Скільки коштує бізнесу бути доступним і чому це не лише про гроші

За два роки повномасштабної війни в Україні додалося близько 300 000 осіб з інвалідністю. Це до тих офіційних трьох мільйонів, які держава декларувала раніше. Такі цифри ще у березні цього року перша леді Олена Зеленська опублікувала на своїй сторінці у Facebook. 

LIGA.net уже писала про те, наскільки великий потенціал можуть мати такі громадяни на ринку праці. І про те, що робить бізнес, щоб залучити їх до роботи.

Однак, велика проблема для осіб з різною формою інвалідності – це архітектурна доступність приміщення: наявність "правильного" пандуса, а не "для галочки", достатня ширина дверей та проходу, щоб зручно було проїхати на кріслі колісному, марковані двері для людей, які мають проблеми із зором, написи, дубльовані шрифтом Брайля для орієнтації в просторі та багато іншого. 

Позитивним є те, що чимало бізнесів уже рухаються в цьому напрямку і змінюють свої простори. Про те, які труднощі можуть виникати при переплануванні приміщення, чи завжди це можливо зробити й скільки коштів потрібно, LIGA.net поспілкувалась із заступницею керівника громадської організації "Доступно.ЮА" Наталією Пархитько та архітектором, співзасновником експертного центру з універсального дизайну "Pro.UD" Євгеном Борисенком.

Про свій досвід змін у приміщеннях розповіли в IT-компанії MacPaw, ресторані "100 років тому вперед" і заклад "Полтава" (належать відомому українському кухарю і блогеру Євгену Клопотенку та співзасновниці "Нової пошти" Інні Поперешнюк), а також – власники пекарні-кондитерської "Марчук Хліб" Владислав та Юлія Марчуки. 

Бізнес активізувався

Для того щоб офіс чи заклад став доступним для маломобільних груп населення, необхідні три складові: бажання власника, можливості самої будівлі й кошти. Щодо першого, то експерти запевняють: сьогодні охочих впроваджувати зміни значно більше, ніж було кілька років тому. 

"Раніше ми самі писали бізнесам пропозиції з консультування щодо доступності. І це було складно. Але після повномасштабного вторгнення почали звертатися дуже різноманітні бізнеси. Пік був у 2023 році. Зараз найбільше звернень щодо офісних приміщень, що дуже радує. Бізнеси задумуються над облаштуванням робочих місць для людей з інвалідністю. Якщо до великої війни здебільшого фокусувалися на гостях, на клієнтах з-поміж людей з інвалідністю, то зараз ми спостерігаємо орієнтацію саме на людей, для яких хочуть облаштувати робочий простір", – каже Наталя Пархитько. 

Євген Борисенко займається питанням архітектурної доступності з 2018 року. За його словами, актуальність питання доступності простору для бізнесу зросла  в рази. 

"Зараз саме від бізнесу йде найбільший запит, бо бізнес все ж таки більш гнучкий, ніж державна установа. Він розуміє, що, окрім маркетингової стратегії, робити простір доступним – це ще й про прибуток", – каже архітектор. 

Другий і третій пункт – можливості будівлі й кошти – тісно пов’язані між собою. Бо залежно від особливостей споруди різними можуть бути варіанти організації її архітектурної доступності й, відповідно, ціна. Найбільшими статтями витрат зазвичай є побудова пандуса або встановлення підіймача та облаштування санвузла. 

Якщо йдеться про будівлю, яка є пам’яткою архітектури, то ситуація ще складніша. У ній заборонено змінювати фасад. А це означає, що пандус встановити неможливо. Також не можна робити капітальне перепланування приміщення. 

Про свій намір створити перший в країні безбарʼєрний торговельно-розважальний центр оголосив столичний ТРЦ DREAM. У торговому центрі планують адаптувати санвузли для осіб з інвалідністю, облаштувати для них паркувальні місця, оновити навігацію з використанням шрифту Брайля, покращити пішохідні зони для кращої доступності в ТРЦ. Вартість інвестицій складе близько $60 000 на одну будівлю.

За словами Євгена Борисенка, торгові центри – це новобудови, архітектурні зміни в яких провести значно легше. Інша справа – споруди та житлові будинки радянських часів. В останніх на перших поверхах розміщується багато офісів, кав’ярень, аптек. Однак у них зазвичай високий – до 1 м – цоколь, що дуже ускладнює побудову пандуса. 

Власне, пояснює Наталя Пархитько, необлаштований, недоступний вхід у приміщення – це одна з найбільших проблем. 

Пекарня-кав’ярня. Досвід малого бізнесу 

З таким викликом зіткнулося подружжя Владислава та Юлії Марчуків, які на столичному Подолі відкрили пекарню, а тепер облаштовують біля неї невеличку кав’ярню. 

"Ми знаходимося на території комерційної будівлі часів Радянського Союзу. Тоді про доступність ніхто не думав, тому висота нашого входу — 90 см. Зробити нормативний пандус у нас неможливо, бо на таку висоту він має бути довжиною 18 метрів. У нас просто немає стільки території біля кафе. Тому для нас актуальний варіант підіймача", – розповідає Юлія. 

Підіймач, кнопка виклику персоналу біля сходів – це крайні варіанти в організації доступності будівлі. Але в деяких випадках вони залишаються єдиним виходом. Вартість підіймача, який обрали підприємці, – понад 100 000 грн, що є досить великою сумою для них. Тому вони шукають можливості придбати його на грантові кошти чи на виплат. 

"Ми, коли проєктували сходи, одразу зробили біля них платформу для підіймача. Коли його обирали, зіткнулися з тим, що багато серед них є неякісних, які, власне, і коштують найдешевше – десь 25 000 грн. Їх ставлять також, але це – як муляж. Типу він є, але функцій своїх виконати не може, бо не розрахований на потрібну вагу, не завжди справний. Ми ж не хочемо ставити муляж, а хочемо справжній підіймач, яким зможуть користуватися люди", – каже Владислав. 

Інша проблема приміщень, особливо в малого бізнесу, – замало простору. І тоді власнику доводиться обирати між, приміром, зручною вбиральнею, де можна поміститись на кріслі колісному, та корисною площею, де можна поставити ще один столик, який принесе прибуток. 

Владислав і Юлія вирішили на площі не економити. Під час ремонту вони розширили двері, проходи до 90 см і організували доступний санвузол. 

"У нас відстань між столиками — близько 1,3 м, і людині на кріслі колісному можна спокійно проїхати. Санвузол завширшки 1,2 на 2 метри. Поставимо ще поручні, всі потрібні ручки. Так, двері зараз відкриваються трохи в прохід. Воно, може, візуально не так гарно, але доступний туалет – це важливо", – каже Юлія.

Інклюзивність на старті. Досвід IT-компанії та мережі ресторанів

Про важливість планування доступного простору ще на етапі проєктування наголошують і в компанії MacPaw, і в закладах "100 років тому вперед"  та "Полтава". Це значно простіше і дешевше. Адже в іншому випадку необхідно переоблаштувати вбиральні, сантехніку, міняти двері, ліфти та меблі, які можуть не підходити за висотою.

"У ресторані "100 років тому вперед" ми на старті заклали коректну і ширину дверей, і столи для гостей в колісних кріслах, також інклюзивну вбиральню. Єдине — нам не вдалося зробити пандус, але зараз встановлюємо альтернативу – дзвінок для виклику персоналу. Ресторану "Полтава" у спадок дісталось теж фантастичне приміщення в контексті доступності. Інша справа – це наші львівські заклади. Тут маємо більше завдань щодо  доступності, працюємо над їх розв'язанням. Щоб не витрачати великі кошти на перебудову приміщень, варто думати про інклюзивність на старті проєкту. Зараз для нас найдорожчими є пандуси, а все решта – тримачі для милиць, наліпки на дверях – це вже дрібниці, які майже не помітні в наших операційних витратах", – каже СЕО ресторанних проєктів гастрохолдингу "Інакші" Ганна Швидка. 

Також спростить створення інклюзивного простору консультація фахівців та аудит приміщення. Його вартість залежить від самого приміщення та складності завдання. Приміром, в організації "Доступно.ЮА" діє соціальне підприємництво "Бюро доступності", яке займається моніторингом об’єктів, консультує бізнес стосовно доступності, проводить аудит приміщення. Вартість аудиту, за словами Наталі Пархитько, може складати від 5000 до 50 000 грн. Інколи, якщо об’єкти складні, до співпраці можуть залучати сторонніх експертів.

"У нашому випадку першою людиною, яка погодилася нас проконсультувати, була Юлія Ресенчук, президентка благодійної організації "Асоціація інклюзивної країни". Вона оглянула ще порожнє приміщення і назвала ключові моменти, на які варто звернути увагу. На початковому етапі ми також консультувалися з представниками Мистецького Арсеналу, які вже реалізували декілька рішень для незрячих людей в екстер'єрі. Після завершення будівництва ми запросили Доступно.ЮА для інспекції виконаних робіт і отримання додаткових рекомендацій. Але на цьому ми вирішували не зупинятися і наразі співпрацюємо з експерткою Ніною Мацюк, проводимо навчання для спеціалістів", – зазначає MacPaw Space Manager Валерія Букаренко.

Наразі, зізнаються у MacPaw Space, мають проблему із центральними сходами, які поки що не вдалося зробити доступними. 

"Однак ми знайшли тимчасове рішення: альтернативний вхід зі сторони іншої вулиці, який є доступним. Під час проведення подій ми завжди завчасно повідомляємо організаторів про цю опцію. Крім проєктування та консультацій важливе значення має комунікація й команда. Люди, які зустрічають та супроводжують гостей, повинні вміти правильно комунікувати. Адже всі архітектурні рішення будуть марними, якщо команда не вміє правильно взаємодіяти", – запевняє Валерія Букаренко. 

За словами Наталі Пархитько, дуже рідко трапляються ситуації, коли приміщення не можна змінити й підлаштувати під потреби маломобільних груп населення зовсім.

"Я пригадую випадок з одним невеликим магазином в Дубно. Пам'ятаю, коли я зайшла подивитися, то зрозуміла, що в мене немає рішення для них. Там стара будівля, на вході сходинки, саме приміщення дуже маленьке, тобто облаштувати пандус дуже складно. І просто забрати сходинки не вийде. Можна було б придумати на виході зробити майданчик, але там немає місця, бо дуже маленькі тротуари. І тут уже йдеться про його розширення, тобто масштабну зміну. Коротше, там справді була дуже складна ситуація", – розповідає Наталія Пархитько.