Прозорро – відмінний інструмент. Але потрібно позбавлятися дрібних та неефективних закупівель
У листопаді народні депутати провалили розгляд законопроєкту №5289: 256 голосами його направили на доопрацювання. Якщо не вдаватися в деякі різночитання, в документу проста ціль: вивести з-під дії Закону про публічні закупівлі деякі товари і послуги (паливо, комуналка тощо), які купують органи місцевої влади.
Якщо більш формально – скасувати для них обов'язкове застосування спрощених закупівель за закупівлі на суми від 50 до 200 000 грн, які є конкурентним, але більш простим аналогом Відкритих закупівель. Спрощені з’явились у 2020 році та зробили конкурентними закупівлі на декілька десятків мільярдів гривень, які до того замовники витрачали "втемну": за прямими договорами.
У цій історії, яка, схоже, матиме продовження, страшний не розмір суми, яку система знову може втратити: за підрахунками Центру вдосконалення закупівель KSE, громади зможуть вивести в неконкурентний сегмент закупівлі на суму до 3 млрд грн на рік.
Справа в принципі. Якщо можна громадам, які, за твердженням авторів законопроєкту, через складність і довготривалість конкурентних закупівель "змушені зупиняти роботу соціальних закладів, що вкрай негативно впливає на життєдіяльність їх членів", то чим, скажімо, гірший Енергоатом, який загалом відповідає за те, що атом – мирний?
Втім, і диму без вогню не буває. Депутати реагують на настрої на місцях. А вони, треба визнати, не найбільш райдужні.
Система закупівель поступово в'яне у рутині, яка знижує її ефективність, а життя замовників робить важчим. Справа в тому, що кількість конкурентних надпорогових закупівель щорічно зростає приблизно на 6-7%, а кількість допорогових – за останні три роки зросла у понад півтора рази.
Не рідкість і відкриті торги на суми до 50 000 грн – ті, що обов'язково потребують для успішності двох кваліфікованих учасників і майже півтора місяці на дотримання всіх процедур.
Врешті-решт у нас зараз щорічно проводять майже 100 000 конкурентних закупівель ліків і близько 30 000 тендерних процедур для закупівлі паперу, скріпок і степлерів. Для всього треба стоси "електронних" довідок. Хоча збирають не ракетоносій.
Замовникам стає важче все проводити. Бізнес не встигає ходити на всі закупівлі. Як результат, кожна друга така закупівля – неуспішна, а офіційна конкуренція на торгах – падає.
Усі показники за 2021 рік свідчать, що цей рік для закупівель буде гіршим за попередній. За спостереженнями Центру вдосконалення закупівель, на деяких ринках бізнес це повністю: на паливі, де кожна друга спрощена закупівля проводиться з одним учасником, вже стає звичною практикою навіть не намагатися скидати стартову ціну, адже конкуренції все одно не буде.
Так не має бути. Але і прості рішення, які пропонують деякі парламентарі, ефективні лише на перший погляд, а часто – концептуально небезпечні.
Тим не менш, є правильний шлях розв’язання проблем. Він полягає в коригуванні дизайну закупівельної системи, щоби зменшити навантаження на неї, замовників, учасників, а також не зашкодити інтересам суспільства, для якого важлива прозорість, конкурентність і економія.
І це потрібно зробити без імперативного виведення окремих замовників з-під дії закону, а зберігаючи принцип рівних правил для всіх.
Далі – три напрямки необхідних змін для підвищення ефективності закупівельної системи, які вже обговорюються в експертному середовищі (детальніше – за посиланням).
Перший – змінити поточне правило визначення предмету закупівлі лише на товари і послуги.
У європейському закупівельному законодавстві предмет закупівель визначається за тим кодом CPV (Єдиний закупівельний словник), який найчіткіше його описує. В Україні ж діє "правило агрегації" за 2-4 знаками CPV, що було додатковим антикорупційним запобіжником. Але це призводить і до неефективності.
Через це переважно виникають ті самі хронічно неуспішні Відкриті торги на малі суми. За підрахунками Центру вдосконалення закупівель на основі даних за 2020 рік, таке рішення могло би потенційно зменшити загальну кількість конкурентних лотів на 12% в кількості і лише на 0,5% – в грошовому вимірі.
Другий – підняти пороги із 200 000 до 500 000 грн для звичайних замовників. На основі даних за 2020 рік таке рішення могло би потенційно зменшити загальну кількість конкурентних тендерів на 20% в кількості і лише на 0,25% – в грошовому вимірі.
Перші два кроки не доповнюють ефект один від одного, а поглинають, тож очікування від них не слід сумувати. Щодо ризиків, вони незначні. У прямі закупівлі повернеться менше відсотка із загальної суми витрачених на закупівлі в 2020 році у 822 млрд грн.
Третій напрямок для підвищення ефективності закупівельної системи - максимально розширити використання електронного каталогу. На основі даних за 2021 рік таке рішення могло би потенційно зменшити кількість спрощених закупівель на 12% без впливу на конкурентність.
І нехай пропозиція не виглядає як рух в зворотному напрямку після реформи 2020 року, коли в систему, навпаки, "завели" близько 40 млрд грн із прямих закупівель в спрощені. Лише пропонується позбутись дрібних і найбільш неефективних закупівель, які тягнуть і себе, і систему, множачи незадоволеність нею, вниз.
А в якості компенсації можна буде розраховувати, що ті, що залишаться, стануть предметом більш запеклої конкуренції з боку бізнесу.
Хочете стати колумністом LIGA.net – пишіть нам на пошту. Але спершу, будь ласка, ознайомтесь із нашими вимогами до колонок.