RU

Інтерв'ю | Ресторатор Борисов анонсує 100 закладів на Заході. Як котлета по-київськи підкорить світ

11.07.2022, 09:00
Ресторатор Борисов анонсує 100 закладів на Заході. Як котлета по-київськи підкорить світ - Фото
Дмитро Борисов (Фото: borysov.com.ua)

Ресторатор Дмитро Борисов оголосив про запуск франшизи у західних країнах. Як і де з'являться ресторани Білий налив і Мушля та чи важко йти на Захід

Білий налив, Мушля, Остання барикада – за 12 років роботи відомий ресторатор Дмитро Борисов з дружиною Оленою відкрили в Україні понад 80 закладів своєї мережі GastroFamily. І не збираються зупинятися, попри війну.

Місяць тому бізнесмен оголосив про запуск франшизи у західних країнах. Цілком можливо, тепер у Берліні чи Варшаві може з’явитися один із 15 брендів Борисова, які пропонують для франчайзі.  

Плани у ресторатора масштабні: відкрити понад 100 закладів за рік-півтора. Його ідея знаходить відгук в українців, що опинилися за кордоном під час війни.

Як ресторатор збирається просувати українську кухню, з якими проблемами зіштовхується та які успіхи вже має? Про це він розповів у інтерв’ю LIGA.net.

Що таке GastroFamily

GastroFamily – мережа закладів харчування, якими керують Дмитро та Олена Борисови. Зокрема, до мережі входять бренди Білий налив, БПШ (БеляшПончикШаурма), Мушля, Dogz&Burgerz та Остання барикада. Велика частка закладів працюють у форматі QSRD (ресторани зі швидким сервісом + доставлення), де страви зазвичай коштують 1 євро, а подача страв займає хвилини.

Загалом мережа налічує понад 80 закладів, більшість з них – в Києві. До війни у закладах Борисових працювало понад 4000 осіб. Щодня заклади відвідувало понад 30 000 осіб. 15 брендів Борисових тепер доступні для франшизи. Запуск фудпойнту, ресторану чи фудмаркету коштуватиме від 30 000, 50 000 та 250 000 євро відповідно.

Запуск франшизи: гроші, локації та успіхи

Ваш похід на Захід – що це? Це спроба розширити бізнес чи заробити, щоб утримати на плаву українські заклади, що втрачають від війни?

Не можна одним бізнесом фінансувати роботу іншого. З кожних $100 доходу у нас $5-10 прибутку. У нас щомісяця $1,5 – $2 млн – оплата оренди, ще $5 – $7 млн – зарплати. Неможливо утримувати такий бізнес. 

Зараз ми відновили наш бізнес в Україні майже на 100%, хоча частина закладів була зруйнована. Тому франшиза і ресторани в Україні – це окремі бізнеси, з окремими цілями. 

Війна дослівно викинула нас із дружиною з України разом із нашими п’ятьма дітьми. Тепер ми користуємося можливістю взаємодіяти з партнерами, які не хочуть сидіти на соціальних виплатах на Заході.

Останні чотири роки ми розвиваємо формати QSRD (ресторани зі швидким сервісом + доставлення) – це Білий Налив, Мушля… Цей формат, коли є багато маленьких чеків, вигадали McDonald’s, KFC та Burger King. 

Ми пройшли карантин, діджиталізувалися, навчилися працювати на доставлення за 30 хвилин, працювати на винос чи як магазин з готовими стравами. 

Після карантинів ми готові до будь-яких умов. І тепер цей формат ми пропонуємо українцям за кордоном, які хочуть мати власний заклад за франчайзингом – він дозволяє мінімізувати ризики. 

Чи плануєте відкривати нові заклади за кордоном самостійно? 

Ми не планували – тільки за франчайзингом. Останні чотири роки ми готувалися до цього. 

Взагалі це мала бути наша третя спроба виходу на європейські ринки. До 2014 року ми мали заклади в Іспанії, до 2020 – у Польщі. Вони працювали достатньо ефективно, але ми їх продали, слава богу. Але ми робили ці заклади самі. В якийсь момент ми зрозуміли, що не можемо на три заклади в Європі витрачати стільки ж часу, скільки на десятки в Україні.

Тепер ми самі не відкриваємо, а у більшості випадків ведемо процес як франчайзер, тобто не ведемо операційну діяльність. 

Минув майже місяць з моменту, як ви оголосили про запуск франшизи. Є чим похвалитися?

За три тижні у нас понад 150 заявок. Навіть зараз ми з вами спілкуємось і я бачу, як падають заявки. Загалом – до 10 заявок на день. 

Де уже можна очікувати появу ваших брендів?

На фінальній стадії – потенційні заклади у Варшаві, Празі, Лондоні, Палм-Біч (штат Флорида, США), Нью-Йорку, Будві (Чорногорія), Рейк'явіку. Уже плануємо відкриття у цих містах.

Наш фокус – ЄС, США, Канада, Британія і Дубай. Зараз найбільше заявок – у Польщі, Чехії, Великій Британії та США. У нас є мета мати до 100 закладів за рік-півтора роки у всьому світі. Хочемо запускати по 5-10 закладів на місяць.

Я правильно розумію, що адаптована вивіска закладів БПШ чи Білий налив може з'явитися у Варшаві чи Берліні? 

Так, у будь-якій точці світу. 

Серед ваших брендів є багато прикладів суто української кухні: ВареникиNow, ChickenKyiv, Ватра... Їх ви також пропонуєте запускати за кордоном – а чи є попит?

Зараз є коротке вікно можливостей, коли світ звернув на нас увагу і зрозумів, що ми – це не те саме, що Росія чи Білорусь. Тому ми хочемо показати, як можна працювати у форматі KFC, але з котлетою по-київськи, соусом "Борщ", тобто з українським флером. 

Поки що ця гіпотеза не підтверджується – українським бізнесменам за кордоном не дуже цікаві українські формати, як і українцям в Україні. У нас надалі домінують суші, піца, хачапурі, а не сучасна українська кухня. Українська кухня була цікава туристам, яких в Україні поки немає.

Як Борисов запускатиме заклади на Заході: головні кроки 

Поговорімо про те, як ви запускатимете ресторани за кордоном. Уявімо, я хочу відкрити у Варшаві БеляшПончикШаурма – скільки триватиме підготовка, що ви для цього робитимете?

У середньому зараз підготовка до запуску займає 30 днів. Пришвидшує процес те, що в ЄС багато закладів закрилися під час карантину – власники готові їх продати разом з обладнанням і меблями за невеликі гроші.

Спочатку ми даємо запит рієлторам знайти такі закриті заклади у пішохідній зоні. До вечора вони надсилають 20 варіантів. Ми допомагаємо знайти місце, яке пасуватиме для формату. Якщо хочете відкрити Мушлю чи БПШ, потрібні центральні пішохідні вулиці – у Варшаві таких три. 

Далі ми кажемо "Подивіться конкурентне середовище: бари, шаурмичні, у яких є люди". Це для розуміння, де є пішохідний трафік. 

Далі ми купуємо за 100 євро геодані у телеком-операторів. Нам потрібно знати, скільки у певній місцевості ходить чоловіків, жінок, якого віку, скільки грошей витрачають у різних форматах закладів. 

Потім аналізуємо дані і обираємо, яка локація найбільше пасує за технічними умовами (чи є вода, вентиляція). На основі даних ми кажемо, який заклад тут можна зробити: наприклад Білий налив, БПШ чи фудмаркет. В цьому наше ноу-хау: будь-який формат, будь-який бренд для будь-якої локації.

Якщо це має бути фудпойнт, далі ми надсилаємо наше обладнання і готові модулі (меблі, барні стійки, розливні системи). Ми їх привозимо з України і як IKEA, збираємо фудпойнт за три дні.

Ми робимо ремонт – маємо уже готові моделі й дизайни. Також допомагаємо шукати працівників, використовуючи бази даних, бо у Європі сервіси пошуку роботи розвинені гірше. Якщо треба – ми можемо на 2-3 тижні релокейтнути туди нашу команду з України, щоб швидко запуститися.

Чи страшний європейський ринок

Але ж є і "страшні" робочі питання: отримання дозволів…

Так, ми кажемо франчайзі: "Ідеш завтра на 12:00 за цією адресою до нотаріуса з усіма документами, підготуй 272 злотих, щоб оформити ТОВ". Або ми знаходимо заклад, який уже має юрособу, ліцензії і який продають. У того самого нотаріуса ми переоформлюємо ТОВ на нашого франчайзі.

Які показники ви обіцяєте своїм франчайзі?

Середній чек – якщо це, наприклад устриця, бургер зі стейком з тунцем, мідії та келих вина – вийде у 5 євро. Ми орієнтуємося на продаж у 100-1500 чеків на день. 

Ми не знаємо, за скільки окупиться такий заклад. Але ми даємо наші дані за 12 років: наші заклади в Україні окупалися десь між 54 днями та трьома роками. Плюс-мінус у світі такі самі умови.

Зараз ви запускаєте заклади на Заході за власні гроші чи кредитні?

За гроші наших партнерів-франчайзі. На відміну від України, в ЄС бізнесмени мають змогу користуватися кредитами, грошима інвесторів для оплати франшизи.

Ми зараз готуємо один проєкт для бізнесменів разом із MasterCard і Дія.Бізнес у Варшаві. Там можна отримати інформацію, допомогу, щоб відкрити бізнес. Там також будуть спеціальні франчайзингові пакети. 

Йдеться про пільгові умови кредитування бізнесу для вимушених переселенців з України, передусім – українок. Також це – спрощені умови отримання дозволів та можливість найму саме українців, що раніше було дуже складно. 

Серед тих, хто запускатиме ваші бренди за кордоном, є іноземці?

Ні, всі українці, це продукт для українців. Десь 30% – це люди без досвіду у ресторанному бізнесі. Для останніх ми також пропонуємо купити пасивну франшизу, за якої ми ведемо і діяльність закладу. Серед усіх "пасивних" – 20% від усіх наших франчайзі.

Ті, хто запускаються з вами, чи кажуть вони вам про складнощі в новій країні?

Так, звісно. Якщо чесно, найбільше питань – психологічних, пов’язаних зі страхом брати на себе ризики. Тобто коли люди опинилися у стресовій ситуації, не маючи досвіду, й думають, що це дуже відрізняється від України. 

Як ви їх переконуєте?

Ми не переконуємо – даємо їм всю наявну інформацію, ділимося досвідом. Ми пояснюємо, що якщо це ефективно працювало в Україні, де корупція, складнощі з отриманням дозволів, то в розвинених країнах це в рази легше і швидше, ніж в Україні.

У будь-якій локації є нюанси, але це – робочі, не драматичні, питання. Якщо ми в Україні з нашим рівнем корупції, зарегульованості, з радянською законодавчою базою, робимо бізнес і відкриваємо заклади, то в будь-якій цивілізованій країні це вп’ятеро швидше і дешевше.

Насправді будь-який заклад в Україні в центральних містах на голову вищий, ніж у ЄС. Подивіться, як виглядає заклад італійської кухні у Польщі та Києві. 

Просто порівняйте якість сервісу, якість їжі і найважливіше – кількість витрачених грошей. В ЄС їжа у таких закладах – це вдвічі-тричі дорожче, але ще й за якусь дивну їжу.

А які складнощі помітили ви? Може, багато бюрократії чи складно шукати місце?

Ні, жодних проблем немає. У порівнянні з запуском франшизи в Україні, на Заході все вирішується набагато швидше. Тут бюрократії менше – є системи і процедури без людського фактору. Якщо в законі написано, що вам мають видати дозвіл за 5 днів, то перепон ніхто не робитиме. 

Давайте наостанок поговоримо загалом про бізнес в Україні сьогодні. Держава наразі пропонує бізнесу декілька програм допомоги – пільгові кредити, оподаткування, допомога з релокацією. Що з переліку справді допомагає?

Нічого, я не бачив таких кейсів. Україна за 30 років не має можливості підтримувати бізнес – ані у ковід, ані у війну. Бізнес побудований таким чином, що це ми допомагаємо державі і волонтеримо. 

У воєнний час держава просто не може підтримати, а раніше – ми були у перехідному стані напівсоціалістичного підходу. Це коли на трьох незайнятих людей (бюджетники, пенсіонери) припадає один підприємець. Я сподіваюся, що після війни це зміниться.

Підписуйтесь на LIGA.Бізнес в Telegram: коротко про важливе

Ресторатор Борисов анонсує 100 закладів на Заході. Як котлета по-київськи підкорить світ
Александр Мясищев
корреспондент
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl+Enter.
Вакансії
Більше вакансій
Старший дизайнер
Киев Ligamedia
Розмістити вакансію

Коментарі

Останні новини