Наскільки ліберальною все ж таки має стати Україна?
Якщо Україна хоче отримати гроші на реконструкцію від іноземних інвесторів, особливо якщо мова йде про мільярди доларів, то інвестори прийдуть не тільки з капіталом, але й зі своєю палітрою очікувань щодо стандартів і ринкових умов, яким має відповідати Україна. Щоб вкладені гроші були не тільки безпечними, але й створювали реалістичну перспективу повернення інвестицій.
У Польщі після вступу до ЄС іноземні інвестори також виставили свої умови, вони прийшли зі своїм стилем управління і своїм менеджментом, і польський ринок мусив адаптуватися. Тільки, звичайно, масштаби інвестицій, рівень залежності від зовнішнього капіталу та обставини були зовсім іншими.
З огляду на обмежений досвід України у побудові ринкової економіки, важку економічну ситуацію та війну, зміна моделі, безсумнівно, буде серйозним викликом. Крім того, слід враховувати, що будь-яка зміна — це процес. Йдеться не про перемикання системи з нуля на 100, а про здорову оцінку поточної ситуації в країні, а потім планування низки реформ, які просто дозволять рухатися в потрібному напрямку.
Схиляюсь до думки, що оптимальний шлях для України – це змішана економіка, в якій держава залишає за собою контроль над стратегічними галузями. Наприклад, Польща успішно перейшла від централізовано керованої економіки до ринкової у 1990-х роках, з інтервенціонізмом у стратегічних галузях країни.
Це модель змішаної економіки, де частка приватного сектору у ВВП становить близько 80%, а держава контролює майже 400 компаній в енергетичному, паливному, фінансовому та гірничодобувному секторах. Можливо, ми як нація тоді ще чітко не розуміли, що таке капіталізм і куди ми рухаємося, однак чітко розуміли, чого точно не хочемо. Тому під час реформ усі затягнули паски й витримали зміни. А через певний час це дало результат.
Є багато ознак того, що це найбільш оптимальна модель для країн, які розпочали процес трансформації, вийшовши з соціалістичної системи.
У світі в межах ринкової економіки — через різну участь вільного ринку і держави в економіці – можна виділити чотири основні соціально-економічні моделі: англосаксонська, континентальна, скандинавська і середземноморська. Окрім того, існує ще соціалістична система, а також країни зі змішаною економікою та ті, які обрали азійську модель.
Найбільші економіки світу 2023 року: США – $22,99 трлн, Китай – $17,73 трлн, Японія – $4,93 трлн, Німеччина – $4,23 трлн, Велика Британія – $3,18 трлн та Індія – $3,17 трлн. З цього можна зробити висновок, що англосаксонська модель у виконанні США є найбільш ефективною в довгостроковій перспективі, але навряд чи придатною для безпосереднього впровадження в Україні в нинішніх реаліях. Хоча значні американські інвестиції будуть рухати Україну в цьому напрямку.
Чи варто чекати закінчення війни, щоб розпочати цю діяльність? Здається, що ні. Час є одним з ключових елементів у будь-якому процесі змін. В українській ситуації є додаткова невідомість, оскільки немає передбачуваної дати завершення конфлікту, і кожен місяць бездіяльності безповоротно втрачається. Ніхто не може врятувати українців, тому вони повинні нарешті розробити для себе план нової, незалежної України, і таке планування, очевидно, вимагає бачення і лідерства з боку еліти.
