Здорожчання, війна та закриті порти. Чим живе одеський Сьомий кілометр

Одеський ринок "7 кілометр" – один з найбільших промтоварних ринків у Європі. Місцеві кажуть "поїхали на сьомий", офіційна назва ж – ТОВ "Промтоварний ринок".

Він розташований в Одеському районі, фактично на межі з містом. На 75 гектарах території працює 15 тисяч торгових точок. Вони формують собою цілі павільйони, де можна купити практично все – від лампочки до весільної сукні.

Він один з найбільших за кількістю магазинів, підприємців та людей на ринку одномоментно. На "сьомому" закуповуються гуртовики з усієї країни. Та як змінився ринок в умовах війни, про попит та закриті порти LIGA.net говорила з Іриною Ткач, заступницею директора ТОВ "Промтоварний ринок".

– На вашому офіційному сайті вказано, що на ринку працює 60 тисяч осіб. Наразі це актуальна цифра чи вона змінилася з початком повномасштабної війни?

Самих підприємців у нас близько 15 тисяч. У них є свої робітники: продавці, вантажники, логісти, тому порахувати всіх важко. За останні два роки люди звільнялися та виїжджали. Проте є підприємці, які повертаються, адже не можуть довго жити за кордоном і нізвідкіля брати гроші.

Якщо ж говорити про кількість магазинів на ринку, то станом на серпень 2022 року їх стало менше на 11 відсотків в порівнянні з цим самим періодом у 2021 році. У серпні 2023-го торгових точок вже менше на 14 відсотків.

Деякі підприємці не сплачують оренду останні два роки, бо не працюють. Тому, гадаю, кількість магазинів буде зменшуватись і надалі. 14 відсотків – здається, небагато. Але якщо перевести у кількість податків, які ми перераховували за них до бюджету, – це колосальна сума.

– Як працював ринок на початку повномасштабного вторгнення?

В перші тижні на ринку працювали лише 7 підприємців. Інші приходили, аби закритись і забрати цінний товар. 24 лютого ж навкруги "7 км" все вибухало. Ми не знали, чи взагалі колись повернемося до роботи. І до речі, за час війни одного разу прилетіло у склад поруч з нами.

Вже з кінця березня 2022 року ринок потрохи почав повертатися до життя. І це було необхідно: тоді вся країна шукала товари у нас. Купували мішки для піску для укріплень міст, сітки, ліхтарі, рації, туалетний папір, не лише форму та берці.

– А як змінився попит на "7 кілометрі", якщо говорити про кількість покупців та їхню спроможність?

Ми рахуємо автівки, які до нас заїжджають, адже в’їзд на територію ринку платний. Побачили спад на 44 відсотки, якщо порівнювати серпень 2022-го з серпнем 2021-го.

"7 км" – ринок, який орієнтується на гуртових покупців, але роздрібна торгівля також є. Якраз клієнтів з останньої категорії побільшало. Ті, хто раніше не доходив до нас, бо комфортніше скупитися у ТРЦ, сьогодні приходять через низьку ціну. Є в нас велика господарська група товарів, "милка" її називаємо. Ось там людей ніколи не меншає, адже в одному місці ви можете купити все: від лампочки до дриля.

У нас підприємці не підвищували ціни на товари здебільшого, хоча витрати зросли: на бензин та інше. Поставиш цінник дорожче – до тебе не прийдуть взагалі. Раніше за 1000 гривень люди йшли додому з великими пакетами, сьогодні – це одна-дві речі. Тому не купують менше, а грошей менше стало.

– Та навіть в сьогоднішніх умовах "7 км" залишився привабливим для покупців та підприємців з інших регіонів. Що формує цю привабливість?

Ціна й асортимент. Ми гуртовий ринок, товари з якого йдуть на всю країну. Роздробом ми торгуємо переважно на південні регіони, зокрема на Одесу. Але основна спеціалізація – гурт. Речі, які ви бачите на полицях відомих торгових мереж, часто закуповують у нас. На "сьомому" отоварюються не лише магазини, а й великі ринки з інших областей. Це дешевше, ніж везти самому з, наприклад, Китаю, і платити за розмитнення, фрахт. Наші підприємці завозять великі обсяги товарів за низькою собівартістю і ставлять невелику націнку. Адже прибуток у 5% з товару, за умови гуртового продажу, приносить чималі кошти.

Є речі, які в Україні й виготовляються. Переважно це текстиль – є чимало фабрик, що відшивають одяг та взуття.

– Тож товари на ринку – переважно імпорт?

Так, більшість товарів завозять з інших країн. Причина не лише в економії. Наші підприємці закуповують товари й українського виробництва. Та, до прикладу, "сьомий" – головний постачальник тканини в Україні, бо тканина в Україні практично не виготовляється.

Завозять багато речей з Китаю, Туреччини, Узбекистану, Польщі, Індії, Середньої Азії.

– Очевидно, раніше товар доставляли через порт. Сьогодні він закритий. Як змінилася ситуація з постачанням у зв’язку з цим?

Цей шлях став довшим та важчим. По-перше, товар подорожчав. Він так само йде через порти, але розвантажується в Румунії, Польщі. Звідти – вантажівками в Україну. Тобто змінилися лише вартість і строки.

Наприклад, з Китаю до повномасштабної війни товар йшов морем три місяці. Тобто новорічні прикраси замовляли у червні, бо на початку жовтня вони мали з’явитися на полицях "7 км". Не пізніше. Якщо запізнився на два тижні, втратив клієнта. То зараз працювати з Китаєм ще складніше в плані доставляння.

– Чи можна на ринку розрахуватися терміналом?

На ринку – переважно готівка. Та зараз самі покупці переходять на безготівкову оплату. Для цього є можливість переказати кошти на карту продавцеві, у магазинах є відповідні таблички з номером карти або QR-кодом. Карти прив’язані до ФОПа, тому така оплата теж оподатковується. Фіскальні апарати з’явилися мало в кого.

– А чи можна поторгуватися на "сьомому"?

Авжеж. Треба. Ніколи на "сьомому" не можна купувати одразу те, що вам сподобалося, не поторгувавшись. Ви повинні запитати ціну і пройти далі, щоб дізнатися вартість в іншому місці. І тоді можете торгуватися. Бо хтось ставить націнку у 20 відсотків, хтось у 5. От такий у нас принцип роботи, саме тому це ринок, а не магазин.

Це стосується не лише роздрібного покупця. Якщо ви закуповуєте на ринку велику партію товарів для свого магазину, ви так само можете збити ціну, і вам поступляться. До речі, з фіскалізацією це буде неможливо.

– Яке майбутнє ви бачите таких офлайн-ринків? У них є шанс в умовах війни та розвитку онлайн-торгівлі?

Ринки мають шанс вижити в умовах війни через, на жаль, збіднення населення. Щодо онлайн-торгівлі – вона нам, гуртовикам, ніяк не завадить. Майже в кожного нашого підприємця є онлайн-магазини. Точки на ринку використовують як шоуруми або склади, де можна самому побачити товар.

Тобто 50 відсотків онлайн-магазинів, які ви бачите у мережі, – це і є наші підприємці, вони не завжди це афішують. Інтернет-магазини не можуть перебити нашу торгівлю, адже вони торгують тим, що також продається у нас. Вони гуртом у нас купують і продають це в себе.

Ольга Циктор, спеціально для LIGA.net