Повномасштабне вторгнення призвело до змін, які більшість підприємців та українців взагалі не розглядали як можливі. Теперішні системні проблеми одномоментно стали ще гостріші, і несподівано по-новому гостро постали питання, про які воліли не згадувати.

Наприклад, про соціалізацію кількох мільйонів людей з інвалідністю. В цьому питанні Україна рухалась у фарватері глобальних трендів і запровадила обов'язковий норматив із працевлаштування людей з інвалідністю на рівні 4% і, по суті, штраф за його невиконання. Масовий відтік мігрантів і мобілізація на фронт змусила розглядати людей з інвалідністю вже не як тягар, а як цінний трудовий резерв чисельністю понад 2,4 млн працездатних людей з інвалідністю. Однак з них працюють лише 17%. 

Дефіцит робітників на ринку праці, за оцінкою Міністерства економіки, сягає 4,5 млн людей. Держава розпочала програму перенавчання людей з інвалідністю, запустила курси водіїв легкових авто на базі МВС, фінансує витрати бізнесу на створення робочого місця для працівників з інвалідністю. Посилюється міць "батога" для бізнесу – Фонд захисту осіб з інвалідністю спільно з Пенсійним фондом визначатимуть підприємства, які не виконують норматив у 4%, і стягуватимуть з них адміністративно-господарські санкції. 

Бізнес намагається залучати осіб з інвалідністю, але виникає маса питань. Щоб дати базові знання, Конфедерація роботодавців розробила найповніший посібник із покроковою інструкцією для підприємств, які хочуть залучити до роботи людей з інвалідністю – він доступний на порталі "Разом".

Але питань дуже багато. Найпростіше з них, і воно виникає у лідерів ринку: як правильно скласти резюме і в ньому делікатно повідомити, що вакансія підходить для кандидатів з інвалідністю. Є більш складні питання, з якими звертаються до Конфедерації роботодавців: чи можна проводити співбесіду і як відмовити кандидатам, які не підходять. 

Проте ажіотажу з боку людей з інвалідністю немає. Загалом з початку року до центрів зайнятості звернулися, за попередніми оцінками, близько 10 000 людей з інвалідністю, роботу з яких отримали близько 20%. Для розуміння – це не більше 0,2% від кількості працездатних людей з інвалідністю. Держава готує "батіг" і для них: Мінсоцполітики заявило про наміри давати можливість людям з інвалідністю працювати й разом з гідною оплатою за працю отримувати економічну незалежність замість залежності від мізерної соціальної виплати. 

Нам потрібно зближати позиції бізнесу і людей з інвалідністю. З обох боків ми маємо недовіру. Бізнес не вірить, що люди з інвалідністю, які роками були вирвані з ринку праці, зможуть отримати кваліфікацію і бути корисними. Люди з інвалідністю сумніваються, що їхні наміри працювати, роботодавці сприймають серйозно і готові платити гідну зарплату. Розірвати це коло недовіри можна лише разом – бізнесу, людям з інвалідністю і державі.