Якісні інституції та прозорі процедури – запорука Відновлення України

Економіка України значною мірою зруйнована війною. За всіх мінусів, це відкриває можливості для повоєнного розширеного відновлення, що супроводжуватиметься модернізацією, як технічною (сучасніші технології та підходи до будівництва), так і інституціональною.

Партнери України беруться допомагати у цьому, зокрема (але не тільки) через фінансування відбудови, більшою мірою коштом країни-агресора російської федерації. 

Водночас партнери зацікавлені, аби Україна не тільки перемогла на полі бою, але й потому швидко відновила на нових засадах свою економіку та одночасно провела реформи, необхідні для подальшого стрімкого економічного прориву.

Головним інструментом досягнення цих цілей є післявоєнна розбудова. У разі успіху, вона може забезпечити суспільні та інституційні перетворення, необхідні для подальшого стійкого стрімкого розвитку та успішної гармонізації з ЄС, та може закласти підвалини для "економічного дива", що дозволило б Україні швидко наздогнати принаймні середній рівень добробуту ЄС, усунувши необхідність у подальшій допомозі з боку партнерів. 

Але на заваді може стати низка перешкод.

По-перше, це, звичайно, традиційно відносно висока схильність до корупції і, ширше – патроналізму, через глибоко укорінені системні інституційні вади і пов’язані з ними погані практики. На це накладатиметься відсутність відпрацьованих механізмів прозорого та ефективного розподілу коштів такого масштабу.

Додаватиме проблем і невластива Україні, але успадкована від СРСР централізована система "вертикалі влади", яку так полюбляють багато впливових осіб. Водночас суспільства та уряди країн-партнерів дуже чутливі до можливих корупційних скандалів з допомогою Україні, через (частково перебільшені) уявлення про рівень корупції у нашій країні.

Є також низка викликів не інституційної природи, які також можуть ускладнювати успішну відбудову, зокрема брак юридичних механізмів для конфіскації коштів рф, брак робочої сили через велику еміграцію, недостатня готовність українського бізнесу до конкуренції з підприємцями розвинених країн в отриманні підрядів за програмами відновлення за рівними та прозорими правилами тощо. 

Водночас поточна ситуація в Україні є хоча й менш сприятливою, як порівняти з повоєнною Західною Європою, проте вигідно вирізняється від країн Азії та Африки, де програми відновлення не досягли мети.

Зокрема, йдеться про перевірені практикою механізми для прозорого здійснення закупівель товарів та послуг (ProZorro), працюючу систему переслідування за корупційні злочини, високий рівень нетерпимості до корупції у суспільстві, відносно високу довіру до громадського сектору і місцевого самоврядування, а також підприємців і, відповідно, їхніх асоціацій. Утім, все це треба ще вміти використати.

Окрім того, для успіху потрібен системний, комплексний та стратегічно-орієнтований, підхід, на противагу поширеним, на жаль, практикам поверхневого та фрагментарного спрощеного бачення проблем та їх рішень.

Відповідно до цього – фахівці аналітичних центрів сформували пропозиції, на яких має бути побудована програма відновлення:

1. Фінансова допомога для відбудови та подальшої розбудови має бути частиною більшого комплексного пакета допомоги, націленого на прискорення системних суспільно-інституційних перетворень. Серед іншого, це дозволить створити механізми розподілу, які працюватимуть в умовах України.

2. Фінансування має спрямовуватись не лише у публічний сектор (інфраструктура та ін.), а й у приватний сектор, де першочерговим завданням є компенсація прямих матеріальних втрат як домогосподарствам, так і підприємцям. 

3. Розподіл решти грошей має відбуватися:

• на найнижчому можливому рівні;
• колегіально, під контролем змішаних комісій, в яких обов’язково мають бути представники місцевої бізнес-спільноти, громадянського сектору та незалежні спостерігачі від міжнародних організацій;
• усі етапи процесу мають бути повністю відкритими, з прямими відеотрансляціями та записами;
• кошти допомоги, відмінної від власне відбудови, потрібно максимально опускати на рівень місцевої влади, але передусім як щорічні довгострокові субвенції на цільові програми, які мають кореспондуватися з державними програмами та забезпечувати створення робочих місць;
• підрядники з освоєння цих коштів мають визначатися через відкриті та прозорі механізми, насамперед ПроЗорро;
• кошти на допомогу бізнесу, які не стосуються безпосередньої компенсації втрат, мають розподілятися за квазіринковими механізмами, з залученням комерційних банків та приватних інвесторів за механізмом змішаних фінансів (blended finance) та супроводжуватися механізмами страхування воєнних ризиків. 

4. Поряд з власне відбудовою, одним з пріоритетних напрямів допомоги має стати розширення вузького місця логістики та вирішення інших проблем доступу українського бізнесу на зовнішні ринки, а також імпорту необхідних для відновлення матеріалів та обладнання. 

5. Водночас необхідно уникати практик та політик, які створюють потенційні корупційні ризики – таких як вибіркова підтримка окремих підприємств чи галузей економіки, протекціонізм, надання привілеїв тощо. До того ж програма має передбачати вирівнювання умов для усіх підрядників, через, зокрема:

• дотримання іноземними учасниками українського законодавства, за яким участь у тендерах можуть брати тільки фізичні та юридичні особи – резиденти України;
• широке та доступне навчання потенційних українських підрядників особливостям тендерних процедур, дотриманню вимог compliance та due diligence;
• надання українським компаніям, що не є представництвами іноземних, пільгових кредитів на виконання проєктів з відбудови у разі їх перемоги на тендерах.

6. Важливо забезпечити ефективну взаємодію та співпрацю українського бізнесу та іноземних компаній. У цьому  важливу роль можуть відіграти інвестиційні фонди з розвинених юрисдикцій, зокрема фонди private equity. Також важливим інструментом відбудови може стати надання пільг та преференцій (пільги мають стосуватися лише інвестицій, а не збуту товарів на ринок) у разі інвестування в Україну великим іноземним компаніям від їхніх материнських держав.

Детально пропозиції щодо якісного відновлення України будуть обговорені економістами, представниками бізнесу та влади – на Форумі "Ключові антикорупційні та інституційні зміни для відновлення України" 7 червня, який організований найбільшими коаліціями бізнесу "Українська рада бізнесу" (УРБ) та "Національна бізнес-коаліція" (НБК), за підтримки Центру міжнародного приватного підприємництва (CIPE). 

Україна та її іноземні партнери переважно з честю витримали іспит війною. Сподіваємося на повну і, наскільки це можливо, швидку перемогу у війні. Але потому не менш важливим випробуванням буде відбудова та розбудова – до цього іспиту треба готуватися вже сьогодні.