"Запропонована модель відбору управителів – це рулетка", – очільниця АРМА Олена Дума

Національне агентство з розшуку та менеджменту активів (АРМА) є державним органом, який займається, розшуком, управлінням та реалізацією арештованих активів у рамках кримінальних проваджень. 12 лютого Верховна Рада підтримала у першому читанні законопроєкт №12374-д щодо реформування державного органу.

Керівниця агенції Олена Дума розкритикувала положення цього законопроєкту, висловивши свою незгоду з деякими запропонованими змінами.

В інтерв'ю LIGA.net Олена Дума пояснила свою позицію та розповіла, чому ініціативи прийнятого законопроєкту можуть стати руйнівними для системи управління арештованими активами.

Також обговорили, яких саме змін потребує агенція та на якій стадії перебувають найбільш відомі справи – відбір управителя для ТРЦ "Гулівер", продаж яхти Віктора Медведчука, "зависле" питання щодо виробника бутильованої води IDS Ukraine.

Парламент підтримав реформу АРМА, ухваливши у першому читанні законопроєкт профільного комітету №12374-д. Ви, у свою чергу, закликали депутатів підтримати урядовий законопроєкт №12374, оскільки, за вашими словами, перший кардинально змінює підхід до управління активами. Роз’ясніть, в чому різниця та чому ви підтримуєте саме урядовий законопроєкт?

У першу чергу маю зазначити, що насправді Національне агентство підтримує трансформацію. Не просто підтримує, а здійснює її, починаючи з другого півріччя 2023 року.

З моїм призначенням та роботою моєї команди абсолютно змінилося сприйняття органу і результати його діяльності. За весь 2022 рік Національне агентство від управління арештованими активами дало у бюджет 34,8 млн грн. У 2023 році ми інтегрували європейські прозорі процедури та відкрили Реєстр арештованих активів. У 2024 році загальний портфель надходжень становив вже 12,3 млрд грн. Тільки у січні 2025 року надходження до бюджету становили понад 650 млн грн, а в лютому АРМА перерахувало до Фонду ліквідації наслідків збройної агресіі 423 млн грн.

Чому я реагую саме так на ситуацію із законопроєктом 12374-д? За півтора року роботи агентство розробило понад 12 законопроєктів, що стосуються покращення роботи АРМА і які жодного разу не були схвалені. З них – цілий блок (наприклад, законопроєкти №6233, №11009, №10069), які стосуються питання ефективності управління, в тому числі корправами. Адже наразі ситуація така, що АРМА має запитати згоди власника (зокрема РФ), щоб мати можливість розпоряджатися його майном.

І коли ми бачимо, що в реєстрі з 72 тисяч записів про арештовані активи, які передано в управління АРМА, більше двох тисяч перебувають у власності Російської Федерації, то не лише в мене виникають запитання, а й у наших міжнародних партнерів. Виходить, ми маємо запитати згоди ворога, аби мати можливість розпоряджатися його майном? Я ж півтора року прошу: розблокуйте можливість управляти такими активами.

Протягом цього періоду у нас була тісна взаємодія з профільним комітетом, зазвичай ми обговорювали питання, як потрібно вдосконалити роботу відомства. І мені профільний комітет обіцяв, що агентство, в першу чергу, буде залучене до розробки такого законопроєкту. Але цього не сталося, хоча саме ми були першоджерелом трансформації.

У чому різниця між законопроєктами? Урядовий законопроєкт є частиною тих реформ, які забезпечують реалізацію Плану для Ukraine Facility (програма фінансової підтримки України від Європейського Союзу на 50 мільярдів євро у 2024-2027 роках. – Ред.). Він визначає посилення умов відбору голови Агенції, заступників, професійний відбір працівників, більш прозорі вимоги залучення міжнародних партнерів.

Саме в цьому проєкті визначається, згідно з рекомендаціями Євросоюзу, встановити більш ефективний відбір управителів. Але також там сказано, що важливо забезпечити повне врахування специфіки процесу управління активами на рівні закону або підзаконних нормативно-правових актів, з урахуванням практики і досвіду майбутніх управителів.

Тобто Ukraine Facility Plan не передбачає, що процедура відбору управителів має бути прописана саме в законі. Вона передбачає можливість його затвердження і на рівні, наприклад, постанови уряду. Саме такий механізм було передбачено урядовим законопроєктом, внесеним Міністерством юстиції та погодженим іншими органами влади.

Саме постановою уряду врегульовано порядок реалізації арештованих активів. І це з усіх сторін найкращий варіант у сьогоденні. Термін управління активами в тлумаченні спеціального закону охоплює і саме управління і реалізацію. Не аргументовано для законотворця, коли один спосіб визначається підзаконним актом, а інший виключно законом.

З точки зору юридичної техніки, виписуючи усі можливі особливості і специфіку тільки щодо управління активами, ми створимо кодекс і не зможемо передбачити всі можливі варіанти врегулювання. Рівень підзаконного акту спрощує цю ситуацію і в майбутньому не заблокує його виконання.

У законопроєкті комітету №12374-д запропоновано ввести можливість управляти арештованими активами арбітражних керуючих. Їх в Україні є близько 800. Відібрати управителя – це дуже складний процес. У ньому справді є проблеми, і цей механізм дійсно потрібно удосконалювати.

Але коли вибирається юридична особа, компанія, яка містить певну кількість штатних працівників, має досвід в відповідній сфері, певну матеріально-технічну базу, – це одна історія.

А коли пропонується вибирати фізичну особу, арбітражного керуючого, то хто мені дасть відповідь, як він буде відповідати за збереження активу. Яким чином? А звідки переконання, що він захоче інвестувати у нього, наймати, працівників? Найцікавіше, що запропонована модель відбору таких управителів – це, фактично, рулетка. Тобто не потрібно проводити конкурс.

Ви маєте на увазі пункт законопроєкту про запровадження системи автоматизованого визначення управителів?

Так. Депутатами запропонована рулетка.

Тобто призначення арбітражних керуючих – це основний ризик цього законопроєкту?

Не тільки це. У цьому ж законопроєкті, пропонується, щоб агентство проводило для них навчання щодо процедури управління і видавало відповідні сертифікати. Як на мене, це корупційні ризики.

Виходить, ми маємо нести відповідальність за те, що цей арбітражний керуючий, наприклад, допустить проблеми з заарештованим активом. А він може просто нічого не робити. Або домовитися з власником арештованого активу і отримувати від нього кошти.

Є ще один ризик. Арбітражний керуючий є водночас особою, яка здійснює процедуру банкрутства. Скажіть, будь ласка, а чи не виникатиме корупційних ризиків, коли, наприклад, певний актив є вже в процедурі банкрутства. І водночас він є в рамках кримінального провадження арештованим, і в процесі здійснення відбору управителя він потрапить до арбітражного керуючого, який проводить процедуру його банкрутства? Це хіба не є конфліктом інтересів?

Мені відомо, що до цього законопроєкту поставилися дуже негативно всі суб'єкти підприємництва в Україні. Самі арбітражні керуючі зараз ініціюють подальше обговорення цих норм. Водночас запропонована монополія для арбітражних керуючих створює підґрунтя для питань, а чому тільки їм? Ці питання вже ставлять і приватні виконавці.

Це порушення європейських стандартів та директив ЄС, якими ще до створення таких органів, як АРМА було передбачено стандарти управління активами виключно на конкурсних прозорих правилах.

У мене є одне питання: як ви, депутати, які роками бачили корупцію в агентстві і які нічого не зробили для того, щоб це змінити, сьогодні, під час війни, можете нав'язувати новий спосіб управління? Щоб що? Щоб усе зупинити?

У мене немає іншої відповіді. Тобто 8 років нічого не приймали, а зараз буде така норма і встановлено відповідальність? Але ж при цьому, зауважу, відповідальності прокурорів за непідписання актів, що фактично має місце, – не прописано.

І це ініціюється після того, як ми відкрили Реєстр, інвентаризуємо, даємо ефективніші результати до бюджету в десятки разів і півтора року просимо розглянути наші проблеми. За відсутності можливості добрати працівників в орган?

Але в цьому ж законопроєкті є пункт, про необхідність ухвалення якого ви згадували: позбавити управителів активами у вигляді частки у статутному капіталі необхідності погоджувати свої дії з власником активу, якщо це РФ, Білорусь або громадяни цих країн чи підконтрольні їм компанії. Таке рішення здається логічним і необхідним.

Це наша ініціатива, яку я ініціюю особисто вже протягом півтора року. І я розумію підґрунтя запропонованих змін.

Акцентую увагу: а як буде доведено ефективність від запропонованої нової моделі управління арбітражними керуючими? Зі схваленням запропонованої норми – дуже просто.

Розблокування однієї цієї норми дасть високий показник ефективності. Цифри підуть вгору в десятки разів. І таким чином можна буде показати, що система запрацювала. Але ніхто не буде розбиратися, яким саме чином.

Ви називали цифру в 12,3 млрд грн, отриманих у 2024 році АРМА від управління та реалізації арештованих активів. Разом з тим вам закидають, і це є однією з причин перезавантаження відомства, що 80% арештованих активів, переданих у АРМА, не приносять доходу державі. Як так сталось і про яку суму може йтися?

Тут потрібно трохи заглибитися в історію. За 8 років діяльності, до мого приходу, так і не був відкритий доступ до Єдиного державного реєстру активів, на які накладено арешт у кримінальному провадженні. Що заважало це зробити? Це була пряма вимога закону.

І ця вимога стояла переді мною одразу з моменту призначення. І в мене вистачило сили і мужності взяти на себе цю відповідальність. 25 серпня 2023 року публічний доступ до Реєстру був відкритим. При цьому я пішла на дуже великий ризик. Реєстр було не наповнено. Технічне завдання на нього затверджувалось у 2017 році. Він не відповідав сьогоденню, вимогам війни і рекомендаціям центральних органів виконавчої влади. Це все виправляли працівники АРМА вручну. Пʼять осіб відділу замало для такої роботи, тому залучалися уповноважені особи, які мають доступ до Реєстру.

Станом на серпень 2023 року було 53 тисячі записів про арешт активів у рамках усіх кримінальних проваджень. Станом на зараз ця цифра сягнула понад 374 тисячі записів. З них ми маємо більш як 72 тисячі записів про активи, які передані в управління агентства.

І коли сьогодні, наприклад, голова профільного комітету (Анастасія Радіна – голова комітету ВРУ з питань антикорупційної політики. – Ред.) дозволяє собі говорити, що 80% цих активів ми не виконали чи не взяли в управління, у мене питання: скільки часу вона голова профільного комітету?

Чому вона, члени комітету, народні депутати не ставили це питання раніше? Перед тими, хто не відкривав Реєстр, хто не заключав договори, хто їх не інвентаризував. Чому тоді не внесені заяви до правоохоронних органів? А якщо ставили, чому до 2023 року не було результатів? Хто саме позбувався тієї корупційної складової, про яку всі знають? У мене відповідь є. І документи є.

Відбувається маніпуляція цифрами. Коли голова комітету посилається на звіт Рахункової палати, треба сказати про те, що цей звіт містить період з 2022 до 2024 року. І коли висновок Рахункової палати, який містить понад 250 сторінок, читає професіонал, юрист, аналітик, він передовсім читає цифри і розрізняє періоди.

І коли у висновку сказано, що за такий-то період (2022-2024) надійшло стільки-то ухвал і з них 80% не виконано, то у мене запитання: а що, нам ті, які надійшли з 2016 року, не опрацьовувати? Вони ж також числяться у звіті. А загальна цифра опрацьованих станом на кінець 1-го півріччя 2024 року була більш як 40%.

А чому не рахують у тому числі кількість ухвал, які в принципі виконати неможливо? Зокрема ті, що стосуються управління корпоративних прав?

Якщо говорити про цей звіт, то там ще йдеться про недосконалість відбору управителів та оцінювачів активів, проблеми у внутрішніх регламентних нормах. Про що це, власне, йдеться і яка недосконалість у механізмі відбору управителів? У чому його потрібно покращити?

Давайте коротко зупинимося на процедурі відбору управителів. Проблем насправді дуже багато. Уявіть собі, скільки за роки незалежності накопичилося цих арештованих активів у рамках кримінальних проваджень.

АРМА не приймає одноосібних самостійних рішень. Ми виконуємо ухвалу суду. Має бути порушено кримінальне провадження органами досудового розслідування. Це може бути Бюро економічної безпеки (БЕБ), Державне бюро розслідувань (ДБР), Служба безпеки України (СБУ), Офіс Генерального прокурора (ГПУ) і всі прокуратури по вертикалі, Національне антикорупційне агентство (НАБУ).

Кожен з цих правоохоронних органів має з нами спільний наказ про взаємодію. Вони звертаються до Національного агентства із запитами щодо розшуку активів певної фізично-юридичної особи чи її близьких. АРМА розшукує їх як на території України, так і за її межами. Коли ми надаємо у відповідь інформацію про розшуканий актив, і якщо вартість цього активу більше ніж 200 неподаткових мінімум доходів громадян, цей орган пише клопотання до суду щодо арешту активу і передання Національному агентству. Також має визначити, цей актив передається на реалізацію чи в управління. І тоді суд приймає рішення.

Які активи пропонуються до реалізації? Ті, які швидко псуються, які неможливо зберігати і є сенс їх зараз продати, а кошти акумулювати. Наприклад, сільськогосподарська продукція, добрива, деревина, хімічна чи інша. Або, наприклад, ті активи, які швидко втрачають свою вартість. До них належать автомобілі, судна – повітряні і морські.

Отже, у цьому ланцюгу що важливо? З чим саме орган досудового розслідування звертається до суду. Що важливо врахувати в рамках законопроєкту про трансформацію агентства, щоб зміни були ефективними? Щоб орган досудового розслідування правильно звертався до суду. І щоб уже на цій стадії відпрацював з АРМА, що буде краще в рамках конкретного активу – передати на реалізацію чи в управління.

І з тієї маси ухвал суду, які вже надійшли за 8 років діяльності до АРМА, багато неможливо виконати. Бо арешти накладені без врахування особливостей та специфіки активів. Наприклад, у рішенні суду є арешт корпоративних прав і передання національному агентству. А арешту нерухомості немає. Є арешт нерухомості, а корпоративні права забули арештувати. Це призводить до того, що ми маємо звертатися про клопотання доарештовувати необхідну частину.

Або є ухвала суду, якою арештовано земельні ділянки, будинки, нерухомість. А ми, виїхавши на місце, розуміємо, що йдеться про єдиний майновий комплекс. А його не арештовано як єдиний майновий комплекс. Тому йдеться про те, що необхідне планування перед арештом.

Нами вже розроблені методичні рекомендації для СБУ в цьому напрямку, і ми їх дотримуємося. Тобто ось це планування перед арештом у робочому вигляді вже відпрацьовується. Ми його надіслали і до інших органів досудового розслідування. Тобто тест вже відбувся. Ми розуміємо, що це покращує ситуацію. І це збільшить можливість виконати ту кількість ухвал, яка нагромадилася за стільки років.

Давайте перейдемо до конкретних кейсів. АРМА відхилила кандидатури вже двох переможців на управителя ТРЦ "Гулівер" – ТОВ БК "Міленіум" і Консорціуму "Управляюча компанія "ЕСПЛАНАДА". Чому так сталося? Компанії не проходять певну попередню перевірку?

Дивіться, вся країна, починаючи з моменту набуття незалежності і оголошення намірів вступу до Євросоюзу, говорить про те, що всі органи мають бути прозорими. До АРМА як до відомства в архітектурі антикорупційних органів ці вимоги посилені. Тому що це унікальний орган, який виявляє та розшуковує активи по всьому світу і працює з ними для збереження та економічної ефективності в інтересах держави.

Окрім відкриття публічного доступу до реєстру були вимоги і щодо прозорості конкурсів. Що означає прозорість? Можливість всіх суб'єктів, учасників брати участь у конкурсах на відбір управителів на майданчиках Прозоро-продажі. Для цього робиться оцінка арештованого активу.

У випадку, коли здійснюється відбір управителя, оцінка також здійснюється на конкурсних засадах. Перемагає той, хто запропонує найменшу ціну, найкоротші строки щодо оцінки такого активу.

Причому варто зауважити, що агентство ніколи не сплачує кошти напряму суб'єкту оціночної діяльності за роботу. Він отримує їх після того, як уже обереться управитель. АРМА як орган зі спеціальним статусом лише організовує процедури, але не має в бюджеті на це коштів. Наперед передбачити, хто це може бути, неможливо. Так побудована наша система для прозорості процедур.

У цьому процесі борються між собою спочатку оцінювачі. Це забирає час, приблизно місяць-півтора. Після відбору оцінювача і отримання оцінки активу робиться рецензія на звіт Фондом державного майна (ФДМУ). Тобто ми повинні переконатися в тому, що маємо ринкову ціну активу.

Після цього запускаються процедури відбору управителя, де мають право взяти участь всі охочі. Перевірити їх до результатів конкурсу неможливо. Бо СБУ чи інші органи силового блоку, особливо під час війни, мають свої першочергові завдання і функції і не можуть працювати постійно на перевірку юридичних осіб.

Уявіть собі, подалося 50 кандидатів. То що, робити 50 запитів і завалити ними Службу безпеки? Немає доцільності під час війни навантажувати невластивими функціями органи, які забезпечують національну безпеку.

Тож з величезної кількості кандидатів залишиться трійка, яка вже підлягає перевірці. До кожного активу встановлюються свої кваліфікаційні вимоги, які публікуються на Прозоро. На ці вимоги дивляться учасники і можуть подати скаргу до Антимонопольного комітету (АМКУ), якщо з ними не погоджуються. АМКУ, у свою чергу, розглядає скаргу і надає висновок.

І якщо говорити про ТРЦ "Гулівер", то саме цей актив реально побив рекорд. По ньому було 16 скарг щодо кваліфікаційних вимог, 13 з яких вистояли на нашу користь. Три з них ми врахували. І далі вже відбувався сам конкурс, на який подалися три заявники і всі вже перевірено. Перший, "Міленіум", подавав скаргу до АМКУ, який підтримав повністю позицію АРМА. Другий відхилений учасник також подав скаргу, але рішення по ній ще немає.

А якщо і третій не пройде перевірку?

Значить, буде новий конкурс. І тут є ще одна проблема. Я говорю про те, що потрібно вдосконалити. Нам потрібно скоротити ці терміни.

Ми створили прозорі умови. Але водночас це дало можливість всім охочим брати участь і кожному учаснику оскаржувати дії один одного. Розгляд скарги в АМКУ триває 25 днів. Отож, я пропонувала це в профільному комітеті, і тоді мене голова комітету підтримувала. Ми навіть розробили зміни до закону про захист економічної конкуренції, щоби цей термін скоротити.

Є й інший приклад. Під час відбору управителя для IDS Ukraine (виробник мінеральних вод "Моршинська" і "Миргородська") АМКУ не приймає рішення вже понад рік.

На мою думку, коли йдеться про арештований актив, який має працювати на благо держави, має бути чіткий, короткий термін. Бо він може давати надходження до бюджету вже зараз. А поки йде розгляд, Україна втрачає.

Стосовно Гуліверу є й інший аспект: АРМА закидають сприяння його власнику в ухилянні від виконання своїх зобов’язань щодо погашення кредиту, заниженні суми вартості торгового центру і разом з тим завищенні суми винагороди для управителя (30% чистого доходу замість 5%). Як ви поясните ці моменти?

Про яку саме статтю йдеться? Їх було десятки насправді. Фактично і юридично оцінка активу становить 7,6 млрд грн. Це досить ринкова ціна.

Йдеться якраз про те, що це занижена вартість

Це ж просто говорять. Звіт про оцінку, одержаний АРМА, має рецензію, отже, це результат роботи не тільки одного оцінювача, а й результат, який було перевірено у встановленому законом порядку уповноваженим органом. Хай ті, хто "говорить", зроблять іншу оцінку та нададуть її, але ж за весь цей час інших оцінок не виникло.

Водночас Законом "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" прямо передбачено право на оскарження результатів оцінки у судовому порядку.

Звертаю вашу увагу, що після проведення оцінки ТРЦ "Гулівер" до АРМА надійшло декілька звернень щодо одержання копій Звіту про оцінку цього активу. Всі запити були задоволені і зацікавленим особам, в тому числі представникам компанії ТОВ "Три О" (управляюча компанія ТРЦ "Гулівер". – Ред.) було видано копії звіту. Вже минуло багато часу, але ніхто Звіт про оцінку так і не оскаржив у суді.

Отже, хто "говорить", хай йде до суду, і коли буде позов, ми його навіть опублікуємо – наші дії прозорі. А далі ми підемо до суду і докажемо правомірність своїх дій.

Але звертаю вашу увагу, що АРМА на свій запит одержало від Державної податкової служби (ДПСУ) фінансову звітність ТОВ "Три О", і за її даними облікова вартість всіх основних засобів цього товариства значно менша, ніж оціночна вартість ТРЦ "Гулівер".

А тепер другий момент. Вартість прив'язується до суми позики. Давайте дивитися в корінь питання. Коли було видано кредит і під що саме? Чи запросили ми в Ощадбанку копію кредитного договору? Так. Чи дали вони нам його? Ні. Чи запросили ми знову? Так. Але навіть у світлі того, що, згідно із Законом "Про банки і банківську діяльність", АРМА має право отримати ці документи, їх нам так і не надали.

Проте кредитна заборгованість не є питанням виконання функціональних обов'язків АРМА та майбутнього управителя. АРМА було проведено спільну нараду з представниками Ощадбанку, на якій це питання було досліджено. Результат – жодного оскарження дій АРМА з боку банківської установи.

Проте треті особи намагалися використати у власних інтересах кейс "кредитної заборгованості" шляхом оскарження умов тендерної документації. Проте АМКУ повністю стоїть на нашій позиції, про що є відповідний висновок – кредитні відносини боржника не впливають на тендерну документацію АРМА. Так само, зокрема, і Верховний суд, який у своїх постановах зазначає, що для АРМА та/або обраного ним професійного управителя будь-які правочини (договори), укладені власником активу з третіми особами, не мають жодної зобов`язальної сили.

Тому що коли хтось бере кредити і вважає, що арештований актив має відпрацьовувати цей кредит, погашати відсотки, то це не так. Арештований актив у рамках кримінального провадження має працювати на державу.

Окрім цього слід зазначити, що ні корпоративні права, ні грошові кошти, ні інше майно ТОВ "Три О" не передавалось АРМА в управління. Отже, ніщо не заважає боржнику за рахунок інших джерел забезпечувати погашення боргів.

Ще одна гучна справа, яка тягнеться майже два роки, – арешт корпоративних прав компанії IDS Ukraina та призначення управителем ТОВ "Карпатські мінеральні води". Наразі реалізація рішення впирається у рішення АМКУ про концентрацію, яке так і не погоджено. IDS Ukraina із самого початку заявляла про свою незгоду з вибором управителя і тепер характеризує цей сценарій як руйнівний для групи компаній. У чому проблема з цим кейсом? Чи справді для цієї компанії неможливо було обрати іншого управителя?

Конкурс відбувся в 2022 році, було обрано управителя. Усі перевірки пройшли, і жодна з них – ні державна аудиторська служба, ні Рахункова палата – не визнала, що цей конкурс відбувся з порушеннями. І не дали рекомендації щодо розірвання договору.

Але головне в іншому. Коли ми маємо пряму заборону в законі, що управитель не може управляти активом, допоки ми не отримаємо згоди власника, то який сенс взагалі проводити новий конкурс? Зараз закон забороняє йому взагалі працювати.

Є дві умови, щоб зрушити цю справу з мертвої точки. Внести зміни до закону і розблокувати управління корправами без згоди власників та отримати дозвіл на концентрацію від АМКУ. Допоки хоч одна з цих умов не виконана, про все інше говорити взагалі не варто. Це дві відкладальні умови щодо фактичного управління цим активом.

Щодо заяв про прямого конкурента, то саме це і має встановити АМКУ. Це не моя компетенція.

Але я хочу сказати, що ми бачимо цей актив. Навіть більше: це питання неодноразово порушується на засіданні уряду, в різних робочих групах. Ми бачимо, що актив за 2023 рік має прибутки в більш як 6 мільярдів гривень.

Це про що говорить? Про те, що виробництво йде, постачання в магазини здійснюються. То які права власника порушила АРМА? А ви не задумувалися над тим, що навіть якби конкурент управляв цим активом і дав 90% від цієї суми до бюджету, це не було б краще? При цьому актив залишився би збереженим так само, як і трудові місця та питання сплати місцевих податків.

Щодо націоналізації цього активу, то дивіться, яка може бути глобальна проблема для України. Уявіть собі, ВАКС ухвалив рішення про націоналізацію. Як ви думаєте, що буде далі? Це стане порушенням права власності ось тих акціонерів, які не перебувають під санкціями. Саме вони і підуть до Європейського суду з прав людини.

Ви хочете сказати, що націоналізація – це лазівка, щоб через позов до Європейського суду повернути все назад?

Звичайно. Така сама, як і з картинами та акціями Медведчука. Точнісінько. Ще можу навести приклад Сахалінського родовища. 1 грудня 2023 року Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалив постанову, якою анулював ліцензію Укрнафтобуріння на видобуток вуглеводнів на Сахалінському родовищі. Укрнафтобуріння була передана в управління Укрнафті і за умовами договору мала сплачувати до бюджету 90% прибутку від управління активами.

Ми звернулися до офісу Генпрокурора, щоб вніс касаційну скаргу та забезпечив інтереси держави. Цього не сталося. АРМА самостійно вступило у справу третьою стороною, судилося 8 місяців. Але допоки ми боролися в судах з цим рішенням, скільки держава втратила за ці 8 місяців нашої боротьби? Майже 3 мільярди гривень прибутку.

Саме по цьому кейсу за нашим договором управління державний бюджет однією платіжкою отримав 748 млн грн від Укрнафтобуріння. На дії щодо зупинки спецдозволу пораховані збитки і внесено заяву про вчинення злочину до ДБР.

Щодо справи Медведчука. Вона є резонансною, великою і складною. За чотирма різними кримінальними провадженнями арештовано багато його активів. Найвідомішим став кейс із яхтою у Хорватії. Розкажіть, на якому етапі ці справи і чи є все-таки надія на те, що яхту буде реалізовано?

Ми над цим працюємо постійно. Станом на зараз є вже 6 кримінальних проваджень. У цих двох нових кримінальних провадженнях є нові арешти щодо яхти. Це відбулося у травні 2024 року.

Ми отримали рішення Печерського районного суду, яким було арештовано яхту і передано спочатку в управління. Ми написали клопотання до органу досудового розслідування щодо зміни способу управління. Тому що не можна управляти активом у республіці Хорватія, її треба тільки продавати.

Згодом отримано ухвалу Київського районного суду м. Харкова щодо її реалізації Агентством.

Починаючи з 2 вересня ми надіслали до Офісу Генпрокурора 11 запитів щодо початку процедури легалізації цього рішення в республіці Хорватія. На жаль, зараз ми маємо лише 3 проміжні відповіді.

Хоча є норма 141 статті Кримінально-процесуального кодексу (КПК), частини 3 і 4, які чітко визначають термін – 10 днів. Тобто після нашого звернення до Офісу Генпрокурора в них є 10 днів надати відповідний запит до республіки Хорватія.

Тобто зараз має бути вже третє коло визначення компанії, яка буде реалізовувати яхту?

Ми конкурс можемо почати виключно після того, як отримаємо легалізоване рішення суду Хорватії. Ми не маємо права зараз обирати. В організатора торгів має бути для цього підстава.

Але організатори торгів цікавляться і надсилають нам листи про те, що вони готові взяти участь у цьому конкурсі. І це не буде довго. Ми розуміємо, що є бажаючі в ньому взяти участь. Вони хочуть продати цю яхту. Адже це резонансний кейс.

Є взагалі цифра щодо обсягів активів Медведчука? І що не так з його картинами?

Дивіться, одна ухвала суду містить, наприклад, 50 сторінок. На цих сторінках можуть бути картини, годинники, земельні ділянки, спортбаза, будинок, квартири, гелікоптер, автомобілі, квадроцикли, що завгодно. Це абсолютно різного характеру майно. Є ще частки в корпоративних правах, в підприємствах.

Треба розуміти: щоб скласти це все в одну цифру, його спочатку треба оцінити. Тобто на кожен актив треба вибрати оцінщика, заключити договір, оцінити і вже потім скласти всю цю суму. А тепер уявіть, що одні активи йдуть в управління, інші на реалізацію.

Наразі вже продано 20 годинників Медведчука на суму 10,6 млн грн. Також його майбах на суму майже 2 млн грн. Ще продані багі, квадроцикли на суму майже по мільйону гривень.

А от з картинами не все так просто. Щоб їх продати, майданчики Прозоро відібрали оцінників, які почали здійснювати ринкову оцінку картин. І тут ми зрозуміли, що можемо припуститися великої помилки, бо полотна можуть мати мистецьку культурну цінність.

Ми зняли оголошення про продаж і створили робочу групу з Міністерством культури для того, щоб провести окрему експертизу. Ця експертиза показала, що з 286 картин 136 мають культурну цінність. Тобто вони містять мистецький потенціал, який має бути залишений для наступних поколінь. Це означає, що вони мають залишатися в Національному художньому музеї. Інші були виставлені на продаж.

І у картин, проданих на Прозоро, вже є добросовісні набувачі, які сплатили кошти до бюджету. І от вони приходять до АРМА, щоб забрати товар, а зробити цього не можуть. Бо прокуратура не підписує акт отримання-передання. Прокурори Офісу Генпрокурора посилаються на рішення Вищого антикорупційного суду (ВАКС) про заборону продажу всіх картин. Але суд прийняв рішення про заборону продажу саме цих картин вже після їх продажу. Закон зворотної сили не має.

І тепер у мене питання: а чи не створюється цим прецедент для інших ухвал, для інших активів? Чи це не під дороговартісну яхту Медведчука все робиться? Чи не підуть адвокати Медведчука до Європейського Союзу і не скажуть: знімайте санкції в Євросоюзі з мене, бо Україна заборонила продавати моє майно?

Створено небезпечний прецедент, коли прокуратура не підписала акт приймання-передання добросовісному набувачу. А скарги пишуть в АРМА. Людина відмовляється забрати кошти. Вона хоче мати саме придбану нею картину. Що робити? В розумінні цивільного кодексу це добросовісний набувач, який сплатив кошти на аукціоні і його виграв. І ми будемо відстоювати права цього нового власника, так само, як і законність дій на Прозоро.Продажі.

Який тоді вихід із ситуації? Потрібно відмінити рішення суду?

А не треба нічого відміняти. Рішення суду було прийняте після проведення торгів. Закон не має зворотної сили. Прокуратура відмовляється підписати акти приймання-передання незаконно.

Щодо яхти Медведчука ви раніше згадували, що ця справа – ключ до Європи. Мається на увазі, що в разі її продажу за розробленою процедурою це дозволить здійснювати і реалізацію інших арештованих у Європі активів. А якщо не вдасться? Є інший варіант?

Так, коли я розповідаю про яхту Медведчука, я говорю про те, що вона – це ключ до відкриття Європи. Чому? Бо АРМА розшукала активів за кордоном на понад 100 мільярдів доларів у рамках кримінальних проваджень.

Але не потрібно плутати їх з тими санкційними активами, про які заявляють в Євросоюзі на суму понад 300 мільярдів доларів. Йдеться про активи, які є предметом у рамках наших, українських, кримінальних проваджень. Це кошти, які були виведені за всі часи незалежності. Вкрадені з бюджету гроші, за які придбано палаци, літаки, яхти.

Ми їх розшукали, ми їх бачимо і ми розуміємо, що саме цей порядок, який застосований до яхти Медведчука, дасть можливість їх повернути.

Стосовно згаданих активів на суму 100 мільярдів доларів, що вони собою являють?

Це різні активи. Частки статутних капіталів, цінні папери, гроші, об'єкти нерухомості, одиниці автомобільного транспорту, річкові та морські засоби, повітряні судна, об'єкти мистецтва.

Які найбільш поширені схеми приховування активів?

У корпоративних правах намагаються ховати, оформлюючи на близьких, родичів, друзів. Але ми розшукуємо все.

Я не можу розкривати, якими можливостями ми користуємося, але наші працівники відпрацьовують цілі схеми, де видно прізвища, пов'язані з особами. На кого, коли, в який час, якою датою було оформлено майно, коли перераховувалися кошти, на які рахунки, в які банки, навіть за кордоном. Ми володіємо повною інформацією. У нас в агентстві є навіть IT лабораторія, яка за відповідним запитом досліджує різні апарати, мобільні телефони, схеми, що є доказовою базою у суді.

У січні з’явилася новина про те, що АРМА впроваджує в роботу супутники. Як це працюватиме? Що такого покажуть супутники, що ваше відомство не може знайти без них?

Це дуже простий, але дієвий спосіб виявлення активів. Уявіть собі державного службовця, який задекларував, наприклад, земельну ділянку. Щороку вносить її в декларацію. Але службовець не вказує, що на цій земельній ділянці згодом вже побудовано величезний будинок.

Хто з податкової, з НАЗК поїде перевіряти наявність цієї земельної ділянки? Перевіряють достовірність декларації.

А завдяки фотозйомці з космосу ми можемо бачити процеси, що відбувалися на цій земельній ділянці в ретроперспективі. Приміром, у 2015 році це ще просто земельна ділянка, в 2016-му також, в 2017-му з’явися фундамент, у 2018-му бачимо стіни, а в 2019-му бачимо уже елітний маєток з парканом і деревами.

Чи є це доказом необґрунтованих активів? Звичайно. Це реальна доказова база в суді, з якою можна виграти позов.

Фото із супутника дозволяє подивитись, що робиться на різних підприємствах, не відправляючи людину у відрядження. Тобто ми не платимо кошти і не витрачаємо час.

Також це важливо, коли йдеться про промислові виробництва, які мають стратегічне значення для держави. Суб'єкти критичної інфраструктури можуть знаходитись близько до певних територій, до яких не завжди можна поїхати. А так ми можемо оцінити збереження цілісності активу. Також ми можемо зрозуміти, працює виробництво чи ні. На фото чітко видно, чи є, наприклад, рух автотранспорту біля обʼєкта, дим з промислових труб, інші ознаки, які можуть свідчити, працює чи не працює обʼєкт.

Коли йдеться про тимчасово непідконтрольні території, то на них також є багато арештованих активів. Туди ніхто не поїде зараз, а через супутникові знімки ми можемо бачити: цілі вони чи ні, що відбувається.

За кордоном ми також можемо бачити стан активів. Це акумулює кошти. У нас коштів на відрядження взагалі практично немає, щоб їздити і оглядати активи.

Резюмуючи, коли в законопроекті про трансформацію АРМА в редакції депутатів запропоновано: інвентаризувати все і одразу, оглянути протягом 20 днів, підписати усі акти, оцінити всі прийняті активи, заключити договори на зберігання, запустити автоматизовану систему, виникає дуже просте запитання – скільки коштів має передбачити на це все державний бюджет?

Наша ж пропозиція – вдосконалювати прозору процедуру, не навантажуючи бюджет війни, а навпаки, наповнювати його, підтримувати Сили оборони, повертати активи з-за кордону.