"Без води, цукру, консервантів". Родини ветеранів налагодили виробництво соків прямого віджиму

Ветеран Ярослав Козачук з дружиною Катериною відкрили у Хмельницькому "Сокарню"– компанію, що виробляє натуральний сік із фруктів та овочів замовників. Цей сік пастеризують і фасують у спеціальне пакування.

Ідею й підтримку вони отримали від військового з Тернополя Василя Мартюка та його дружини Мар’яни. Ця родина має таке саме власне виробництво й розвивають мережу ветеранських сокарень по Україні.

У матеріалі LIGA.net – історія про те, як дві родини ветеранів створили бізнес, що допомагає повертатися до життя після фронту і має потенціал до масштабування

Сік "під ключ"

Хмельничанин Дмитро влітку 2025 року став постійним клієнтом сокарні Катерини та Ярослава Козачуків. Він не раз привозив на перероблення яблука, моркву, груші, виноград і гарбуз. Каже, що його діти з задоволенням п’ють натуральні соки.

"У себе в саду на дачі зібрав яблука. Привіз сюди – і дуже задоволений. З трьох мішків вийшло близько 50 літрів соку", – розповідає він.

Люди приносять фрукти або овочі, а подружжя Козачуків разом з помічниками їх миють, подрібнюють, пресують. Далі вичавлюють сік, пастеризують його і розливають у пакування Bag-in-Box або Super Pouch. За день тут переробляють до тонни сировини.

"Ми надаємо послугу "під ключ": люди привозять фрукти і забирають пастеризований сік. Без води, цукру чи консервантів", – пояснює Катерина.

На Хмельниччині Ярослав і Катерина поки єдині, хто займається таким переробленням. Ще одна сокарня працює на Тернопільщині – її відкрили військовослужбовець Василь Мартюк і його дружина Мар’яна. Саме родина Мартюків підштовхнула Козачуків до створення власної справи й поділилася досвідом.

Ветеранська мережа

Ярослав Козачук з перших днів повномасштабного вторгнення воював у складі Добровольчого українського корпусу (нині – 67-ма окрема механізована бригада). Пройшов бої за Київщину, Серебрянський ліс і Часів Яр.

Після звільнення зі служби ветеран рік провів удома. Каже, що нічого не хотілося – більшість часу просто сидів у квартирі.

Тоді зателефонував товариш з Тернополя – фермер і військовий Василь Мартюк. Він першим відкрив сокарню у своєму місті та хотів масштабувати ідею.

Мартюк пішов добровольцем на фронт ще у 2014 році. Після демобілізації отримав два гектари землі як учасник бойових дій, заснував фермерське господарство "Фама" і почав його розвивати. У 2022 році знову повернувся до війська, тож господарством почала опікуватися його дружина Мар’яна, яка й придумала назву – "Сокарня".

Ідею створити виробництво соків прямого віджиму у подружжя з’явилося у 2017 році. У 2024-му вони отримали грант від Українського ветеранського фонду і змогли втілити план у життя.

"Ми з Ярославом і Катериною знайомі завдяки "Пласту". Побачили їхню мотивацію й готовність серйозно взятися за справу", – розповідає Василь.

Сокарня у Хмельницькому відкрилася у вересні 2025 року. Вона працює у партнерстві з тернопільською – разом вони фактично утворюють першу ветеранську мережу сокарень в Україні.

Економічна основа для ідеї

Подружжя Козачуків подалося на програму "Варто діяти" від Українського ветеранського фонду й отримало 1,5 млн грн від фонду і 100 000 грн від компанії Kernel. За ці кошти вони придбали мийку та прес, решту обладнання докупили самостійно.

"Ми опиралися на досвід Василя і Мар’яни. Вони консультують нас досі – з документами, технологією, звітами", – каже Катерина.

Василь додає, що через високу вартість обладнання обидві родини вкладали власні ресурси. Зараз основну консультаційну підтримку хмельницькому цеху надає його дружина Мар’яна, яка координує роботу тернопільської сокарні.

"Розвитком зараз займається вона. І це теж частина ветеранської історії — дружини військових беруть на себе не менше, ніж ми", – каже Василь.

Хмельниччина й Тернопільщина – одні з головних регіонів України, де вирощують фрукти. За даними Мінагрополітики та Київської школи економіки (2023), яблука становлять майже 60% усього тамтешнього виробництва фруктів і ягід, а врожайність у Хмельницькій області перевищує 21 тонну з гектара. Це створює потужну базу для перероблення.

Тому модель "привіз – забрав", яку використовують сокарні, може прижитися саме тут: багато садів, помірний клімат і попит на натуральний сік можуть зробити цей бізнес стабільним і перспективним.

"Сік на фронт" і служіння іншим

У сокарнях діє ініціатива "Сік на фронт". Той, хто приносить фрукти, може частину залишити для військових – їх переробляють, фасують і відправляють захисникам. Інші долучаються донатами: кошти йдуть на пакування й доставлення.

Зараз Козачуки працюють над завершенням усіх етапів гранту і планують офіційно оформити працівника. Наступна мета – запустити лінію для томатного соку й фасування у скло.

Для Василя Мартюка цей бізнес – не просто спосіб заробітку, а продовження служіння. Він хоче, щоб подібні ветеранські цехи з’являлися у різних регіонах і допомагали іншим – так само як допомогли родині Козачуків.

Матеріали створено LIGA.net за підтримки Фонду "Аскольд і Дір", що адмініструється ІСАР Єднання в межах проєкту "Сильне громадянське суспільство України – рушій реформ і демократії" за фінансування Норвегії та Швеції. Зміст публікації є відповідальністю LIGA.net і не є відображенням поглядів урядів Норвегії, Швеції або ІСАР Єднання.