19 вересня 2019 року Верховна Рада України проголосувала за призначення головою Фонду державного майна (ФДМ) Дмитра Сенниченка. З моменту його вступу на посаду, минуло два тижні. З цієї нагоди, Сенниченко розповів у своєму Facebook про те, як і з чим йому довелося зіткнутися з приходом в ФДМ, а також - чи є реальна можливість зрушити з місця і зробити ефективним управління державним майном. LIGA.net публікує адаптовану версію його меседжу. 

Перший тиждень на посаді Голови фонду державного майна України пролетів як мить. Стоси паперу, зустрічі нон-стоп, програма уряду, бюджетний процес, МВФ, зима-запуск ТЕЦ-номінації. Заступники звільнилися, телефони зламалися, відеокамери відключилися, документи шукаємо. Аналіз поточного стану справ та планування, а ще регулярний обід опівночі. Навички роботи 24/7 в Укрпошті стали в нагоді. Тим не менш, такий ритм драйвить, і я знав куди йду. 

Є вікно можливостей зрушити з місця та зробити ефективним управління державним майном, яке, завдяки неузгодженості різних гілок влади, знаходиться у болоті боргів та розкрадання. Про це ми говорили перед моїм призначенням з Олексієм Гончаруком та командою Кабінету міністрів України, Офісу президента України, колегами в Верховній Раді, Міністерстві розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, ProZorro.sale. І успіх можливій лише разом. 

Мета, якої я хочу досягти, - повернути довіру до державних органів, до Фонду держмайна, продемонструвати, що приватизація може бути прозорою. 

На цьому лірична частина закінчилась. Починається частина прагматична. 

Маємо: в Україні зараз 3643 об’єкти, у яких держава має більшу частку власності. Багато чи мало? У США - 3, у Великобританії - 12, в Польщі - 301. Мабуть, там все ж дійшли висновку, що держава - не найкращий господар. 

З 3643 підприємств, за попередніми розрахунками, 2300 - більш-менш живі. Решта - у банкрутстві. Більше тисячі підприємств були у суворому переліку «не торкатися щодо приватизації». Здійснюють "ефективне" управління цими підприємствами більше 60-ти органів центральної влади.

Взяти та все продати, віддати в оренду - а що скажуть люди? Ми знаємо, що вони скажуть: 84% українців, згідно з опитуванням GFK, вважають, що держава не ефективний господар. Українці знають, що, отримуючи зиск від управління держпідприємствами, можновладці фінансують цими грошима вибори. І так по колу. При цьому 79% не вірять, що приватизація може бути чесною. 

Тому моя задача №1 - передати визначені до приватизації підприємства приватному власнику у прозорий, зрозумілий та чесний спосіб. 

На цьому тижні ми всі стали свідками як уряд та Верховна Рада виконують свої обіцянки. Розроблено та прийнято закони №1055-1 - про оренду державного та комунального майна, №1046 - про концесію, №1054-1 - про перелік об'єктів, виключених зі списків приватизації. Тобто, ми, нарешті, отримали прозорий та зрозумілий інструмент не тільки продавати майно на електронних аукціонах ProZorro.sale, але й здавати в оренду, заключати концесійні договори.

Це не просто низка законів, які задають новий напрямок у розпорядженні державного майна, вони змінюють історію в буквальному сенсі. 

З ким мають відбуватися ці зміни? Це моє найважливіше завдання №2. Створити команду, сильну та незалежну від зовнішніх тисків. 

Знов декілька цифр. Зараз у Фонді держмайна працює 1700 працівників з середньою зарплатнею у 13 000 гривень. Кому та навіщо потрібні люди, які мали розпоряджатися мільярдними державними об'єктами з такою щомісячною винагородою - це мабуть питання риторичне? 

Моя задача - згуртувати професіоналів - людей, базовими цінностями яких є чесність, прозорість та орієнтація на результат. Я знаю, у Фонді держмайна багато саме таких людей, професійних державних службовців, яких я ціную та маю зберегти, підсиливши команду для нових завдань. Зараз починається відбудова ефективної структури, процедур, які не ускладнять, а навпаки, розв’яжуть процеси. Буду боротися, аби винагорода у працівників була ринковою, яка дозволить гідно виконувати свою роботу та не залежати від подачок. 

До речі, про “порєшать”. У мене вже є інформація, що хтось десь розказує, що можна домовитись щось там “передати керівництву”. Навіть не сумніваюся, що потоки за інерцією кудись ідуть. Товариші, не будьте "лохами" - краще фінансуйте благодійні проекти. 

Отже, можу пообіцяти багато роботи, багато викликів та багато відкритості. Про усе, що плануємо та робимо, будемо розповідати. 

Будемо не замилювати очі, а реально робити так, щоб Фонду довіряли та сприймали його як ефективного розпорядника не міфічного “державного” майна, а майна українців.