Український шлях: підозр за реформи від НАБУ та САП буде ще більше. І це сумно

Текст з серії "НАБУ і САП видали підозру за реформи". А реформ ми наробили багато, тому відчуваю, що це перетворюється на постійну рубрику. І це сумно, звісно.

У чому річ. Андрію Пивоварському, міністру інфраструктури України у 2014–2016 роках, Національне антикорупційне бюро та Спеціальна антикорупційна прокуратура у середу, 22 лютого, повідомили про підозру "у зловживаннях, через які держава зазнала збитків на понад $30 млн".

Перше і головне. Андрій Пивоварський – чесна, професійна і ціннісна людина, і, звісно, ніяких корупційних дій не робив чи збитків державі не наносив.

Друге. На жаль (для САП і НАБУ) і на щастя (для нас усіх), справа розвалиться в суді. Далі – пояснюю чому.

У пресрелізі САП і НАБУ вказується: "За даними слідства, у липні 2015 року [тогочасний міністр спільно зі своїм заступником (на той час також головою Тарифної ради Мінінфраструктури)] забезпечили ухвалення наказу, за яким корабельний збір із суден в морському порту "Південний" разом із ДП "АМПУ" почали стягувати й приватні компанії (у пропорції 50:50). Тоді як за законом стягнення такого збору є виключною прерогативою ДП як користувача акваторії порту, що належить державі".

Читаємо закон про морські порти за версією 2015 року, а саме – статтю 22: "Корабельний збір справляється на користь користувача портової акваторії, а також власника операційної акваторії причалу (причалів), збудованої до набрання чинності цим законом".

Власником "операційної акваторії причалу (причалів), збудованої до набрання чинності цим законом", і є та приватна компанія, на користь якої у 2015 році стали стягувати портовий збір в пропорції 50:50. Як кажуть, "one-two punch".

Тобто ще раз. У релізі правоохоронців написано: "За законом стягнення такого збору є виключною прерогативою державного підприємства", а насправді в законі сказано, що "якщо причал та акваторію побудували та володіють приватні компанії, то портовий збір платиться не державному підприємству, а приватникам".

Тому ця справа і розвалиться. Як і справа премій Нафтогазу.

Далі – довше пояснення, кому цікаво.

Існує Закон України "Про морські порти". Там багато чого написано, зокрема хто і які портові збори збирає. Портові збори – це платежі, які платить власник кожного пароплаву, який заходить в порт. Вони використовуються виключно для підтримання портової інфраструктури. Переважно для поглиблення дна (це приблизно те саме, що й дорогу ремонтувати) і для укріплення причалів. Це щось схоже на паливний акциз: всі автомобілісти через акциз скидаються в дорожній фонд, який ремонтує дороги, якими вони їздять.

Цей закон ухвалили при Вікторі Януковичу, експрезиденті України, який втік до РФ,  а потім не виконували, й тут у міністерство прийшли ми. В законі чітко написано: "Якщо причал та акваторія були побудовані до появи закону і за приватні гроші й належать приватним компаніям, то ці компанії й отримують портовий збір від пароплавів, які користуються їхніми причалами, щоб ці причали підтримувати". Нам це здавалося доволі логічним. Ти приватник, побудував причал, до тебе заходить пароплав, ти збираєш з нього гроші, на ці гроші утримуєш свій причал. Але в часи Януковича цю норму закону не виконували, і всі збори, навіть за приватні причали, збирали лише в державу. 

Тобто була ситуація:

1. Ти побудував причал.

2. Згідно з законом, ти маєш збирати гроші на ремонт причалу.

3. Але замість цього їх забирає держава.

Ну і логічно, що держава тобі причал не ремонтує, він же твій, а не державний.

Ситуація звісно абсурдна. Приватний порт, замість того щоб витрачати свої гроші на побудову нових причалів і збільшення вантажообігу, мав витрачати їх на ремонт наявних причалів. Ми виправили цю ситуацію, просто виконавши закон.

Що було далі

Приватний порт перестав витрачати гроші на підтримку причалів, побудував новий, залучив додатково гроші західних інвесторів та відкрив великий і точно найсучасніший зерновий термінал. Загальні інвестиції в нього склали понад $120 млн. Порт швидко став найбільшим в Україні. Через це в країну стали заходити більше пароплавів, і держава почала отримувати значно більше портових зборів. Здається, він-він?

Ні. НАБУ і САП відкрили проти міністра, який це зробив, справу – за завдання збитків державі та вели її довгих сім років.

Чому справу відкрили? Бо при Януковичі не виконували закон, всі портові збори збирали в державу. А тут частина цього збору перейшла до приватної компанії, й прокурору легко відкрити справу. Береш загальну суму зборів, яку отримувала держава до рішення, віднімаєш суму зборів, яку держава отримує після рішення, – і от тобі й збиток. А те, що так закон каже робити, не для прокурорів.

Що буде далі

Виглядає так, що це "не баг, а фіча". Новий прокурор САП вирішив просудити всі справи, які є в НАБУ.

Здається, логіка така: Вищий антикорупційний суд працює, хай він і розбирається, винен хтось чи не винен. Так що підозр за реформи буде ще більше. І це сумно.

На щастя, ВАКС працює, швидко зрозуміє, що ніякої корупції тут нема, що все згідно з законом, що виконали всі процедури, що держава отримала не збитки, а прибутки, й через якийсь час закриє справу. На жаль, це буде коштувати Андрію Пивоварському багато днів або місяців нервів і сил, а всім іншим покаже – "ось так ходи й роби реформи".

Це потроху перетворює людей, які працюють на державу, на окрему касту. Бо хто в бізнесі буде наймати людину з гарною репутацією, яка може отримати через сім років корупційну справу за реформи. Але що ж. Здається, такий він, український шлях.

Оригінал