"Саме таких  ми втрачаємо першими". Історія трьох підприємців, яких забрала війна
Колаж - Дарина Дмитренко, LIGA.net

За даними ООН, за час повномасштабної війни в Україні загинуло вже понад 6 000 цивільних людей. Це попередні оцінки – реальні цифри, ймовірно, більші. Скільки гине військових, ми не дізнаємося до завершення бойових дій, але вже зараз ясно, що підрахунки вестимуться у тисячах. Війна не вибирає, хто стане її жертвою: поміж усіх, вона забирає й засновників та топменеджерів бізнесів. Як втрата керівників та ключових співробітників впливає на подальшу долю компаній?

Долучайтесь до нас на Facebook та беріть участь в дискусіях

Втрата топменеджерів завжди непоправна

"Засновники бізнесів – це люди з активною життєвою позицією. Тому вони часто не можуть залишитися осторонь таких подій, як війна. І саме таких людей ми втрачаємо першими", – каже Сергій Гвоздьов, професор та викладач департаменту бізнес-освіти Київської школи економіки.

Війна забрала двох випускників бізнес-школи: засновника кафе Veteran Point Олексія Губського та засновника компанії з виготовлення дерев’яних подарунків UA Gifts Дениса Антіпова. Чоловіки були ветеранами АТО і не встигли масштабувати свої ідеї.

Ярина Бойчук, виконавча директорка Бізнес-школи Українського католицького університету, зауважує, що втрата управлінця – завжди непоправна для компанії, бізнес втрачає його досвід, компетенції, візію майбутнього.

"За кожним підприємцем стоїть створення цінності для клієнтів, робочих місць, своя ніша в ланцюжках постачання та споживання. Бізнес – це один з "китів", який утримує державу, дає їй ресурси для існування та розвитку. Найкраще, що можна зробити в пам’ять про загиблого бізнесмена – продовжити його справу", – підкреслює Ярина і додає, що Бізнес-школа готова підтримувати такі компанії.

Виконавча директорка Європейської Бізнес Асоціації Анна Дерев'янко пояснює: доля бізнесу після втрати керівника залежить від стійкості та гнучкості команди, правил і принципів роботи, стратегії розвитку. Що більшим є розмір бізнесу та його обсяг в індустрії, то сильніше сповільнення руху компанії впливає на економіку країни загалом.

Розповідаємо особисті історії трьох власників бізнесу та топменеджерів, загиблих у війні Росії проти України. Серед них – Рафаель Агаєв (Pizza Veterano), Анастасія Яланська (Neo Cybernetica) та Олег Воробйов (The Spares Expert).

Рафаель Агаєв, співзасновник Pizza Veterano, 43 роки

Рафаель Агаєв, один із засновників київської мережі піцерій Pizza Veterano, загинув у квітні, захищаючи Маріуполь. Він воював у складі підрозділу Морської піхоти України. У Рафаеля залишилася 16-річна дочка Ніка.

Рафаель – професійний кухар та піцайоло. Протягом 8 років працював шеф-кухарем у мережі піцерій. 2014 року брав участь в АТО, а у грудні 2015-го разом із бізнес-партнером Леонідом Остальцевим запустив Pizza Veterano. 

 

Як пригадує Леонід, саме Рафаель свого часу навчив його готувати піцу. І коли Остальцев запропонував йому заснувати піцерію, в якій би працювали ветерани АТО та у такий спосіб адаптувалися до цивільного життя, Агаєв охоче підтримав ідею.

"Без Рафаеля не було б нашого проєкту в принципі. У першій піцерії у Києві ми удвох стояли на кухні – інших працівників ще не було", – розповідає Остальцев.

Пізніше Остальцев взяв на себе відповідальність за бізнес-процеси, а Раф – за все, що пов’язано з продуктом.

За його словами, Агаєв був профі у своїй справі. Постійно розвивався, вигадував нові рецепти. Щоб знайти нові підходи у роботі з тістом, багато спілкувався з італійцями. Крім того, він був украй відповідальним та уважним до дрібниць. Умів чудово взаємодіяти з командою та гостями, влучно пожартувати. Завжди прямо казав, що думає, та намагався покращити продукт. 

Компаньйони пропрацювали разом 9 місяців, до осені 2016 року. Потім Рафаель вирішив знову повернутися до служби на сході України. Його підрозділ дислокувався у Маріуполі.

Однак і після цього Агаєв брав участь у розвитку Pizza Veterano — але вже не як бізнес-партнер, а лише як наставник, консультант. 

"Протягом цих років я неодноразово звертався до Рафа за порадами. Він завжди підтримував та допомагав. Інколи критикував – він не соромився називати речі своїми іменами", – зауважує Леонід Остальцев.

"Саме таких  ми втрачаємо першими". Історія трьох підприємців, яких забрала війна
Фото: Facebook Рафаеля Агаєва

 

Леонід зауважує, що саме завдяки Рафаелю наразі існують 7 закладів мережі Veterano Group по всій Україні. Раніше їх було 10: два заклади знищено в Маріуполі під час окупації й один закрився через пандемію.

"Я не знаю жодного українця, який би розумівся на приготуванні піци краще за Рафаеля. Він був найкращим партнером та наставником. І тепер моє завдання – гідно продовжувати справу", – ділиться Остальцев.

Анастасія Яланська, директорка з рекрутингу Neo Cybernetica, 26 років

Анастасія Яланська загинула на 9-й день війни у Бучі. Вона займалася волонтерством: допомогала дітям з дитячого садка у Броварах, які залишилися без їжі, підгузків і серветок, відвозила допомогу воєнному шпиталю, купувала корм для собак з притулку в Ірпені. Росіяни розстріляли її цивільний автомобіль, коли Анастасія з двома іншими волонтерами доставляла їжу у притулок для собак.

Анастасія родом з містечка Радивилів Рівненської області. Після школи переїхала до Києва, закінчила педагогічний університет ім. М. Драгоманова – почала працювати в IT. Спочатку займалася розсилкою повідомлень у соцмережах, згодом – рекрутингом. За кілька років Яланська отримала керівну посаду в IT-компанії DataRobot — очолила команду рекрутерів. Потім працювала в IT-компанії Fulcrum.

"Саме таких  ми втрачаємо першими". Історія трьох підприємців, яких забрала війна
Фото: Facebook Анастасії Яланської

 

21 лютого в Анастасії був перший робочий день у новій компанії – Neo Cybernetica. Це бізнес, заснований фаундером DataRobot Джеремі Ачіном. Анастасію найняли на позицію директорки з рекрутингу. Але вона так і не встигла повноцінно приступити до обов’язків – розпочалася повномасштабна війна. 

"Настя була першокласним фахівцем. Наша команда рекрутерів показувала чудові результати, але водночас ми працювали у комфортному темпі", – згадує колега Анастасії Ірина Вандій, рекрутерка у компанії Fulcrum.

За її словами, з Анастасією завжди було просто і легко спілкуватися. Не виникало жодних недомовок: все було відверто та щиро. Вона була цікавою людиною, багато та швидко читала. У компанії регулярно влаштовувала зустрічі у форматі one-to-one, під час яких можна було відверто поговорити як на робочі, так і на особисті теми. Це створювало атмосферу взаємної довіри.

"Вона зближувала весь колектив, завдяки їй ми всі стали один одному як рідні. Адже саме від керівника залежить "погода" у команді", – зауважує Ірина.  

Інша колега, рекрутерка Ольга Романенко, розповідає, що як рекрутинг-лідерка Анастасія професійно вміла подавати компанію з найкращих сторін – таким чином у кандидатів з’являлося бажання там працювати.

"У Fulcrum Настя допомагала команді зростати, завжди детально відповідала на наші питання, давала поради, пояснювала помилки. Рятувала працівників від вигорання, заряджала енергією", – ділиться Ольга.

Вона пригадує, що коли Анастасія незадовго до війни пішла з Fulcrum, то невдовзі частина рекрутинг-команди теж залишила компанію. Зокрема і сама Ольга. Адже без Яланської не вдалося зберегти минулий рівень роботи й ефективності та побудувати такі процеси, щоб людям було комфортно.

За словами Ольги, Настя дуже любила свою автівку та водіння. Якось навіть шуткувала: "Буду літньою жінкою, їхатиму у червоному кабріолеті – і від старості за рулем і помру". Сталося інакше: Настя померла у машині, але молодою.

Олег Воробйов, операційний директор The Spares Expert, 45 років

Львів’янин Олег Воробйов загинув на фронті 30 травня. Олег – операційний директор компанії The Spares Expert LtD, яка займається торгівлею запчастинами й аксесуарами для кавоварок і побутової техніки на Amazon. Також він навчався на програмі MSc in Technology Management Бізнес-школи УКУ. В Олега залишилися дружина Ольга, 9-річний син Давид та 19-річна донька Софія, яка є студенткою філологічної програми УКУ.

Він фізик за освітою, довгий час працював науковцем в Інституті фізики конденсованих систем НАН України. Пізніше брав участь в АТО на сході України. Після повернення з війська разом із дружиною заснував проєкт психологічної підтримки для сімей бійців "Щасливі разом". 

  

Як пригадує Ярина Бойчук, виконавча директорка Бізнес-школи УКУ, Олег прийшов до них навчатися у 2016 році – на бізнес-програму для ветеранів АТО. Пізніше вступив на магістерську програму MSc in Technology Management – для управлінців в IT. Був активним учасником як студентської спільноти школи, так і львівської ІТ-спільноти.

"У Бізнес-школі УКУ Олег прагнув отримати навички для масштабування своєї компанії. Він мріяв збільшувати продажі, штат, виходити на нові ринки", – згадує підприємець Ярослав Сивак, одногрупник Воробйова.

За його словами, Олег був дуже "голосним" – його завжди було помітно в колективі. Як завдяки високому зросту і гучному голосу, так і завдяки характеру. Воробйов часто й охоче ставив уточнювальні питання викладачам, відкрито висловлював власні думки та бачення. Легко йшов на контакт, залюбки допомогав одногрупникам, ділився досвідом.

"Без Олега наша група уже не та. Ми часто його згадуємо, особливо коли колективу не вистачає лідерських навичок, якими він володів. Бракує його жартів і глибини", – підкреслює Ярослав. 

 

Олег разом із бізнес-партнером Юрієм Васильківим протягом трьох років розвивали компанію The Spares Expert. Воробйов відповідав переважно за технічні та технологічні аспекти бізнесу, автоматизацію процесів тощо. 

"Олег любив як навчатися, так і передавати свої знання. Він так натренував свою команду, що усі процеси змогли функціонувати без нього. Завдяки цьому бізнес і рухається далі", – розповідає Юрій Васильків.

Крім бізнесу та навчання, Воробйов присвячував час громадській діяльності. Він був одним із найактивніших учасників Руху християнських сімей, разом із дружиною проводив семінари для подружніх пар і подружжів священників. Ще одне із зацікавлень Олега – музика, він грав на гітарі в гурті "Riasni Drova Consort".

В УКУ на честь Олега заснували іменний стипендіальний фонд. Мета університету – зібрати $75 000 на навчання студентів, які не мають коштів на освіту.

Текст підготовлено платформою пам'яті Меморіал, яка розповідає історії вбитих Росією цивільних та загиблих українських військових, спеціально для LIGA.net. Аби повідомити дані про втрати України — заповнюйте форми: для загиблих військових та цивільних жертв.

Валентина Шимкович для LIGA.net