Інвестиціям "няні" не допомогли. Є краща альтернатива
Не буду вдаватися у технічні деталі, чому "нянями" скористалися (подали заявки на реалізацію інвестпроєктів) не так багато потенційних інвесторів. Проте вже зараз цілком доречно говорити про необхідність підвищення інвестиційної привабливості держави іншими шляхами.
Одним з них може бути неформальний інститут інвестиційних амбасадорів. Мова йде про компанії, які допомагають економіці, продовжують працювати та сплачувати податки, і головне – інвестують в Україну попри всі небезпеки війни. Такі інвестиційні амбасадори є наочним прикладом для інших компаній та фондів вкладати в Україну. Бо це не тільки почесно, а й вигідно.
Експертиза та досвід залучення фінансування, які мають інвестиційні амбасадори, унікальний. В Україні під час повномасштабної війни їх важко переоцінити, адже такої війни на європейському континенті не було понад 80 років. Інвестори були змушені підлаштовуватися під страшні безпекові реалії, активні зміни законодавства і пов’язані із цим обмеження та регулювання.
На питання, що є ключовим при прийнятті рішення інвестувати в Україну, простої відповіді вочевидь немає. Воно комплексне, має безліч деталей для кожного конкретного інвестора. Але що ми знаємо напевне, це те, що інвесторів об’єднує віра в Україну, українців та нашу перемогу.
Самі інвестори, як і суми інвестицій, можуть бути абсолютно різними. Проте як для малого, так і великого бізнесу при прийнятті рішення про інвестування потрібні чіткі сигнали від держави, що вона готова сприяти цим інвестиціям і зробить усе можливе, щоб компанія не тільки прийшла на ринок, а й хотіла інвестувати далі й розвивати бізнес в Україні. Тому держава, розуміючи це, повинна оцінювати інвестиції не просто як капіталовкладення, а й як можливість створювати додаткову довіру до нашого ринку.
Після всіх цих викликів війни в інвесторів з’являється конкретне розуміння, що і де варто змінити, покращити або взагалі прибрати, бо це може заважати прийняттю рішення щодо фінансування. І ці пропозиції щодо поліпшення інвестиційного клімату від бізнесу потрібно узагальнити в єдиний документ та обговорити з керівництвом держави для вдосконалення законодавства. Такий підхід дасть змогу інвестору не просто направити лист і отримати формальну відповідь, а оперативно поділитись зворотнім зв’язком та розраховувати на зміни.
Історії інвестиційних амбасадорів, які, незважаючи на надзвичайно складні умови, тут і зараз вже реалізовують чи планують реалізувати інвестиційні проєкти, – це історії відбудови нової України. Ці компанії не чекають попутного вітру, а, навпаки, ̶ показують своїм прикладом віру та готовність допомагати. Ці історії заслуговують бути на шпальтах The Economist та Forbes. І важливо, щоб кожен інвестиційний амбасадор підхопив ініціативу та розказував про власні проєкти за кордоном.
Поділюся власним досвідом. У червні цього року Філіп Морріс заявила про намір інвестувати 30 млн доларів у нове виробництво на Львівщині. З 24 лютого 2022 року наша фабрика в Харківській області була зупинена через постійні обстріли. Враховуючи ризики для своїх співробітників, ми прийняли рішення диверсифікувати і запустити нове підприємство подалі від зони бойових дій, але все ж в Україні. Уявіть собі, весь цей час нам довелося працювати без власних виробничих потужностей. Проте ми не залишили український ринок і постійно шукали можливості, як забезпечити сталі постачання нашої продукції. Адже від того, чи працюватиме наша компанія сьогодні, залежить наповнення державного бюджету завтра.
Сподіваємося, що наша інвестиція стане потужним сигналом для інших компаній, додасть впевненості в економіці України та її майбутньому.
