Останні заборони імпорту українського зерна передусім свідчать про те, що навіть напівзруйнована Україна більш конкурентна за ціною та об’ємами, ніж європейські країни. Поки що це стосується лише зернових, бо ми в цьому сенсі є одними зі світових лідерів у запровадженні нових технологій. Але поляки дивляться наперед. Тому вони заборонили постачати курятину, яйця, олію та навіть баранину. Бо в разі повноцінного відкриття ринку українська аграрка виграє у більшості тамтешніх виробників.
На мою думку, європейці себе самі перехитрили.
Бо надмірне захоплення дотуванням аграрного бізнесу призвело до зміни фінансової моделі. У фермерів зникла потреба працювати ефективно, вони прагнуть передусім боротися за дотації та компенсації. І навіть зараз польські аграрії думають не про те, як використати дешеву українську сировину для подальшого розвитку, а про те, як збити якомога більше коштів з Брюсселя. Це парадокс і плювок в основу капіталізму.
Чи є вихід з цієї ситуації? Все як завжди: і легко, і складно водночас. По-перше, варто відділяти військово-безпекові питання від економічних. По-друге, має бути спрощено допуск європейського бізнесу на український аграрний ринок як в плані перероблення сировини, так і купівлі сільськогосподарської землі. По-третє, більше співпраці з симпатиками "дешевої української продукції" на європейському ринку. Для прикладу, компанії з Нідерландів та Іспанії мають іншу бізнес-модель, і їм дешеве українське зерно – у великий плюс. Таких прикладів багато.
Словом, є над чим працювати, бо наразі закладається основа майбутніх умов щодо допуску України. І від того, як ми спрацюємо, залежатиме наше фінансове майбутнє в сім’ї європейських народів.
Оригінал
Коментарі