Закрити не можна залишити: дилема для бізнесменів з початку війни

Сьогодні ми поговоримо з Сергієм Рудюком, власником бренду Skay.ua, який вирішив зберегти бізнес та робочі місця, незважаючи на повномасштабну війну.

Закрити не можна залишити: дилема для бізнесменів з початку війни

Сергію, розкажіть про себе та свою діяльність.

Мені 41 рік, я щасливий батько трьох дітей у першому та єдиному шлюбі. Живу в Одесі, займаюсь бізнесом та благодійністю. Головним напрямом моєї діяльності є Skay.ua. Ми продаємо техніку, аксесуари, гаджети та усілякі сучасні штуки з часів Nokia 3310.

Майже 20 років тому, у далекому 2004 році, мене обдурив один продавець на радіобазарі. Він продав мені товар значно дорожче за його фактичну ціну. Коли я дізнався про це, то вирішив, що збудую свій бізнес та спільноту людей, які допомагатимуть клієнтам закривати усі їхні потреби у сучасній електроніці без обману та неетичних продажів. Сьогодні, через стільки років, цю місію уособлює skay.ua.

Окрім бізнесу, я активно займаюсь благодійністю. Одним з проєктів, яким я дуже пишаюсь є Лікарняні клоуни Одеси. Метою цього проєкту є допомога хворим діткам у скорішому подоланні своїх недугів. Також, разом з нашою командою ми створили Волонтерську групу Skay. Ми допомагаємо українським військовим, проводимо збори коштів на обладнання, донатимо власні кошти та забезпечуємо наших захисників необхідною технікою.

Нещодавно ми завершили великий збір на покупку 100 планшетів для сил ППО. Більш детальну інформацію можна переглянути на моїй сторінці у Facebook та долучитись до нашої мети! 

Розкажіть про 24.02.2022, де Вас застали події, якими були Ваші дії та які рішення доводилось приймати?

Цікаво, що в цей день о сьомій ранку, ми з сім’єю мали летіти на відпочинок. Як і багато українців, нас розбудили вибухи о 4:30, і ми зрозуміли, що не тільки наша подорож, але й усе звичне життя залишилось у минулому. Це стало для нас справжнім шоком.

Але, знаєте, уміння керівника, це не те, що можна застосувати тільки у роботі. У звичайному житті ця здатність також сильно допомагає. Впоравшись з першим потрясінням, я почав займатись організацією процесів.

Перше – це безпека сім’ї та близьких людей.

Друге – бізнес. Зібравшись з партнерами, ми почали вирішувати, що нам робити з компанією.

Напевно це нелегко, 18 років займатися улюбленою справою, а потім вирішувати закривати її чи ні? 

Так, це непросто. Емоційно ми усі були в стані сильного психологічного стресу, а приймати виважені, обдумані рішення в такому стані дуже важко. Але на мені як на керівнику лежить відповідальність не тільки за матеріальний капітал, але й за людей. У становленні компанії я завжди керувався принципом "Люди – це головне". І в той момент я не зрадив йому.

У згоді з усіма партнерами було прийнято рішення зберегти бізнес та людей. Ми законсервували склад та матеріальні активи, зробили оголошення, що компанія не закривається, але тимчасово припиняє свою діяльність. Ми будемо боротися! 

Вам вдалося зберегти колектив?

Багато співробітників прийняли рішення виїхати за кордон. Звісно, ми з повним розумінням відпустили їх. Але, чим я дуже пишаюсь – мені вдалося зберегти топових менеджерів, повністю керівничий склад компанії та усіх партнерів.

Мабуть, це один з основних факторів, що допоміг компанії втриматись тоді та зростати зараз.

За декілька днів після початку повномасштабної війни, коли стан шоку минув, ми з партнерами почали думати про фінансову складову утримання людей. Не всі мали заощадження, тому багатьом співробітникам гроші потрібні були тут і зараз. При цьому бізнес ще не функціонував. До того ж в перші дні та тижні війни ні про які продажі не було й мови.

Закрити не можна залишити: дилема для бізнесменів з початку війни

Як Ви втримати тих, кому були потрібні гроші?

Паралельно з питаннями бізнесу, я, майже з перших днів, почав активно займатися волонтерством. Допомагав військовим та теробороні. У той час в Одесі ми активно готувалися до вторгнення з моря, тому будували укріплення на береговій лінії, доставляли мішки з піском. Роботи було багато. Я подумав, що можу залучити до волонтерства своїх колег та платити їм мінімальний оклад на день. Таким чином я зможу закрити фінансові потреби співробітників, утримати їх при нефункціонуючому бізнесі, до того ж залучити їх до діяльності на потреби нашої країни.

Це було вдалим рішенням. Практично усі співробітники з радістю приєднались до волонтерської діяльності та отримували мінімальний оклад на день, який виплачувався з резервного фонду компанії. Це були невеликі гроші, але, знаєте, найголовніша цінність програми була не в цьому.

Більшість людей, після початку війни відчували апатію. Коли усі сенси зруйновані, а на створення нових немає енергії, людина просто лежить та гортає новини цілодобово. Це дуже небезпечний стан. Він може призвести до глибокої депресії. Іноді, однією з задач керівника є допомога своїм колегам впоратися з нею. Перемикання уваги з екрана смартфона у фактичну реальність – відмінний спосіб. Окрім того, фізична активність допомагає "відчути себе живим" та скинути напругу.

Скільки ви платили на день?

Це був самий мінімум, якого вистачало про проїзд, обід та цигарки – 200 грн на день. Важливою була терапевтична цінність цієї процедури. Люди виходили у гуманітарні штаби, допомагали там, робили внесок в нашу перемогу та відчували залученість до великої мети, на яку працює вся країна.

Через деякий час, ми відкрили один магазин Скай, потів склад та другий магазин. За рахунок того, що співробітники вже працювали у гумштабах, ми легко змогли перенаправити їх діяльність на роботу бізнесу. Перший час вони навіть працювали позмінно, день у Скай, день займались волонтерством. Заробітна плата у магазині при цьому не була набагато більша, ми платили 500 грн на день. Поступово, переключивши усіх ключових співробітників на роботу у Скай, ми вже через 2 місяці змогли повернутись до звичної діяльності.

Який стан справ у Вас зараз та які плани на майбутнє?

Я вважаю, що пік кризи ми подолали. Було зроблено багато роботи, щоб зберегти бізнес та команду. Поступово вона приносить плоди. На початку 2023 року ми провели стратсесію, поставили цілі, зафіксували плани. Це, мабуть, один з найважливіших інструментів керівника – формування цілей. У такі турбулентні часи, вони є опорою для співробітників, яка допомагає знаходити сенс та, після ночі без сну під шахедами, вставати зранку та йти на роботу. 

Ми поступово розширюємось. За час війни відкрили магазин у Львові, плануємо відкрити ще один магазин у Києві до кінця цього року. В Одесі плануємо відкриття нового флагманського магазина. Для сайту встановили цілі по трафіку, щоб увійти у рейтинг топ українських сайтів. 

Знаєте, не дивлячись на позитивний інформаційний фон навколо того, як ми будемо жити після перемоги, на потрібно розуміти, що ніхто за нас не зробить нашу країну квітучою та успішною. Треба зосередитись на своєму бізнесі, власному житті, становитись краще, сильніше і, як наслідок, будувати ту Україну майбутнього, яку ми бачимо у своїх мріях. Для нас, підприємців, це один з ключових сенсів, який ми несемо з собою, заради якого ми будуємо бізнеси, створюємо робочі місця, сплачуємо податки. 

Ми не зупиняємось, навіть, коли йде війна.

І ви теж не зупиняйтеся!

Разом до перемоги!