Самогон чи крафтовий продукт. Дистиляти отримали індустріальні перспективи

Україна може стати найп'янкішою країною в світі. Для цього оковита, бімбер та інший кустарний алкоголь мають вийти на рівень віскі та кальвадосу. Перспектива – експортний дохід на рівні IT-галузі.

На підпис президента чекає проєкт закону №5762 про спрощення виробництва дистилятів в Україні. Два тижні тому його затвердила Верховна Рада.

"Ми отримуємо умови, подібні до європейських. Прості та чіткі правила дозволяють створити галузь з експортним потенціалом та десятками тисяч робочих місць замість сірого ринку без перспектив", – каже Катерина Камишева, голова асоціації "Крафтових дистиляторів України" та директорка "Української академії дистиляції".

Саме вона є головною лобісткою закону про крафтові дистиляти.

"Закон легалізує малих підприємців, які виробляють та продають крафтові спиртні напої та спиртові дистиляти, та допоможе їхньому розвитку. Це створення додаткових можливостей для перероблення сільськогосподарської продукції", – заявляє Тарас Висоцький, перший заступник Мінагрополітики.

В Україні вже понад тисяча крафтярів, що виробляють міцний алкоголь порівняно невеликими партіями, але регулярно та мають коло постійних покупців. Значно більше тих, хто робить дистиляти в менших масштабах – їх близько 100 000 людей. З них охочих перетворити свою активність на бізнес вже близько 10 000, вважають в асоціації "Крафтових дистиляторів України".

Для більшості українців дистилят – це кустарний алкоголь, відомий як самогон, бімбер або паленка, залежно від регіону. Але професіонали ображаються на такі аналогії. Вказують на те, що у цього напрямку діяльності є значні перспективи – буквально на мільярди доларів.

LIGA.net провела власне експрес-дослідження та з’ясувала, що масштаби крафтового бізнесу за активного розвитку можуть зрости до рівня такої сучасної індустрії, як ІТ.

Шляхетні перспективи та ціна питання

Але для таких перспектив потрібен вдалий неймінг та роки на популяризацію у всьому світі. Як це було, наприклад, із кальвадосом. Його вважали напоєм нормандських селян, доки на нього не звернули увагу ветерани Першої світової війни. Зокрема, письменник Еріх Марія Ремарк. Наразі це всесвітньовідомий напій із невеликих сімейних нормандських дистилерій із чудовою динамікою продажу.

Отже, новий закон вперше впроваджує такі кваліфікації, як дистиляти із зерна, пива, вина та іншої сировини.

"Ми проти використання назви "самогон" для нашої продукції. Адже ми орієнтуємося на системне, професійне виробництво дистилятів із контролем якості, а не домашні вправи із брагою", – каже Катерина Камишева.

Такий рівень вимагає спеціального обладнання на всіх етапах виробництва та прискіпливе ставлення до вибору сировини.

Тому новий закон передбачає певні вимоги до українських виробників дистилятів. Головне – це окремі приміщення, в яких виробляють та зберігають дистиляти. Адже дистиляти – це легкозаймисті речовини. Згідно з нормами пожежної безпеки, такі приміщення мають знаходитися не ближче 50 метрів від житла (часто навіть 100 метрів).

Справа тут не лише в пожежній безпеці, а також у відповідальному ставленні до сусідів. "Виробництво дистилятів – це процес ферментації, тобто відповідні запахи, пов’язані із викидами СО2. Не дивно, що в будь-якому селі знають, хто та коли жене самогон. Отже, для виробництва потрібна певна дистанція від житла", – каже Андрій Закревський, крафтяр із Тернопільщини.

За його оцінкою, для створення власної дистилерії – виробничого комплексу потужністю 10 000 декалітрів на рік – необхідно витратити близько 100 000 євро.

"Це повний комплект якісного обладнання європейського рівня для всіх етапів виробництва аж до дубових бочок, звісно, українського виробництва", – каже Андрій Закревський.

На думку Камишевої, вхідний поріг інвестицій може бути значно менший – вистачить $50 000. Адже не обов’язково орієнтуватися з перших кроків на 10 000 декалітрів на рік. А саме цей обсяг є стелею для крафтових дистиляторів, згідно з новим законом.

Як зробити винокурню або джинарню

Як же виглядає дозвільна документація для крафтового виробництва міцного алкоголю? По-перше, це ліцензія на виробництво дистиляту, яка коштує 780 грн на рік. Увага – без обмеження обсягів виробництва. Водночас не обов’язково мати власну сировинну базу для таких обсягів виробництва – сировину можна закупати. А ось купівля дистилятів у колег заборонена.

По друге, це ліцензія на торгівлю дистилятами власного виробництва – щонайбільше 10 000 декалітрів на рік. Її вартість – 30 000 грн. Відсутність обмежень на виробництво за наявності стелі для продажу має стимулювати крафтярів закладати дистиляти на дозрівання у бочки, кажуть в "Українській академії дистиляції".

Наступне – це оформлення акцизних марок.

Саме це питання є доволі слизьким і потребує додаткового узгодження вторинними документами після президентського підпису.

Що стосується звітності, то періодичність її подання становить квартал. До речі, в пояснювальній записці до нового закону податківці зазначили, що очікують додаткових бюджетних надходжень саме коштом "штрафів, від порушень звітності". Але тут є гарна новина – такий штраф становить 1200 грн, тобто за рік загальна сума штрафів не має бути більша за 4800 грн.

На думку Камишевої, за певної самодисципліни є можливість готувати таку звітність самостійно, без залучання професійних бухгалтерів.

До речі, згідно з інформацією уряду Великої Британії, доходи від акцизного збору на міцний алкоголь (переважно це віскі) за останні 10 років зросли на 40%: до 4,12 млрд фунтів стерлінгів минулого року. На цьому фоні динаміка пивного акцизу не радує (+7% за цей же період), а сидру взагалі засмучує (–28%). Отже, у разі успішного розвитку крафтові дистилерії можуть порадувати податківців.

Цікаво, що великі горілчані компанії поки утримуються від коментарів щодо нового закону. В компанії "Баядера" на запит LIGA.net перепросили, повідомивши, що "літо – період відпусток, тому не всі відповідальні за напрямами спеціалісти фізично присутні". Промовчав і Євген Черняк, власник Global Spirits.

Водночас крафтяри кажуть, що під час обговорення законопроєкту представники великого горілчаного бізнесу не стримували роздратування. Отже, є побоювання, що їхнє лобі спробує загальмувати впровадження норм нового закону.

"Ми відчуваємо тиск із боку горілчаного бізнесу саме за ціною. На цьому напрямку нам важко конкурувати, по-перше, через різницю в масштабах. По-друге, ректифікат, який є базою горілки, завжди дешевший, ніж якісний дистилят", – каже Леся Слободян, співвласниця дистилерії KraftSAD, що в Макарівському районі на Київщині.