Водії спецтранспорту та будівельники. Кого роботодавці шукатимуть у 2024 році

Згідно з дев’ятою хвилею дослідження Gradus Research у межах проєкту "Градус суспільства під час війни".

Відсоток працевлаштованих серед опитаних українців, які працюють повний або частковий робочий день, наразі складає 62%, у порівнянні з 24% у березні 2022 року. Непрацевлаштованими залишаються 28% респондентів, і 8% мають роботу, але не працюють.

Цифра має викликати двозначні почуття. З одного боку, якщо подивитися динаміку, маємо суттєвий позитивний тренд. Але якщо згадати, що саме у березні 2022 року ринок праці зазнав найглибшого падіння, мабуть, за всі роки спостережень, цифра вже не здається такою значущою. 

Спробуймо розглянути ситуацію з декількох аспектів.

По-перше, порівняймо відсоток українців, які взяли участь в опитуванні та визнали себе безробітними, і відсоток українців, що стали на облік у Державному центрі зайнятості. Отже, непрацевлаштованими себе вважають 28% респондентів. А офіційна цифра безробіття на січень 2024 року – менше ніж 100 000 осіб. Хоча ще вересневий показник у 103,3 тис. осіб вважався рекордно мінімальним. За прогнозом Мінекономіки, рівень безробіття в Україні скоротиться до 19% у 2024 році.

Тобто ми маємо досить суттєву різницю між 28% і 19% людей, які ще не вирішили, чи готові вони повертатися на ринок праці.

А як щодо роботодавців?

Державний центр зайнятості наразі пропонує більш ніж 40 000 вакансій. Якщо врахувати, що на початку лютого 2022 року вакансій було майже 51 000, а у квітні 2022 року – менш як 25 000, ситуацію можна вважати досить успішною.

Бізнес-сайти навесні 2022 року мали ще більшу прірву: robota.ua зі 103  до 11,5 тисяч вакансій, work.ua – з 96 до 13,5 тисяч вакансій.

А якщо казати про динаміку вакансій, виходить цікавий тренд. Загалом динаміка вакансій у 2023 році майже збігається з показниками 2021 року. Невеличке відставання на початку року виникло через блекаути. Але потім, коли ситуація налагодилася, тренд майже збігається.

Звісно, ми маємо меншу кількість вакансій через поточну ситуацію на ринку праці. Як територіально, так і в воєнно-економічному сенсі: маємо зруйновану інфраструктуру, міграцію підприємств, банкрутства та перекваліфікацію. Але і кандидатів ми маємо теж не довоєнну кількість. Треба мінусувати майже мільйон людей, які зараз працюють на оборону. І ще декілька мільйонів тих, хто виїхав за кордон і поки не планують повертатися.

Чим може стати 2024 рік для роботодавців? Найбільшим коефіцієнтом невизначеності є війна. Ніхто не знає, скільки та з якою інтенсивністю триватимуть воєнні дії, яких ресурсів вони потребуватимуть. Тому спробуємо спрогнозувати, з огляду на поточний тренд, але з урахуванням останніх новин.

Отже, маємо одночасно зростання кількості вакансій та зменшення кількості кандидатів, що подаються на ті вакансії.

Треба розуміти, що суто фізично навряд чи ми можемо збільшити кількість кандидатів. Більшість біженців за кордоном налаштовані повернутися після завершення бойових дій. Тобто розраховувати на їх робочі руки, мабуть, не варто.

За результатами дослідження трендів на ринку праці, проведеного Конфедерацією роботодавців України, станом на листопад 2023 року Україна втратила доступ до 30% трудового потенціалу через виїзд за кордон та мобілізацію.

Ще один тренд, який з’явиться у 2024 році, – посилення мобілізації і, відповідно, виникнення нових вакансій. Це робочі місця мобілізованих. В більшості випадків це так звана "чоловіча" робота. І тому роботодавцям доведеться якимось чином закривати ті вакансії.

Найбільш розповсюджені засоби – це, наприклад, переформатування обов’язків, щоб утрьох працювати за п’ятьох. Або автоматизація та спрощення робіт, щоб не потребувати цього фахівця. Або залучення тих, хто попередньо вважався "негодящим" через недостатній досвід, вік або стать.

Наразі маємо проблему в обласних центрах – наприклад, в Одесі та Києві – з нестачею водіїв громадського транспорту через мобілізацію фахівців.

"У нас дефіцит водіїв. Дуже багато наших водіїв мобілізовані до лав ЗСУ, і дійсно ми відчуваємо через це дефіцит працівників на тих напрямках, які нам критично необхідні для роботи. У нас недобір водіїв, а швидко відновити прогалину ми не можемо", – заявив в ефірі Громадського радіо речник КП "Київпастранс" Олег Грища.

А чернівецькі транспортники пишаються тим, що кількість жінок  значно зросла.

"За штатної чисельності 476 працівників, 120 з них становлять жінки (в 2022 році працювало всього 75 жінок). Наразі на підприємстві працює 23 жінки-водії тролейбуса, які пройшли професійне навчання. Жінки успішно працюють на посадах електромонтера тягових підстанцій служби енергозабезпечення; контролера-інспектора з пасажирських перевезень; охоронника служби організації та режиму об’єктів; обмотувальника електричних елементів служби ремонту та технічного обслуговування рухомого складу", – йдеться в повідомленні КП "Чернівецьке тролейбусне управління".

І це проблема не тільки транспортників. У Києві спостерігається також кадровий голод у комунальній сфері. Майже 1 тис. працівників поповнили лави ЗСУ. За словами заступника голови КМДА Петра Пантелєєва, до ЗСУ і ТрО мобілізовані працівники Київтеплоенерго, Київводоканалу, Київкомунсервісу, Київгазу та інших.

"Серйозно відчуваємо брак зварювальників, водіїв спецтехніки, зокрема екскаваторників, водіїв сміттєвозів", – зазначив він.

У бізнес-роботодавців також є проблеми з водіями, трактористами, виробничими професіями тощо.

Тому очевидним трендом є перенавчання жінок на чоловічі професії та їх активніше залучення на ринок праці. Успішні кейси вже є. Так, The Economist писав про те, що один з українських гірничих комплексів через мобілізацію втратив 600 чоловіків, приблизно десяту частину від загальної чисельності. Їм на зміну прийшло 300 жінок. Третина з них ніколи не мали досвіду такої роботи.

Як це відбувалося у 2023 році? За сприяння ДСЗ у 2023 році нові робочі місця знайшли 240 тисяч українок та українців. З них 158 тисяч, тобто 66%, – жінки. Вони працевлаштовувалися, зокрема, за такими професіями, як машиністка насосних установок, машиністка крана, верстатниця деревообробних верстатів, слюсарка з механоскладальних робіт, машиністка підземних установок, вантажниця, водійка, операторка верстатів з програмним керуванням, гірниця, слюсарка-ремонтниця, водійка тролейбуса тощо.

За минулий рік, зокрема, 677 жінок влаштувалися операторками заправних станцій, 253 – машиністками насосних установок, а 14 стали водійками навантажувачів.

У 2023 році 1,2 тисячі жінок через Службу зайнятості працевлаштувалися на будівництві, що становить 38% загальної чисельності усіх працевлаштованих у цій галузі. Для порівняння, у 2021 році цей показник становив 20%. У добувній промисловості протягом минулого року знайшли роботу також 1,2 тисячі жінок, що становить 49% від усіх працевлаштованих. У 2021 році показник був на рівні 27%.

А що буде далі? Зараз серед лідерів за кількістю вакансій – сфери, у яких працівники потрібні попри воєнні дії: побутове обслуговування, торгівля, логістика, освіта та охорона здоров’я.

Після перемоги деякі професійні напрямки будуть більш затребуваними. Зокрема, будівництво та виробництво будівельних матеріалів, оборона та охорона правопорядку, логістика, інформаційні технології, медицина, освіта тощо.

Згідно з результатами середньострокового прогнозу потреб у кадрах від Мінекономіки, найбільше кадрів потребуватимуть у сферах промисловості та будівництва.

За даними проєкту, у 2024 році потреба у фахівцях та робітничих кадрах становитиме 481,6 тисячі осіб. У 2025 році потреба у працівниках зросте до майже 542 тисяч осіб, у 2026 році – 606,8 тис. осіб, у 2027 році – 669,5 тис.

Найбільше працівників потребуватимуть у таких сферах, як промисловість і будівництво. Трохи менше – оптова та роздрібна торгівля та державне управління й оборона. А найзатребуванішими кадрами у наступні чотири роки будуть:

• робітники з видобутку корисних копалин і на будівництві;
• водії та робітники з обслуговування пересувної техніки та установок;
• керівники підприємств, установ та організацій;
• професіонали в галузі фізичних, математичних та технічних наук;
• технічні фахівці в галузі прикладних наук та техніки.

Вже зараз ми маємо у бізнес-рекрутингу дефіцит таких фахівців: декілька місяців поспіль найбільшу кількість вакансій на ринку пропонує категорія "Робочі спеціальності, виробництво" (17,4 тис. вакансій), далі – "Сфера обслуговування" (16,82 тис. вакансій), "Продаж, закупівля" (13,14 тис. вакансій), "Роздрібна торгівля" (12,17 тис. вакансій), "Логістика, склад, ЗЕД" (10,1 тис. вакансій). Цей тренд навряд чи стане іншим.

Отже, у 2024 році варто очікувати посилення конкуренції роботодавців за фахівців у різних галузях та різного рівня кваліфікації. Ця конкуренція може підвищувати зарплатню у вакансіях найбільш дефіцитних професій. А також переструктурує ринок праці. Не тільки географічно, а й гендерно: жінок більш активно залучатимуть до робіт, що традиційно вважалися чоловічими.

Хотілося б додати до трендів військовий рекрутинг, себто мобілізацію з урахуванням цивільного досвіду та можливості його адаптації до воєнних реалій. І появу стратегічних програм повернення українців та залучення трудових мігрантів.