Станете Мелітополем або Маріуполем. Як росіяни нищать промисловий флагман України

Криваві бої та масштабні руйнування зробили відомими на весь світ два меткомбінати Ріната Ахметова: Азовсталь та ММК Ілліча. На їхньому тлі непомітною стала втрата ще одного комбінату, частку в якому має Ахметов: Запорізький залізорудний комбінат (ЗЗРК).

Цей промисловий гігант постачав українським та світовим заводам мільйони тонн залізної руди. Комбінат заснував неподалік від себе місто-супутник, Дніпрорудне, в якому жили шахтарі та їхні родини.

В інтернеті є небагато свідчень про окупацію Дніпрорудного та його 18 000 мешканців. Місто не зазнало руйнувань, тут не було запеклих боїв. Тут люди живуть у так званій "тихій окупації". 

Але навіть "тиха окупація" – це не менш жорстокі допити, викрадення людей та мародерство. LIGA.net розповідає історію окупації міста шахтарів, а також історію пограбунку величезного українського підприємства.

Злам

Росіяни захопили місто на початку березня. Тоді ж вони викрали мера Євгена Матвєєва. Гауляйтером росіяни призначили місцевого депутата від Опозиційного блоку та екскерівника профспілки ЗЗРК Миколу Пастушенка. 

Частина поліціянтів пішли на співпрацю з окупантами і вступили до так званої "народної міліції", розповідає LIGA.net працівниця лікарні Дніпрорудного Наталія (ім’я змінене). Зокрема – колишній керівник місцевої поліції Костянтин Лисенко, який очолив відділок "міліції".

"У місті морально дуже важко, через сам факт окупації. Все зачинено, банкомати не працюють, працює російське телебачення, немає інтернету. Відрізані від світу", – розповідає Наталія. У місті дуже погано з мобільним зв’язком.

З її слів, переважно у місті панують бойовики з ОРДЛО. Окупанти часто можуть ходити у місті в цивільному одязі, чекати у черзі на ринку чи міняти рублі на гривні. Були випадки, коли вони напивалися, стріляли в повітря на блокпостах і відбирали машини у місцевих, додає співрозмовниця.

Серед окупантів мешканці бачили й насильно мобілізованих, зокрема Наталія знає про харків’янина, який до війни жив і працював у Донецьку. "Його забрали воювати. Йому навіть не дали поїхати додому, а одразу у військкомат – отримувати форму", – каже Наталія.

Містянам постійно загрожують жорсткі допити та "візити" у комендатуру. Через це їм доводиться регулярно "чистити" телефони. Про це LIGA.net розповідає шахтар ЗЗРК, який місяць тому покинув Дніпрорудне, але підтримує зв’язок з іншими працівниками. З міркувань безпеки ми не згадуємо його ім’я.

"Нормою було, коли через відсутність паспорта, починали дивитися телефон. І коли знаходили фото, наприклад, українських військових... У мене були знайомі, яких через це виводили на стадіон, били по печінці, зв’язували руки, вели у комендатуру і там знову били по печінці", – каже співрозмовник з комбінату. У комендатурі українців могли тримати кілька днів.

Підписуйтесь на LIGA.Бізнес в Telegram: коротко про важливе

Загалом виїхати з міста можливо. Проте не для таких, як чоловік Наталії, колишніх військових, каже вона. Таких чоловіків росіяни знаходять, змушують стати на облік і щоранку відмічатися в окупантів. Їм з чоловіком вдалося виїхати до того, як до них "прийшли".

На чинних військових та ветеранів росіяни відверто полюють, додає Наталія. "Чоловік моєї подруги – військовий. ФСБ і чеченці приходили до неї додому, кілька годин погрожували, у присутності дітей приставляли зброю до голови – намагалися дізнатися, де чоловік", – розповідає жінка. Її подрузі погрожували "кинути на підвал" і дали кілька днів на виїзд з міста.

Лікарня: пацієнти без ліків, викрадення лікарів

Окупацію важко зустріла єдина місцева лікарня, в якій тоді було 80 пацієнтів, каже її працівниця Наталія. Окрім звичайних пацієнтів, почастішали туди візити росіян по меддопомогу.

У лікарні окупанти поводилися нахабно і грубо, заходили прямо зі зброєю, згадує Наталія. Часто вони намагалися переконати містян, що "тут будєт Росія, ми вас освобождаєм, а Україна вас кинула".

Читайте також: "Тільки недоумок думає, що Росатом отримає Запорізьку АЕС". Голова Енергоатому Петро Котін

Лікарям, що лишилися, окупанти пропонували по 10 000 рублів, а в обмін вимагали паспортні дані. Багато хто взяв, додає медпрацівниця. Водночас, Україна продовжувала платити зарплату на картку, підтверджує вона. Тільки зняти ці гроші важко – не працювали банкомати.

За окупації лікарня лишилася без постачання медикаментів – росіяни їх не пропускали з підконтрольної Україні території. Доводилося економити, працювати з запасами, що лишилися після COVID-19, каже працівниця лікарні. Згодом гуманітарку, яку Україна доправляла в місто, росіяни продавали у своєму супермаркеті "Мєра", який відкрився після окупації, згадує жінка.

"Людям доводилося самим шукати медикаменти, то в Мелітополі, то в Енергодарі. Одного разу звідти приїхали прострочені ліки. Потім росіяни почали завозити до аптек медикаменти з Криму і продавати їх за високими цінами".

За тиждень після першої розмови Наталія знову зателефонувала автору статті. Тоді окупанти викрали двох лікарів, дерматологиню та анестезіологиню, говорила вона із посиланням на їхніх родичів. За кілька днів їх повернули додому.

Тоді ж росіяни сильно побили проукраїнського електрика, що працював у лікарні. Його звинуватили у тому, що він малював українську символіку на стінах лікарні, розповідає Наталія. За це чоловіка змусили під камерами вивісити над лікарнею російський прапор і виголосити низку штампів російської пропаганди. 

"Хороший" бізнес

У перший місяць окупації в місті було дуже скрутно з продуктами та ліками, каже Наталія. Зараз магазини працюють, місто забезпечене продуктами, проте російськими – везуть з Криму.

Окупанти впровадили "нову систему оподаткування" для магазинів: якщо бізнес хоче працювати, вони мають віддавати п'яту частину прибутку росіянам, розповідає працівник ЗЗРК із посиланням на знайомих бізнесменів. 

"Треба напряму в міськраду приносити 20% від виторгу, як в "общак". Також росіяни вимагали платити в міськраду за оренду магазинів, які не працюють", – каже він.

Росіяни грабували й порожні квартири містян з активною громадянською позицією, додає працівник ЗЗРК з посиланням на історії знайомих.

Як росіяни грабують український комбінат

Головне, що є у місті, – залізорудний комбінат. Він – містоутворювальне підприємство і місце роботи для левової частки містян. Тепер воно в руках російських загарбників.

З 26 лютого, коли розпочалась окупація частини Запоріжчини, більшість працівників припинили виходити на роботу, розповідає LIGA.net один із працівників ЗЗРК. Відтоді на комбінаті лише відкачували воду з шахт та підтримували роботу електромереж.

Приблизно 15 червня на комбінат прийшли окупаційні війська та працівники ФСБ. Тоді в ЗЗРК заявили про втрату контролю над бізнесом, а на комбінаті на постійній основі з’явилися російські військові:

"Діяльність ЗЗРК припинено, а обладнання переведено в режим консервації. Окупаційна влада ввела на комбінат власну адміністрацію і заявила про намір самостійно відновити видобуток залізної руди", – повідомили у пресслужбі комбінату.

Наразі росіяни активно заохочують шахтарів вертатися на роботу, заявили два співрозмовники LIGA.net. Зокрема – намагаються "заманити рублем". 

"Росіяни хочуть запустити підприємство. Було таке, що начальник дільниці отримав 100 000 рублів за місяць, буровик – 30 000 рублів за шість змін. Просто за те, що вийшли на роботу", – згадує працівник ЗЗРК.

Спроби запустити комбінат – пограбунок підприємства, не інакше, вважає співбесідник із ЗЗРК. "У них немає мети піднімати підприємство. Просто все повивозять", – каже він. І це уже відбувається.

Наприкінці червня росіяни вивезли два залізничних склади залізної руди (це десятки вагонів), каже співрозмовник із заводу з посиланням на колег. На момент окупації на комбінаті було небагато руди – приблизно 100 000 тонн проти понад 1 млн тонн за квартал. Про викрадення уже видобутої руди повідомляв і голова Запорізької ОВА Олександр Старух.

До війни на ЗЗРК працювало 5000 осіб і дуже багато працівників виїхали. Наразі на ЗЗРК фахівців лишилося не більше 500, переконаний співрозмовник із комбінату. Всіх інших замінили мешканці міста, зокрема пенсіонери, які раніше уже працювали на ЗЗРК. Зараз ведеться видобуток руди, яка уже підірвана і "лежить" у шахті. 

Після окупації офіційні власники заводу пропонували працівникам виїхати на підконтрольну Україні територію і отримувати ⅔ зарплати до кінця року. 

Якщо працівники лишалися в окупації, трудові договори з ними призупиняються. Ті, хто не поїхав, проживуть кілька місяців, а згодом і їм доведеться йти працювати на комбінат, – щоби вижити, впевнений співрозмовник.

"Я впевнений, що у жовтні повернуся, тому не переймаюся. Перебуваючи в окупації, я всім говорив: не опускайте руки, це інформаційна війна, щойно опустиш руки, ти програв. Тому треба триматися й вірити, тільки віра принесе перемогу", – переконаний співрозмовник LIGA.net, працівник комбінату.

У ЗЗРК не відповіли на багаторазові запити LIGA.net. У Метінвесті також не змогли відповісти, бо не займаються операційним управлінням.

Павло Бахура для LIGA.net