"Піна зійде, а інвестиції залишаться". Інтерв’ю ексголови Фонду держмайна Дмитра Сенниченка

Сьогодні – останній день роботи Дмитра Сенниченка на посаді голови Фонду держмайна, яку він обіймав з вересня 2019 року. 17 лютого Верховна Рада відправила його у відставку, ініціатором звільнення став сам Сенниченко. За даними ЕП, він написав відповідну заяву ще 27 жовтня на прохання президента Володимира Зеленського, після того як розгорівся скандал навколо продажу заводу Більшовик у Києві (детально про це тут).

Так Сенниченко начебто поповнив довгий перелік державних службовців, які пішли зі своєї посади "за власним бажанням". Сам Сенниченко каже, що йде за власною ініціативою."Розумію, інколи важко повірити, що держслужбовець йде з посади за власним бажанням, але моя відставка – саме цей випадок", – переконує він.*

Це інтерв’ю символічне. Саме LIGA.net Сенниченко дав своє перше інтерв’ю через два місяці після свого призначення, у листопаді 2019 року. Тоді він пообіцяв перетворити Фонд держмайна на "супермаркет", куди можна було б зазирнути та щось купити. Реальність виявилась складнішою за обіцянки. За каденцію Сенниченка низка підприємств, які підпорядковуються Фонду держмайна, опинялися в епіцентрі скандалів, які могли б стати сюжетом для детективів щодо рівня корупції в Україні.

Наочний приклад – держкомпанія Центренерго, у 2019 році вона була основним джерелом електроенергії для підприємств, пов'язаних з Ігорем Коломойським. Зміна менеджменту в Центренерго супроводжувалася фіктивним мінуванням офісу Держмайна та двома штурмами спецпідрозділом головного офісу енергокомпанії. Інша історія – три спроби дати хабар Сенниченку в обмін на його лояльність. Чиновнику пропонували $200 000 на місяць та від $800 000 до $5 млн готівкою, але той став "агентом" НАБУ і злив всі спроби силовим органам. 

Як Сенниченко оцінює своїх більше ніж два роки на державній службі, чи повернеться він назад, якщо запропонують нову посаду, та чи вплине його відставка на хід "великої приватизації" в Україні? LIGA.net публікує скорочену та відредаговану для чіткості версію інтерв'ю із колишнім головою Фонду державного майна.

Про реформи Фонду, мегалітри чорного піару та плани на майбутнє

– Ви очолили Фонд державного майна у вересні 2019 року. Якщо підводити риску, що вдалося та що не вдалося вам зробити за майже два з половиною роки роботи?

– Все, що я запланував і публічно задекларував на початку моєї роботи два роки тому, – я виконав. Насамперед це розбудова інституції, яка тепер стабільно працює. Ми запустили реформи й досягли значних результатів за всіма напрямами роботи Фонду: у приватизації, оренді, оцінці, корпоративному управлінні та диджиталізації.

Наразі процеси налагоджені, впроваджені та закріплені прозорі процедури. Створено вебсайти з об’єктами оренди та приватизації, запущено "конвеєр" онлайн-аукціонів. Все це затверджено відповідними нормативно-правовими актами Фонду. Ми провели низку структурних реорганізацій та поєднали в єдиній команді державних службовців і людей, які прийшли до Фонду з бізнесу. Завдяки цьому він перетворився на стабільну та ефективну інституцію.

У своєму першому інтерв’ю – до речі, саме вашому виданню – я чітко сказав, що прийшов на посаду на два роки. І ось рівно через два роки написав заяву на звільнення за власним бажанням.

– Вам відомо, хто може стати головою Фонду після вас?

– Мені це не відомо. Але сьогодні важлива не посада голови Фонду, а концентрація на правильних рішеннях. Фонд зараз – дієва інституція, що працює, і роль лідера важлива, але не надто критична. Саме в розбудові сталої інституції я бачив одне зі своїх завдань.  

– Ви запам’яталися як перший голова ФДМУ, який публічно викривав спроби надати хабарі в обмін на ті чи інші рішення. З огляду на такі "умови роботи", складно повірити, що історія з Більшовиком стала справжньою причиною вашої відставки. Чому ви йдете?

– Якісь гучні скандали не є причиною моєї відставки. На жаль, це рутинна буденність. Якщо плисти за течією – все зазвичай тихо. Але коли ми вивертали назовні й рушили схеми, відрізали потоки, то зустрічали супротив на всіх рівнях.

Спецоперації з НАБУ, більше ніж 2000 судів веде Фонд на захист інтересів держави. Все це провокує мегалітри чорного піару. Між собою ми жартуємо, що Фонд – це природний генератор різного інформаційного трешу (посміхається). 

Ідучи на посаду голови Фонду, я чітко усвідомлював та іншим говорив, що популярності у широкого загалу ми тут не отримаємо. Для осмислення результатів потрібен час. Саме тому в момент призначення я сказав, що готовий здійснити зміни, а потім повернутися до приватного життя.

Причина відставки проста й добровільна. Я просто виконав свої плани та написав заяву про складання повноважень.

– Ви обговорювали своє звільнення з Офісом президента або самим президентом?

– Я зустрічався з президентом, перед тим як подати заяву до Верховної Ради. Ми обговорили всі результати моєї роботи та подальші необхідні кроки для продовження прозорої приватизації. Це була конструктивна розмова.

Тоді я акцентував на необхідності проривних рішень не в зоні відповідальності Фонду, від яких залежатиме подальший успіх реформ. Це – ухвалення Верховною Радою законопроєкту щодо приватизації та завершення триажу, тобто визначити, які активи – стратегічні, а які – нестратегічні (і можна приватизувати. – Ред.).

Також мав теплу розмову з прем'єр-міністром (Денисом Шмигалем. – Ред.). Він поставився із розумінням. Нагадаю, що уряд затвердив економічну стратегію 2030 року про зменшення частки держави в економіці. Це і є приватизація нестратегічних активів.

– Чим плануєте займатися після того, як полишите держслужбу? Якщо вам запропонують повернутися у держуправління, ви погодитеся?

– Завжди роблю те, що вмію, те, що мене мотивує, і там, де я потрібен. І збираю для цього команду. Якщо всі ці три елементи складуться, то можу працювати на держслужбі або ж у приватному секторі, де у мене є досвід у залученні інвестицій.

Наразі жодних пропозицій не розглядаю і конкретних планів не будую. Хочу взяти декілька місяців відпочинку й віддати всі борги родині – дітям, дружині та мамі.

Про "велику приватизацію", інтереси іноземних інвесторів та "хайпові історії"

– Минулого року в державний бюджет було закладено 12 млрд грн доходів від приватизації. А надійшло всього 5 млрд грн. Чому так? Ви задоволені результатом?

– Бюджет затверджує Верховна Рада. Але одночасно з цим парламент ухвалює і закон, яким забороняє велику приватизацію. Ми зі свого боку доклали всіх зусиль, аби зняти такі обмеження. Заборону великої приватизації скасували лише у травні 2021 року. Ми мали можливість робити тільки малу і так звану середню приватизацію. Після скасування законодавчих обмежень ми провели першу велику приватизацію (завод Більшовик. – Ред.) і активно просунули приватизаційні процеси щодо інших великих об’єктів.

Підготовка одного об'єкту великої приватизації триває від 9 до 12 місяців. І це якщо нема судових заборон і Мінекономіки, Мінфін, Кабмін, радники все роблять швидко. Водночас прошу зауважити, що результати 2021 року в приватизації – це понад 5 млрд грн, що є рекордом десятиріччя. Якщо брати надходження за 2020 і 2021 роки, вони склали більше, ніж за сім попередніх років разом.

Надходження від оренди за той самий 2021 рік – найбільші за всю історію України – понад 1,65 млрд грн. До того ж Фонд держмайна здійснив реформу у сфері оцінної діяльності. Ми скасували майданчики-посередники, і українці вже зекономили понад 2 млрд грн. Також впровадили безкоштовну систему автоматичної оцінки нерухомості, яка лише за третій квартал 2021 року допомогла наповнити Пенсійний фонд додатково на 217 млн грн.  

– Як ви оцінюєте інтерес іноземних інвесторів до України? Чи може бути показовою історія спроб виставити на приватизацію Об’єднану гірничо-хімічну компанію (ОГХК), коли міжнародні інвестори відмовилися брати участь в торгах, бо уряд не надав їм гарантій захисту інвестицій?

– Україна – складна держава з погляду інвестиційних ризиків. Я багато років очолював міжнародні інвестиційні компанії, а тому добре знаюся на цьому питанні.

Сьогодні, з одного боку, потрібно створювати рамкові умови для інвестицій. Це тривалий, складний процес. Йдеться про реформу правоохоронних органів, реформу судів, антикорупційних установ. Це справа не одного року. З іншого боку, слід сприяти залученню інвестицій, буквально затягуючи інвесторів, аби великий міжнародний бізнес зайшов в Україну.

Тут він буде створювати додану вартість та робочі місця. Перебуваючи в Україні, японські, американські та англійські компанії сприятимуть швидшій інтеграції нашої держави у міжнародні безпекові структури, аби захистити свої інвестиції. 

– Найбільш помітні об'єкти приватизації за час вашої роботи – готель Дніпро, заводи Більшовик і Електронмаш. Кожен з них під час або після продажу викликав скандали, судові позови чи кримінальні провадження. Інколи – все разом. У чому проблема?

– Так побудоване наше інформаційне поле. Скандали, вбивства, дітей з’їли, Коломойський приватизував Батьківщину-мати… На жаль, суспільству згодовують хайпові історії, які підвищують відвідуваність сайтів. Позитивні історії не такі цікаві. 

З самого початку, коли я йшов на посаду, розумів, що будуть скандали, і готував до цього усіх колег. Але жодна зі справ, яка відкрита нереформованими правоохоронними органами, за два роки не передана до суду. Проте й не закрита. 

Досі розслідуються справи за начебто "дешевий продаж" готелю Дніпро. Або за начебто "неправильно" зроблену Фондом держмайна оцінку заводу Більшовик. Якщо ми відкриємо закон про приватизацію, там чітко написано, що Фонд держмайна не формує стартову ціну об’єкта і навіть не узгоджує її. Оцінка – спеціально делегована функція міжнародним інвестиційним компаніям.

У цьому разі (з Більшовиком. – Ред.) це компанія KPMG із великої четвірки, вона була радником з приватизації.

– Тобто ви задоволені результатом продажів цих об’єктів?

– Піна зійде, а інвестиції залишаться і матимуть свої позитивні результати на відроджених об’єктах. Потрібен час, аби ми побачили результат проведеної роботи. Не потрібно оцінювати приватизацію лише коштами, які надійшли до держбюджету. Основна її мета – зробити так, аби занедбані державні корупційні активи запрацювали.

На кожну гривню, вкладену у купівлю об’єкта, припадає ще чотири-шість гривень інвестицій. Це створює конкурентоспроможні об’єкти та підприємства.

Про перспективи, критиків та відповідальність

– Найближчий ласий об'єкт приватизації – Президент-Готель у Києві. Через судову тяганину з орендарем вже зараз можна зробити припущення, що продаж готелю може повторити долю Більшовика. Його продаватимуть вже без вас. Чи є шанси, що цей об'єкт продадуть прозоро і ринково?

– Фонд держмайна забезпечує всі процеси прозоро і ринково. На цьому об’єкті радник із приватизації – інвестиційна компанія Concorde Capital, у консорціумі з Cushman & Wakefield, BDO Consulting, Creston GCG, Redcliffe Partners. Це компанії зі світовими іменами.

Було вже кілька спроб приватизації Президент-Готелю, і всі вони скасовувалися. Що ми маємо сьогодні? Держава володіє компанією, яка сплатила за останні п'ять років сукупно 40 млн грн дивідендів. Знадобиться 45 років, щоб із такою прибутковістю окупити навіть стартову ціну аукціону – 390 млн грн. І це без урахування інфляції та стану самого готелю, який не покращується з роками.

Готель потрібно було приватизувати ще дуже давно. Тоді б сьогодні у центрі Києва був сучасний готель, а не будівля, яка потребує суттєвих інвестицій.

Радник із приватизації вже провів з консорціумом технічний, фінансовий, податковий аудити об’єкту, аналіз ринку та зібрав багато іншої інформації для інвесторів. Наступний крок – ухвалення Кабінетом міністрів рішення про приватизацію, після цього об’єкт готуватимуть до торгів два-три місяці. 

– В Офісі президента заявляли, що хотіли б у 2022 році продати ОГХК, Одеський припортовий завод та Центренерго. Ці об’єкти з року в рік кочують з одних планів на приватизацію до інших. Яка перспектива цих об’єктів, з огляду на історичну тенденцію та новини щодо можливого вторгнення Росії?

– Новини щодо можливого вторгнення Росії відставимо, це триває вже вісім років. Приватизація усіх цих об’єктів можлива. Для результату слід ухвалити рішення Міністерства енергетики, рішення уряду, ухвалити парламентом закон про приватизацію шахт і Центренерго.

Якщо ці пункти будуть виконані, приватизація відбудеться. Тут від Фонду мало що залежить. Всі звикли, що шишки, як правило, летять саме на Фонд. Під час розгляду моєї відставки у Верховній Раді політики виходили на трибуну і проголошували полум'яні промови про Укрнафту, Держрезерв, відсутність індустріальної політики... Але це слова не за адресою.

Кожен повинен брати відповідальність відповідно до повноважень. На рівні Фонду держмайна, у межах наших повноважень, прописаних в законі про Фонд, я свою роботу виконав. У одному я упевнений на 100%: після моєї відставки політика приватизації має продовжуватися. Для цього є політична воля на вищому рівні. 

* – доповнено після публікації.