Козацька спадщина. Мер Ніжина про ґрунтові дороги в центрі міста та військовий ПДФО

Мери дуже рідко прямо кажуть, що ставляться до вилучення військового ПДФО негативно, пояснюючи чому. Олександр Кодола, очільник Ніжина, – один з таких.

Старе козацьке місто, друге за величиною на Чернігівщині, має велику кількість проблем: поганий стан будинків та інфраструктури в центрі, велику кількість сільських і ґрунтових доріг, що є унікальним явищем серед міст такого розміру. Тут ґрунтовки можна зустріти навіть у центрі.

До того ж Ніжин так гальмував з децентралізацією, що приєднався до процесу на кілька років пізніше за інші міста. І коли вже в Чернігові переклали всі дороги та зробили його туристичним центром, а в Житомирі перебрали практично всі мережі, Ніжин тільки брався до справ.

Під час війни місто стало справжнім форпостом Чернігівської області, який росіянам так і не вдалось взяти. В перші дні вторгнення воно забезпечувало зв’язок з оточеним Черніговом.

Тільки от з війною старі проблеми міста погіршилися, а можливостей їх вирішувати практично не лишилося. Як викручуватися? Про це в інтерв’ю LIGA.net з міським головою Ніжина Олександром Кодолою.

- Почну з питання, яке ставлю кожному голові громади. Як децентралізація на вас вплинула? Як ви сформували громаду? Чому у вас цей процес відбувся зі скрипом?

Коли формувалася громада, це був 2020 рік. А децентралізація у нас почалася у 2015-2016 роках. Я тоді не був міським головою. Після Революції гідності мене було обрано першим заступником голови Чернігівської обласної ради. Ми активно стали займатися децентралізацією в області. А на позачергових виборах парламенту 2014 року я був обраний народним депутатом. Саме в цьому окрузі – це місто Ніжин і п'ять громад навколо нього, 209-й округ.

Тому децентралізацією тут я займався з парламентської позиції. Я вважаю: це найуспішніша реформа, яка була реалізована в нашій державі.

- Ніжин від цього виграв?

Думаю, що найбільшими бенефіціарами стали великі міста, обласні центри насамперед. Трохи менше – менші міста і самі громади, тому що всі в різних умовах. Це залежить від того, які економічні складові в кожній громаді.

Якщо говорити про Ніжин, на жаль, він не був лідером. Тоді вони довго вагалися, боялися. В чому була суть? Якщо приєднаються до міста, то утвориться нова громада і треба проводити перевибори. Тодішнє керівництво міста боялося цих перевиборів. Тож вони тягнули до останнього, до 2019 року.

- Але на бюджеті це все одно позначилося позитивно?

Все ж таки доходи загального бюджету зросли. Хоч і не дуже значним чином.

Так, якщо брати 2016 рік, то до бюджету міста додалося шість нових видів доходів. В результаті реформи децентралізації. Але це дуже дрібні доходи. Наприклад, плата за надання адміністративних послуг. Тобто бюджет зріс лише на 16 млн грн, або 9,6%. Це не дуже суттєво. Це не в рази, як збільшився бюджет в деяких громадах.

Найближче до нас село Вертіївка – великий населений пункт на перехресті. Його розташування зручне тим, що багато заправок. І у них доходи суттєво зросли. Може, на 50%, а може, вдвічі, тому що частина акцизу на пальне почала зараховуватися до місцевого бюджету, чого раніше не було. Для нашого міста – не така велика різниця.

Проте фінансові повноваження нам вже передали на 65 млн грн. Тобто держава ще передала певні зобов'язання. Далі, 2017 рік, знову доходи зросли на 15,7 млн грн стосовно до 2016 року. Тобто зростання було, але дуже невелике. Тому для Ніжина не було якогось значного прориву, було певне поліпшення, але значного зростання не було.

Коли я працював тут народним депутатом, то основним своїм завданням бачив лобіювання Ніжина і залучення сюди державних коштів. Субвенції соціально-економічного розвитку. І завдяки цьому в місті робилися покращення. Ми збудували єдиний у місті дитячий басейн і спортивні дитячі майданчики, комп'ютерні класи тощо. Покращили медичний та  освітній напрямки. На сьогодні в умовах війни постали нові виклики. Це передусім забезпечення безпеки громадян.

- Укриття?

Значну увагу ми приділяли і приділяємо укриттям. На жаль, укриттів на початок бойових дій на Ніжин було умовно 150. Але придатних – удвічі менше. Це на 70 000 населення. Тому за майже два роки повномасштабного вторгнення ми привели до ладу всі укриття. Практично всі, які були в місті. Десь створили нові в медичних закладах. Зараз є проблема щодо освітніх закладів. Тому що, на жаль, з п'ятнадцяти шкіл чотири не мають укриттів. Відповідно, вони не можуть працювати у звичному режимі. Тому ми підготовили на них проєктно-кошторисну документацію та шукаємо підтримки. Виділили свої кошти, але в пошуках міжнародної допомоги.

- Який у вас бюджет? Чи значно він просів під час війни? Вочевидь, доходи від бізнесу, від податку на доходи фізосіб (ПДФО) значно просіли.

Настав 2024 рік, у нас загальний бюджет – 684 млн грн. Це невеликі цифри, тому що потреба в коштах у нас майже вдвічі більша. І ця потреба постійно формується всіма фінансовими та бюджетними установами. Військовий ПДФО, який забрала у нас держава, складав фактично 30-35% наших доходів на рік. Це значна цифра для нас. Майже 200 млн на цей рік, за період 2023 року було 160 млн. Порахуйте.

- Це дуже багато. У вас багато військових частин?

У нас історично були військові частини, з козацького полку, який також багато вкладав у Ніжин. Це не лише армія. Цей ПДФО ми називаємо військовим, але ж є ще поліція. У нас все ж таки місто обласного значення, друге в області. Після Чернігова ми маємо в області другий за величиною підрозділ поліції. Тому значний відсоток в ПДФО – від поліції.

Крім того, тут працює ДСНС, і найголовніше – в нашому місті розташований авіаційний загін ДСНС України. Тобто в Ніжині рятувальна авіація всієї України базується. І навіть до війни цей рятувальний загін був платником ПДФО номер один. Там понад 1000 спеціалістів працюють з достатнім рівнем зарплати. Це інженери, пілоти. Цей ПДФО від нас забрали. Тому для нас це достатньо суттєві втрати. Бюджет-2024 – 684 млн. А так було б практично 850 млн. Відчуйте різницю.

- Я так зрозумів, ви негативно ставитеся до вилучення військового ПДФО?

Однозначно негативно.

- Деякі мери вважають, що це потрібно було зробити, тому що, мовляв, всі гроші мають іти на війну.

Ну однозначно негативно! Чому? Тому що ми активно співпрацюємо з усіма військовими. У нас багато військових, які є тут. А ще більше військових, які на лінії фронту, де служать ніжинці. Ми співпрацюємо з понад десятьма військовими частинами. Це і тероборона, і різні частини, де служать ніжинці. Ми всім допомагали, якщо брати минулий рік – на 116 млн грн. Тобто майже те саме, що мали за ПДФО.

От вам цифри. 2022 рік. Чернігів отримав військового ПДФО 774 млн грн. Витратили на армію — 106 млн, тобто 13%. Ніжин витратив 40% ПДФО. 2023 рік: Ніжин витратив 40%, потім Корюківка – 33%, Чернігів – 23%.

- Якщо ви і так витрачали військовий ПДФО на армію, чому тоді так проти? Ви ж все одно фактично ці гроші витрачаєте на ЗСУ.

Найголовніше, що військові продовжують звертатися по допомогу. І громада продовжує казати: "Треба допомагати". Але вже немає чим, розумієте? Тепер у мене вже немає механізмів їм допомогти, немає ресурсу.

Я пишаюся тим, що наше місто – місто волонтерів, оскільки наша команда передала 30 автівок. Це переважно пікапи, позашляховики на потреби різних військових частин. І це не за бюджетні кошти. Ми декілька разів на рік збираємо власні кошти. Скидаємось із зарплат разів чотири-п'ять. З минулого року проводимо різні благодійні заходи, культурні діячі організовують концерти. Кошти – на ЗСУ. І от за неповних два роки війни 30 автівок нам вдалося зібрати за власні кошти, потім 47 дронів. Але це суто наші вже ініціативи, не бюджетні.

Чому негативним є вилучення військового ПДФО в громад? Бо громади контактують напряму, знають, що треба підрозділам. Військові спілкуються з громадою, тут живуть їх родини. Добре буде, якщо цей вилучений ПДФО піде безпосередньо на військові потреби...

- На що ви витрачаєте бюджет, крім освіти?

Як і ми, так і всі міста, левову частину дають на освіту. Сьогодні майже 100%. Все йде на захищені статті – це виплата зарплат усім установам. Це й освітяни, й медичні працівники. І всі, хто працюють в апараті соцзахисту. Плюс – енергоносії багато сьогодні займають. Щоб забезпечити електроенергією, водою, комунальними послугами всі установи міста: це сьогодні колосальні цифри. До того ж все росте в ціні: електроенергія, газ, вода тощо.

Крім того, на сьогодні дуже суттєві кошти ідуть на те, що не було передбачено. Це нові пільги для дітей війни. Нашу область зараховано до зони, постраждалої від бойових дій. І тому всі діти віком до 16 років мають за законом право на пільгове харчування в школах. Фактично зараз масово йде подання таких заяв. Не лише в Ніжині, а й в Чернігові, й у всій області.

Ми порахували: якщо раніше там було, умовно кажучи, кілька мільйонів гривень на пільгове харчування, то цього року ця цифра може складати 56 млн грн. Цього не було заплановано. І де їх тепер брати?

Ми зверталися з цим і від області, і я окремо від міста Ніжина звертався. І до уряду, і до прем'єр-міністра. Вони знають цю ситуацію, але не поспішають це брати на себе. Хоча це, по суті, їх обов'язок – державний бюджет. Діти – це найголовніше, ми маємо зробити їм всі належні умови та пільгове харчування. З іншого боку, таких коштів у нас просто немає і не передбачалось на ці потреби. Отже, університети недоотримають.

- Стосовно громади. Що вона охоплює, крім міста? У вас є навколо населені пункти?

Коли створювалась громада, я вважаю, неактивно тоді працювали над тим, щоб якомога більше територій приєднати. Хоча можливості були у нас. Крім міста Ніжина, зараз до неї входять ще чотири населені пункти.

- Негусто.

Якщо в місті живуть приблизно 68 000 осіб, то в цих селах ще десь 1000. Тобто це дуже маленькі цифри. Сьогодні населення нашої громади 70 000, плюс-мінус орієнтовно. Також у нас офіційно внутрішньо переміщених осіб (ВПО) 2500 громадян. Чому я кажу "офіційно"? Це ті, хто зареєстровані в управлінні соцзахисту.

Зрозуміло, що неофіційна цифра більша. Тому що не всі реєструються. Є більш самодостатні, можливо, якісь підприємці, які виїхали з півдня – і тут у них є або родичі, або друзі, або якась нерухомість. Зрозуміло, така людина не буде ставати на облік.

- Скільки виїхало під час війни та після активних бойових дій?

У нас активна війна почалася в перші години 24 лютого. Ракети прилетіли на наш ніжинський аеродром вранці, близько 04:30. На жаль, в той ранок вже загинули п'ятеро рятувальників. Наступного дня вже сотні одиниць ворожої техніки стояли на в'їзді у наше місто. Ми пишаємося тим, що не пустили ворога в Ніжин. Ми дали бій 25 лютого. І 26-го ворог відійшов.

Тобто вони колонами їхали сюди, як нам повідомили потім місцеві жителі під Ніжином. До Ніжина їх ніхто не зустрічав вогнем. Тобто вони котилися з кордону Сумщини, Чернігівщини, просто на марші. Ми дали бій їм тими силами, які тут були. Вони були на той час незначні. Тому що військове керівництво дало наказ — до 25 лютого всім військовим вийти з Ніжина, оскільки сили противника разів у 20 перевищували те, що у нас було.

Зустрічали їх лише тероборона і поліція. Плюс військова частина не бойова, а сили інженерної підтримки. Це військові, які будують понтонні переправи, інженери мінують, розміновують, і вони просто історично тут. Вони фактично без нічого дали бій, розставили учбові міни. Це фактично муляжі на дорозі, вони там зробили декілька засідок — і ворог злякався. Він цього не очікував.

Ворог відступив в найближче село Велика Дорога, з боку Прилук. Десь до 1 квітня там велися бойові дії. Звідти обстрілювали місто системами залпового вогню – "градами", "ураганами". Приблизно до 40 днів наше місто було в оперативному оточенні. Згодом уже підійшло підкріплення з Сумщини. 58 бригада. І в результаті тут створився форпост захисту Чернігівщини, в центрі області. Тому що дві третини області вже станом на кінець лютого – початок березня були окуповані.

- Я знаю, що у вас тут був перевалочний пункт для вантажів, які везли до Чернігова, який був практично оточений.

Так, волонтерський хаб ми створили і передавали різну гуманітарну допомогу. Тому що Чернігів був ще в гіршому стані. Його намагалися взяти. Він був в повному оточенні. У нас було часткове оперативне блокування міста, тільки зі східної сторони.

- Багато людей виїхали під час війни?

Я думаю, що до 10 000 залишили місто станом на кінець березня. Найбільше, я пам'ятаю, впливали на це активні бомбардування. У нас були бомбардування з літаків. Дуже сильно вплинуло знищення мосту, який вів до Чернігова. Це був основний заїзд з Києва в обласний центр. Після цього місто стало фактично відрізане на іншому березі Десни. І хоча воно начебто і не Ніжин, але поширення відео та фото відіграли роль. Це була деяка паніка, так.

Але майже всі повернулися торік. З 8000 школярів у нас до 10% дітей за кордоном. Можна порахувати: 10% дітей, плюс як мінімум мама, а десь ще й тато. Тобто майже 1500-2000 ніжинців сьогодні перебувають за межами міста. Але вони компенсовані внутрішньо переміщеними особами. Тому для нас баланс населення залишився таким, яким був до війни.

- Як сильно у вас просів бюджет проти 2021 року?

Якщо говорити про підприємства, заводи, середній та крупний бізнес, то ніхто не пішов з нашого міста. І це для нас дуже важливо. Ми всіляко намагалися їх підтримати. Великих руйнувань підприємств не було. У нас працюють у місті великі аграрні підприємства та елеватори. Це і Кернел, і Баришівська зернова компанія, і Ніжинський жиркомбінат. Ще відоме підприємство – це консерви, ніжинські огірки (Ніжинський консервний завод. – Ред.).

Було скорочення ФОПів. Багато хто закрився, згорнув свою підприємницьку діяльність. Хтось виїхав за кордон. Особливо жінки, які тут чимось займалися. Тут були успішні маленькі швейні виробництва, швейні майстерні. Навіть дизайнер одягу Тетяна Верба, яка працювала в Ніжині, сьогодні живе в Німеччині. Тобто дрібний сегмент вимушений був переїхати. Але крупніші працюють. У мене не було факту, щоб закрилися великі підприємства — такі, де понад 50 співробітників працюють. Це для нас важливо.

- У що ви вкладали кошти з бюджету розвитку?

Бюджет розвитку міста раніше був дуже незначний. Майже 20 млн грн. Це 2016 і 2017 роки. Тобто це дуже несерйозні цифри. Мільйон доларів! Це таке...

Наша команда працює з листопада 2020 року. Ми з перших днів активно почали працювати над збільшенням дохідної частини бюджету. Виявили підприємства, а таких було понад 100 суб'єктів господарювання в Ніжині, які працювали тут, але сплачували податки в інших містах. Наприклад, в Київі, хтось – в Чернігові.

І ми наростили бюджет розвитку до 100 млн грн за останні роки. Так, це теж небагато. Але ж не 30 млн. Ми почали наводити лад у місті. Насамперед це центральна частина. Ми повністю провели реконструкцію головної пішохідної вулиці міста ще до війни. Наприклад, вулиця Гоголя. Зараз зима і все вкрито снігом. А так ви побачили б це.

Головна історична перлина нашого міста, де розташовані всі пам'ятки архітектури. Місто Ніжин – це місто з-понад тисячолітньою історією. Більш як 20 храмів і соборів. За цим треба доглядати.

Оновили весь центр, центральну площу. На вулиці Шевченка почали будувати тротуари та пішохідні зони. Чого в місті раніше не було, уявіть. А тротуари – це також безпека — і дорослих пішоходів, і дітей.

Почали активно займатися медичним напрямом. Тобто осучаснювати нашу міську лікарню. Минулий рік значну увагу, попри  війну, ми приділили школам, освітнім закладам. І це, я думаю, найбільша сума інвестицій за всю історію Ніжина.

Кожна школа отримала необхідне обладнання, мультимедійні дошки. Були проведені ремонти. Зараз активно працюємо над укриттями. Бюджет розвитку ми сформували  саме на розвиток нашого міста. Щоб люди побачили, що місто змінилося.

- Я пам’ятаю, наскільки поганими були дороги раніше. Зараз їх зробили в центрі, але якщо відійти на бічну вуличку...

Проблема міста в тому, що нам у спадок залишилося приблизно 60-70% ґрунтових доріг. Це мене, скажімо так, пригнічує.

- Ви хотіли сказати – ґрунтових вулиць?

Вулиць, так. Начебто це місто, але ніби як сільська дорога – ґрунт. Уявіть! Я проводжу прийом громадян мінімум двічі на місяць. До мене приходять 10, 15, 20 громадян. Більшість цих звернень – це ремонт доріг і тротуарів. І тому ми виділяємо на це кошти. Ми навіть розробили програму "Ніжин без околиць". Але, звичайно, війна вдарила – і це випало з пріоритету. А потім забрали і військовий ПДФО.

На жаль, сьогодні для вирішення цієї проблеми, яка основна для міста, у нас немає можливостей. Ремонти доріг не вирішувалися десятиліттями. В місті Ніжин, і це факт – ми порахували: щоб привести всі дороги до ладу, треба щонайменше 10-15 млрд грн. І майже десять років роботи. Уявіть собі!

- Не лише дороги. У вас великий історичний козацький центр, багато старих будівель, які треба доглядати. Але я за прикладом багатьох міст, тієї ж Умані, Бердичева, Бара, бачив, що не завжди це вдається. Що робите ви?

Ми працюємо, боремось, можна сказати. За останні 2-3 роки розробили так звані дизайн-коди вигляду наших вулиць. У нас є дизайн-код всього центру, це вулиця Гоголя. Я вам раджу прогулятися. І побачите, що вже всі вивіски плюс-мінус приведені до одного стилю. Тобто ми розробили дизайн-код кожної вулиці. І відповідні служби доводять цей дизайн-код до всіх підприємців, мешканців цієї вулиці.

Тобто якщо хтось буде робити ремонт, то треба дотримуватися цього дизайн-коду. Це і стилістика, і колірна гамма тощо. Поступово наводимо лад. Звичайно, сьогодні це не є пріоритетом номер один в умовах воєнного стану. Але і на це звертаємо увагу.

- Що з енергоефективністю? Ви кажете, що енергоносії дорожчають, це б’є по бюджету. Чи є спроби якось це "згладити"?

Через міжнародне співробітництво. Воно в нас буде активне. Ми знайшли багато міст-побратимів у світі, вони реалізовують різні програми. Також працюємо з фондами. Німецькій фонд, який спеціалізується саме на енергоефективності, допомагає нам з побудовою перших сонячних станцій.

На сьогодні в нас будується в Ніжині дві сонячні електростанції. Одна – на об'єкті водоканалу і друга – на пологовому будинку. Одна — на понад 100 кВт, інша – 80 кВт.

- Невеликі такі.

Ну дивіться, водоканал в нашому місті та у всіх містах – це найбільш енергомістке підприємство. Тому що суть водоканалів в тому, що вони качають воду великими помпами. Коли ми збудуємо станцію, вона приблизно на 5% забезпечуватиме споживання електроенергії водоканалом. Але це більша енергонезалежність. Та й у разі перебоїв зі світлом у нас вже буде частково енергонезалежні комунальні підприємства. Плюс – ми за останній рік забезпечили все місто генераторами: всі об'єкти водоканалу, свердловини, очисні споруди, медичні установи, школи. Відсотків 80 генераторів ми отримали безкоштовно в межах міжнародної допомоги. І це потужні машини, понад 50 кВт. Є і навіть на 400 кВт.

- Ви не відчуваєте тиску центральної влади на місцеве самоврядування?

У певній частині відчуваю. Я не скажу, що це саме центральна влада. Але, скажімо так, у 2023 році, я вважаю, ми побачили більший тиск саме силових структур на місцеве самоврядування. Це органи прокуратури, Нацполіції – Департамент стратегічних розслідувань  Нацполіції. Тиск саме на органи місцевого самоврядування.

Я спілкуюся з усіма керівниками великих міст Чернігівщини, інших регіонів. Те саме кажуть і на Одещині, і на Волині тощо.