Не можемо знайти. Де вони є ці люди? Закатовані вони, чи десь в полоні – не знаємо.

Загалом збитки вимірюються десь приблизно у $120 млн. Це за оцінками проєкту "Ребілд Україна", який робив обльоти кожної будівлі. Вони нарахували $108 мільйонів. Ми додаєм суму на роботи всередині будівель. Те, чого не бачить дрон – техніка, меблі, устаткування, внутрішній ремонт. Це найбільша сума завданої шкоди, яка є в Сумській області наразі.

- Самі ви це відновлення не потягнете.

Другий рік потроху займаємося відновленням. Нам допомагають різні благодійні фонди. Міжнародні, українські, просто громадяни. Спочатку активно нам допомагали різною гуманітаркою. Самі ми б не вижили, бо в нас реально не було коштів. Бюджет був майже на нулі, бо розграбовані були суб'єкти малого і середнього бізнесу, підприємства, установи, організації.

Залізничний вокзал був спалений, автовокзал – спалений, шоколадна фабрика – розбита. Ушкоджені лісгосп, фабрика перероблення деревини. Було дуже важко, якби не партнери різноманітні, яких було понад 300 минулого року.

Потихеньку відновилися, населення почало повертатися в місто. Наразі, за офіційними даними, станом на 1 вересня 2023 року в місто повернулося 85% мешканців. Тобто, фізично майже всі повернулися. Крім того, в місті проживає приблизно 1500 переселенців із різних територій. У нас 1400 зараз знаходяться за кордоном, а всі інші вже повернулися.

- Що вже відновили, що ні?

Вже майже всі школи відновили тією чи іншою мірою. Вони працюють там, де можна працювати. Там, де є сховища. Де немає сховищ – частково. У нас такі школи є у сільській місцевості і в місті. Там навчаються онлайн. Але одна школа ще розбита залишається, вона тільки онлайн.

Уже працюють садочки, все інше. Приділили велику увагу ремонту сховищ, ремонту в школах, поміняли вікна. Було багато пошкоджених вікон, дверей. Десь дахи ремонтували, десь котли. Напевно, до 70% наших дітей вже навчаються не онлайн. Це стимулює повернення людей. Тому що людина повертається додому і треба дитину десь діти, щоб піти на підприємство працювати.

- А щодо центральної частини міста – яка вона? Виглядає значно краще, але до успішного завершення робіт ще далеко.

Не зовсім так. Роботи вже йдуть повним ходом. І маємо результати. Є кілька напрямків: середньостроковий і короткостроковий. Ми завершили вже ремонтувати всі дороги. Забезпечення людей вже вирішили. Де можна запустити опалення – запустили.

Середньостроковий напрямок – це п'ять років. За цей період ми повинні відновити всі абсолютно об'єкти промисловості і соціальні об'єкти. Це і лікарні, і житловий фонд. Причому приватний і комунальний житловий фонд.

Станом на зараз 60% об'єктів відновлено. Відновлена повністю шоколадна фабрика, відновило роботу підприємство Jacobs. Відновлено роботу лісгоспу. Також приватні підприємці поступово відновлюються. Тобто місто повертається до повноцінного життя. Комунальні автобуси вже їздять, і сміттєвивіз працює повноцінно.

Це побачив президент України, коли в березні минулого року приїжджав у Тростянець. Він разом з урядом вніс пропозицію про пілотну програму відновлення "Краще, ніж було". За нею будуть відновлені деякі вибрані об'єкти. Наприклад, це лікарня. Вона повинна бути не просто засклена. Треба зробити цю лікарню енергозберігальною, безпечною і енергоефективною. Тому всі лікарні будуть утеплені.

Робиться ремонт у поліклініці, яка була розбита. На даху буде стояти сонячна станція потужністю 6 кіловат. Так само робляться житлові будинки, які були на вокзалі. Вони повністю будуть утеплюватися.

Крім цього, будуть зроблені підвальні приміщення – бомбосховища, яких не було раніше. Щоб будівлі менше споживали тепла, економили енергоресурси тощо. Також закладається дорога – ділянка, що проходить через місто, близько трьох кілометрів. Вона буде повністю перероблена. Освітлення буде замінено на сучасне діодне.

Якісні автобусні зупинки будуть робитися для нормального транспорту. Ми передали функції замовника державі з певними повноваженнями. Щоб держава комплексно зробила такий ремонт коштом міжнародних партнерів.

- Але ж це лише кілька об'єктів.

Так, це не всі об'єкти, які в нас пошкоджені. У нас було пошкоджено понад 800 житлових будинків різної категорії: приватні, комунальні. Загалом пошкоджено 1200 об'єктів. І тут держава лише частину робіт виконує сама. На решту ми мусимо знайти ресурси, їздячи по конференціям, спілкуючись із різними міжнародними фондами, друзями, щоб ці питання максимально швидко закрити.