"Зелений водень" – альтернатива нафті та газу. Як Україні стати топ-гравцем на еко-ринку

Багато років триває дискусія про те, як зменшити негативний вплив діяльності людини на довкілля. Провідні країни світу формують власні стратегії розвитку економіки, заснованої на поновлюваних ресурсах. Зараз все більшу увагу привертає так званий "зелений водень", здатний замінити інші види палива. Україна активно залучається до переходу світу на водень, ініціюючи проєкти з його виробництва та транспортування, оскільки вони відкривають перед нашою економікою серйозні перспективи.  

Попит на водень у світі зростає 

Інтерес до цього виду палива не просто зростає. Деякі країни вже зараз активно тестують його використання в різних галузях. Один із найбільш активних лобістів "зеленого водню" в Європі – Німеччина. У червні минулого року уряд прийняв "Національну водневу стратегію". У цьому 30-сторінковому документі розписано, як ФРН планує відмовлятися від вуглецевого палива. 

Планується, що в першу чергу це паливо замінить традиційне в транспортній сфері. На водень будуть поступово переводитися вантажні автомобілі, кораблі, поїзди. В межах експерименту Німеччина ще у 2018 році запустила два потяги, які працюють виключно на водні й не викидають в атмосферу шкідливі речовини. Найближчим часом там планується запуск ще кількох подібних потягів. 

Торкнеться ця зміна не тільки автомобільного, морського та залізничного транспорту. Водень буде витісняти традиційне вуглецеве паливо в чорній металургії, нафтохімії, авіації. Уряд Німеччини вже виділив на фінансування досліджень, створення технологій і розвиток міжнародного співробітництва в цій галузі 9 млрд євро. 

Всі ці глобальні зміни зажадають величезної кількості "зеленого водню". Особливо враховуючи, що саме його виробництво, відповідно до німецької стратегії, має бути налагоджено на основі відновлюваних джерел енергії. Вже зараз уряд ФРН веде активні переговори з Марокко – країною з великим потенціалом розвитку вітроенергетики. 

При цьому очевидно, що країни Північної Африки не закриють всієї потреби ЄС у водні. Тому одним із завдань німецької стратегії на період з 2024 до 2030 року є "інтернаціоналізація процесу переходу на водень", що фактично означає готовність Німеччини допомогти в розбудові інфраструктури під водень. Простіше кажучи – отримати під це необхідні інвестиції. 

...І породжує пропозицію 

Виходячи з попередньої тези стає зрозуміло, що попит на водень найближчим часом буде рости. Але що це означає для України? Чи є у нас необхідні умови для виробництва палива на водні? Безумовно, є. За даними Держенергоефективності, в нашій країні потенціал для середньорічного виробництва "зеленого" водню знаходиться на рівні 5,5 млрд кубометрів.

 До того ж у 2019 році Інститут відновлюваної енергетики НАН України опублікував "Атлас енергетичного потенціалу відновлюваних джерел енергії України". У ньому зображено річний потенціал виробництва водню в Україні. Вказується він в еквіваленті енергетичних одиниць і становить від 340 млрд кВт-год при базовому сценарії. При оптимістичному сценарії ця цифра збільшується до 500 млрд кВт-год. 

Для розуміння, зараз вся Україна споживає природного газу близько 300 млрд кВт-год в еквіваленті. Тобто навіть при базових показниках, того водню, який міг би проводитися в Україні, вистачило б, щоб повністю замінити ним блакитне паливо. Звичайно, зараз ми не говоримо про перехід української економіки на водень, оскільки для цього потрібна колосальна кількість вкладень. Але з точки зору імпорту цього палива за кордон – для нашої країни це може стати великим вікном можливостей з перспективою перетворитися в одного з головних постачальників екопалива до Європи. 

При цьому інші ресурси – кінцеві 

Головна проблема вичерпних ресурсів криється в їх назві. Вони поступово закінчуються. І навіть поновлювані ресурси сьогодні ми споживаємо на 60% швидше, ніж планета встигає їх відтворити. Якщо говорити, наприклад, про нафтові поклади, то ще у 2014 році компанія ВР представила звіт, в якому вказувалося, що світових запасів нафти при нинішньому споживанні вистачить лише на наступні 50 років. З цим твердженням багато хто не згоден, проте проблема очевидна: зростання споживання ресурсів неминуче веде до їх виснаження. 

З воднем такої проблеми немає. Його можна отримувати з величезної кількості речовин: нафти, газу, біопалива, каналізаційних опадів і води. І саме з останньої, за допомогою електролізу, виробництво водню передбачає німецька стратегія. 

Водень вуглецево-нейтральний... 

Також варто зупинитися на тому, що водень набагато більш екологічний вид палива. При його використанні не виробляється вуглекислий газ і немає відповідних викидів до атмосфери. Власне кажучи, весь перехід на водень обумовлений саме цим фактором. 

В Європі екологічна тема на порядку денному посилюється, багато великих компаній намагаються мінімізувати свій карбоновий слід і стати вуглецево-нейтральними. Серед екоактивістів одним з аргументів є так званий "емісійний бюджет СО2". По суті, це максимально допустима кількість вуглекислого газу, яка може бути випущена в атмосферу, перш ніж її парниковий ефект вплине на клімат і призведе до зростання середньорічної температури на планеті. Навіть 1,5 градусів цілком достатньо, аби завдати непоправної шкоди всій флорі та фауні планети. 

За підрахунками дослідників, при нинішніх викидах в атмосферу вуглекислого газу, цей емісійний бюджет буде повністю витрачений всього через вісім років. І це одна з причин, чому країни дійсно серйозно стурбовані зниженням вироблюваного вуглекислого газу і переходом на чистий водень. 

...та простимулює економічне зростання 

Для України залученість до енергетичної еволюції, яку ми спостерігаємо в Європі, означає додатковий спектр можливостей. Згідно зі звітом "Hydrogen roadmap Europe", частка водневого палива в енергобалансі ЄС до 2050 року може досягти 24%. Нині його частка становить всього 2%. Тобто це перспективний ринок, який тільки формується й в наступні пару десятків років буде відігравати значну роль в енергетиці ЄС. Україні вже зараз необхідно приділити більше уваги розробці дорожньої карти з розвитку водневої енергетики, яку профільне міністерство обіцяло представити в цьому році. Однак цей документ досі не надали громадськості. Хоча "заходити на цей ринок" необхідно саме зараз. Необхідна чітка стратегія, в якій буде передбачено послідовні кроки по створенню потужностей для виробництва водню. 

Розвиток цієї галузі також спровокує й зростання в суміжних сферах: починаючи від модернізації інфраструктури під транспортування водневого палива в Європу до структурних змін в машинобудуванні. Наприклад, створення виробничих ліній під авіаційні двигуни на водні, попит на які у світі, очевидно, незабаром також буде значний. Це, зі свого боку, призведе до створення нових робочих місць і отримання доходів від імпорту палива за кордон.