Санкції за обхід санкцій. Про що зараз потрібно домовлятися з європейцями

Головне завдання чергової санкційної хвилі ЄС – не дати Росії можливості обходити санкції, зокрема, запроваджуючи санкції проти тих країн, які цьому сприяють. Перемовини України з Європою тривають, однак іноді можна почути – навіщо ті санкції, якщо прямо зараз війну вони не припиняють. Але це – міф, створений самою ж Росією для послаблення на неї санкційного тиску.

Уже зараз дефіцит російського бюджету на 17% перевищує запланований на 2023-й. За рік війни РФ витратила 5 трлн рублів. Це удесятеро більше за річний бюджет усіх дотаційних регіонів Росії, як-от Чечня, Бурятія, Дагестан.

Активні бойові дії коштують країні-терористу 10 трлн рублів на рік. І вже зараз вона собі цього не може дозволити, тому що капітал з країни тікає, залишки іноземних компаній теж покидають Росію. Тобто санкції – дієвий інструмент, який має накопичувальний системний ефект. 

І зараз наша мета – зміцнити санкційний механізм так, щоб не дозволити утворення "сірих" зон економіки. 

Скажімо, торік ЄС встановив максимальну ціну для експорту російської сирої нафти, яка постачається морем, на рівні $60 за барель. На жаль, ми бачимо, що Росія намагається прилаштуватися до обходу цих санкцій, використовуючи ship-to-ship перевантаження, вимикаючи передавачі та GPS або ж застосовуючи так звані змішування російської нафти із нафтою іншого походження. Відтак російська нафта потрапляє на ринок уже під іншим прапором і за іншою ціною. А нафтодолари є критичним джерелом наповнення російського бюджету.

Закрити цю лазівку можна посиленням контролю за рухом кораблів, забороною входу кораблів, що помічені в обході, до європейських портів, обмеженням послуг страхування та застосуванням обмежень щодо прапорів, під якими ходять ці кораблі.  

Те саме стосується продажу РФ товарів подвійного призначення через компанії-прокладки та компанії-матрьошки, використання схем паралельного імпорту для постачання цієї категорії товарів або ж за допомогою схем реекспорту, що реалізуються через треті країни. 

Росія також намагається посилити постачання санкціонованих товарів через вільні та спеціальні торговельні економічні зони Ірану та Індії, які працюють в рамках транспортного коридору Північ-Південь. ВЕЗ сприяє імпортним/експортним операціям заборонених та контрольованих товарів, ухиленню від митних платежів у разі незаконного ввезення, відмиванню коштів тощо. Сьогодні ідентифіковано 74 ВЕЗ, до яких росіяни виявляють інтерес. 

Ліки  проти такої лазівки теж є – посилення експортного та імпортного контролю, перевірка походження товарів та застосування інших торговельних обмежень, таких як підвищення ввізного мита, додаткове ліцензування. 

Окрім іншого, зараз у російського уряду великі проблеми з надходженням іноземної  валюти, що створює тиск на фінансову систему. РФ продовжує свої зусилля щодо збереження експортної виручки від продажу енергоносіїв у Європу, а також намагається вмовляти своїх партнерів робити платежі за експортно-імпортні операції в національних валютах. Також вони намагаються використовувати сервіси типу Moneyport для проведення міжнародних платежів в іноземних юрисдикціях. І намагаються розблокувати активи закордоном, щоб мати доступ до валюти, однак поки безуспішно. 

Для забезпечення ефективності санкцій Україна використовує різні платформи міжнародної співпраці. І в перспективі має створювати нові. Коштом здешевлення своїх товарів росіяни поставили у залежність до себе багато країн, і цю залежність доводиться зараз долати болісно. Однак максимально обмежити торгівлю з токсичною в усіх сенсах Росією означатиме для світу побудову нового, більш стабільного економічного режиму.